6.3. Міжнародні відносини України у сфері туризму

Вітчизняна туристична індустрія є невід'ємною складовою світового туристичного процесу. Впродовж останніх років в Україні змінюється на краще ставлення до туризму як з боку державних владних структур, так і суспільства в цілому. У туризмі починають вбачати дієвий засіб формування ринкових механізмів поповнення державного та місцевих бюджетів, забезпечення зайнятості населення, одну із форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, оздоровлення людей, залучення широких верств українства до пізнання власної історії, вивчення історико-культурної спадщини, зростання національної свідомості громадян Української держави.

туристичної індустрії. Період та час відпочинку залежить від тривалості річної відпустки, принципів дроблення відпустки, кількості свят, врахування чого дозволяє формувати туристичну пропозицію в тій чи іншій країні. Населення старшої вікової групи має досить вільного часу. «Гнучкість у часі» дозволяє подорожувати і в несезонний період.

Традиційний відпочинок, в основі якого - надання житла та харчування, сьогодні вже не відповідає вимогам туриста. Тому необхідно втілювати в життя такі галузеві стратегії, які були б адаптовані до умов ринку. Нові туристичні продукти формуються для кожного ринкового сегмента, щоби задоволити потреби усіх потенційних туристів.

Поглиблене знання туристичної діяльності передбачає розуміння господарських секторів, які суміжні з туризмом, а саме: транспорт, житлове господарство, громадське харчування, торгівля, побутова інфраструктура, туристичні організації.

В основу державної політики щодо формування та реалізації державної політики в галузі туризму доцільно покласти такі пріоритети:

• державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, у тому числі вдосконалення системи оподаткування;

• забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їхньої якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;

• поетапна, науково обґрунтована приватизація туристичних об'єктів та обслуговуючої туристів інфраструктури;

• будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних об'єктів;

• залучення вільних коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної діяльності на розвиток інфраструктури (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв'язок, служби сервісу тощо). У майбутньому ці інвестиції працюватимуть на туристичний ринок;

• організація приміських зон короткочасного відпочинку (беручи до уваги популярність відпочинку на воді, слід створити у приміських зонах великих урбанізації мережу рекреаційно-туристичних об'єктів з належним рівнем обслуговування);

• організація виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для задоволення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування. Світовий досвід свідчить, що налагодження такої справи при сертифікації продуктів і належній

рекламі може послужити відчутним активізацій ним чинником і розширити ринок збуту туристичних послуг;

• залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільський зелений туризм);

• пошук ефективних форм залучення іноземного споживача на вітчизняний ринок туристичних послуг з метою збільшення валютних надходжень шляхом організації відповідного сервісу обслуговування, надання послуг, що користуються попитом на Світовому ринку;

• створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького та ін.);

• створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу (основні завдання - вивчення та прогнозування попиту на туристичні послуги з внесенням відповідних пропозицій для оптимізації балансу між попитом і пропозицією; формування банку ділових пропозицій та їх експертна оцінка; вивчення та прогнозування структури і напрямів туристичних потоків; розробка міжнародних проектів співпраці у галузі туризму та ін.);

• проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичного господарства, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи «Туризм в Україні» тощо.

Аналіз туристичної діяльності фокусується на визначальних чинниках політики туризму і економічних механізмах її провадження Основою туристичної політики має бути міжнародний обмін, який сприяє розвитку туризму та отриманню доходів.