4. Фіскальна політика держави

Державні витрати - це витрати, що здійснюються державою на утримання своїх органів, а також: на закупку товарів та послуг — військової техніки, сільськогосподарської продукції, товарів та послуг для державного будівництва, утримання державних закладів тощо.

Регулюючу роль у періоди криз відіграє і організація за рахунок видатків державного бюджету громадських робіт. Це дозволяє залучити до їх здійснення безробітних і тим, з одного боку, зменшити витрати на виплату допомоги по безробіттю, а з іншого — збільшити споживання за рахунок одержаних за ці роботи доходів.

Стимулюючу роль відіграють і трансфертні платежі держави, такі як пенсії, допомога, стипендії. Вони сприяють збільшенню сукупного попиту і тим самим впливають на поліпшення економічної кон'юнктури.

Другим елементом фіскальної політики є податки. Вони виконують суперечливі функції. Оскільки податки є основним джерелом доходів держави, то остання зацікавлена, щоб збирати їх якомога більше. У той самий час податки значною мірою впливають на підприємницьку діяльність, оскільки для підприємців вони є, по суті, витратами. Що вищий рівень податків, то активність підприємницької діяльності нижча.

Одним із важелів використання податків державою є рівень податкової ставки, її підвищення за інших рівних умов спричинює збільшення податкових надходжень до бюджету. Водночас за певною межею їх зростання пригнічує підприємницьку діяльність, бо знижує її доходність. Це викликає скорочення такої діяльності або «втечу» її у тіньову економіку.

Фіскальна політика — це система заходів держави у сфері державних витрат та податків, пов'язаних із регулюванням становища в економіці. Як така вона виконує кілька функцій.

По-перше, за допомогою названих заходів держава впливає на кон'юнктуру економічного розвитку країни, здійснює антициклічне регулювання економіки.

По-друге, через заходи фіскальної політики держава здійснює перерозподіл валового національного продукту, бо через податки та інші фіскальні канали зменшує або збільшує доходи власників чинників виробництва.

Дискреційна фіскальна політика — це свідоме маніпулювання податками та урядовими видатками з метою зміни обсягу ВВП та зайнятості і контролю над інфляцією. Основними знаряддями дискреційної фіскальної політики є громадська робота і зміни ставок податків.

Недискреційна фіскальна політика — це вплив на обсяги виробництва через так звані автоматичні, або вбудовані, стабілізатори. Останні є механізмами, дія яких постійно спрямована на обмеження циклічних коливань. До них належать податкові ставки і розміри виплат по безробіттю. Так, шляхом податкових ставок автоматично встановлюється залежність між ВВП і розміром податкових надходжень, оскільки останні при незмінності податкової ставки змінюються із зміною ВВП.