Методичні вказівки

В історії Стародавнього Ірану ахеменідський період представлений обширною джерельною базою. Ці тексти, написані різними мовами, у поєднанні з результатами археологічних розкопок, дають можливість вивчити історичні події, економічні та соціальні відносини, культуру, побут і звичаї народів Перської держави.

Одним із найважливіших видів джерел, що характеризують приватно-правові відносини у Стародавньому Ірані, є документи із Суз [13, с. 3-16], виявлені французькою археологічною експедицією, що відносяться до першої половини ІІ тис. до н. е. Для вивчення соціально-економічної історії Еламу опрацюйте документи з Персеполя, т. зв. “тексти фортечної стіни” [13, с. 39-42], що відносяться до 509-494 рр. до н. е. і 492-458 рр. до н. е. У текстах фіксуються різноманітні операції царського господарства, видача платні робітникам цього господарства, а також державним чиновникам. Дотичні до даної категорії джерел вавилонські й арамейські документи [13, с. 43-54; 54-59].

Найбільш численною групою джерел є офіційні тексти. Це різного роду хроніки, царські написи, едикти та розпорядження, що у великій кількості зберглися до нашого часу. В першу чергу варто назвати “Вавилонську хроніку”, в якій стисло викладені основні історичні події, що мали місце в Мідії. Особливий інтерес викликає та частина хроніки, яка висвітлює події 616-610 рр. до н. е., коли Мідія в союзі з Вавилонією брала участь у війні проти Ассирії і у знищенні Ассирійської держави. Про завойовницьку політику Артаксеркса ІІІ мість інформацію окрема однойменна хроніка [13, с. 39].

Велике значення для вивчення політичної історії Перської держави мають царські написи. Найбільш відомий Бехістунський напис [13, с. 24-32], у якому висвітлюється період правління Камбіза і перші роки володарювання Дарія І. У цьому джерелі наводяться точні дати битв і вказані місця, де вони відбувалися, а також подана кількість убитих і полонених противиків Дарія. Разом зтим треба пам’ятати, що це типовий царський напис із суб’єктивним, тенденційним висвітленням подій.

Невеликий за змістом, але доволі інформативний напис Дарія І біля Суецького каналу. Аналіз тексту проливає світло на будівельну діяльність царя і стосунки Персії та Єгипту [13, с. 33-34]. Заслуговує на увагу напис, зроблений на статуї Дарія І [13, с. 34-35], яку виявили іранські й французькі археологи у 1972 р. Аналізуючи текст, можна з’ясувати такі питання, як міфологізація образу царя, етнічний склад населення імперії Ахеменідів. Інші значні написи Дарія І виявлені дослідниками в Накш-і-Рустамі, неподалік від Персеполя. Один із цих написів містить царську генеалогію і перелік залежних від царя країн, а другий – правові й етичні принципи, якими керувався Дарій І у своїй політиці. У цьому ж місці знаходиться рельєф із зображенням Дарія й декількох десятків представників народів, завойованих персами з характерними для них антропологічними рисами й особливостями одягу [13, с. 36-37]. Сюди ж належить напис Дарія І про спорудження палацу в Сузах [13, с. 38], наказ Дарія І стосовно будівництва грецького храму в Магнесії [13, с. 59]. Заслуговують уваги й будівельний напис часів правління Набоніда [13, с. 17], ціліндр Кіра [13, с. 19] і написи Кіра з Ура та Урука [13, с. 21], в яких висвітлено внутрішню та зовнішню політику правителя.

Для вивчення релігії, соціальної та політичної історії іранців суттєве значення мають священні книги зороастрійців, які об’єднуються під загальною назвою Авеста [1; 13, с. 60-73]. Значний інтерес для вивчення релігійних вірувань Ахеменідів також має антидевівський напис Ксеркса, що засвідчує наближеність релігії Ахеменідів до зороастризму. Політична історія Ірану частково висвітлена в Біблії. Це, зокрема глави 40-55 книги пророка Ісайї, де розповідається про події, що відносяться до занепаду Вавилонського царства; книга Аггея, окремі частини якої датуються початком правління Дарія І; перша книга Ездри (І:1-4) містить інформацію про політику Кіра ІІ стосовно іудеїв; книга пророка Даниїла – своєрідний історичний роман про події другої половини VІ ст. до н. е.; книга Есфір, де описуються події, що мали місце в Сузах.

Твори давньогрецьких авторів є основними наративними джерелами про державу Ахеменідів: багато важливих історичних подій (наприклад, греко-перські війни) і майже вся дипломатична та політична історія V-VІ ст. до н. е. відома лише з цих джерел. Найбільш об’єктивна інформація вміщена у праці Геродота “Історія” [4]. Зокрема, він подає інформацію про утворення мідійського царства (кн. I, § 96-106), описує боротьбу Дарія І з Гауматою (кн. III, §§ 60-61, 67, 78-79.), похід Дарія І проти персів (кн. IV, §§ 118, 120, 122, 128, 134), організацію перської держави (кн. III, § 89-98.). Значний обсяг інформації міститься у творі Плутарха “Порівняльні життєписи”, зокрема це стосується біогорафії перського царя Артаксеркса [7, с. 914-927]. Грецький історик Фукідід [12] детально розповідає про війни між Персією, Спартою й Афінами, починаючи з 438 р. до н. е., і навіть подає тексти укладених між цими державами договорів. Цінним джерелом є твір грецького історика Ксенофонта “Анабасис”, присвячений заколоту Кіра Молодшого проти перського царя Артаксеркса ІІ [5-6]. ХV книга “Географії” Страбона, значною мірою присвячена Персії, зберегла важливу інформацію про релігію та вірування персів [11, с. 675-682]. Праці Адріана [2] і Квінта Курція Руфа [9-10] містять важливі дані про останній період існування Ахеменідської держави.

Проводячи підсумок даної теми, з’ясуйте, наскільки достовірна інформація, вміщена в писемних джерелах з історії Стародавнього Ірану. Окресліть коло питань, що висвітлені необ’єктивно, з’ясуйте причини такої тенденційності джерел.