Тема 9. Особливості фізичного стану студентів

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

1. Фізичний розвиток – це:

А) Процес зміни форм і функцій (морфо-функціональних властивостей) організму людини протягом її індивідуального життя.

Б) Частина фізичного виховання, процес зміни форм і функцій організму, а також результат цієї зміни (ріст, вага і т.п.).

В) Сукупність ознак, що характеризують зовнішні показники фізичного стану організму на тому чи іншому етапі його фізичного розвитку (ріст, вага, окружності тіла, спірометрія, динамометрія тощо).

А) Б) В)

2. Третім етапом розвитку людини протягом життя є етап вікової інволюції (зворотного напрямку), коли певні морфо-функціональні властивості поступово регресують.

3. Фізичний стан – здатність людини виконувати фізичну роботу (розрізняють окремі рівні роботи – максимальну, субмаксимальну, великої потужності і помірної потужності).

4. Показниками фізичного розвитку є:

• зріст,

• маса тіла,

• окружність окремих частин тіла,

• спірометрія,

• динамометрія,

• станометрія та ін.

5. Оцінка виявляє фізичні, інтелектуальні, вольові можливості спортсменів та ставлення тренера до їх діяльності, успіхів, невдач, поведінки.

6. Оцінка рівня розвитку фізичних якостей здійснюється на початку року, перед початком кожної серії занять і в кінці року за допомогою виконання тестових завдань.

7. 3.

8. 4.

9. 1.

Тема 11. Фізична культура і основи здорового способу життя студента

1. Г) в Китаї.

2.

А) Платон. В) Аристотель.

3.

Б) П.Ф.Лесгафта

4.Лікувальна фізкультура – 1) розділ клінічної медицини, що вивчає дію фізичних вправ та інших засобів фізичної культури на організм та розробляє методи їх застосування з лікувально-профілактичною і реабілітаційною метою; 2) використання комплексу засобів фізичної культури з профілактичною, лікувальною та реабілітаційною метою.

5.

а) фізичні вправи.

6.Атлетизм – прояв високого фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

10. Теренкур – це:

а) дозована ходьба за спеціальними маршрутами.

11. Утома – зменшення або повне зниження працездатності м’язів. При цьому знижується збудливість м’язів, їх лабільність, що зменшує їхню силу, амплітуду скорочення.

12. Перевтома – стан організму, який характеризується функціональними порушеннями, зумовленими надмірною одноразовою втомою або прогресуючим накопиченням її за ряд послідовних періодів роботи.

13. Чинники, що позитивно впливають на здоров’я (С.І. Присяжнюк , 2008)

1. Мета в житті.

2. Формування менталітету здоров’я.

3. Рівень загальної, моральної, духовної, фізичної культури, виховання культури здоров’я.

4. Формування здорового способу життя.

5. Найвище (перше) місце здоров’я в ієрархії потреби людини.

6. Орієнтація на збереження, відновлення та зміцнення здоров’я.

7. Упровадження моди на здоров’я.

8. Пріоритет здоров’я як головне завдання науки та практики у здійсненні прямого шляху до здоров’я.

9. Орієнтація медицини на збільшення резервів здоров’я, а не тільки на лікування хвороб.

10. Розвиток інтелекту.

11. Переключення свідомості на «позитивний канал».

12. Настанова суспільства, окремої людини на пріоритетне значення здоров’я.

13. Настрій на тривале життя – універсальні внутрішні ліки.

14. Усвідомлення здоровою людиною свого здоров’я.

15. Генетика людини, відсутність спадкових хвороб.

16. Уміння переборювати лінощі стосовно зміцнення свого здоров’я.

17. Соціально корисна активна діяльність, високий рівень професіоналізму.

18. Екологічно сприятливі умови, умови життя та праці (екологія людини)

19. Визначення та використання суттєвих характеристик здоров’я – незахворюваність.

20. Оздоровча активність – активне самозбереження, саморозвиток та самовдосконалення.

21. Самозабезпечення здоров’я.

22. Фізична активність, оптимальні тренувальні навантаження та обсяг рухової активності.

23. Якісне та збалансоване харчування.

24. Емоційне здоров’я.

25. Визначення часу відпочинку та сну.

26. Застосування відновлювальних засобів.

27. Перспективна роль фармакології.

28. Здорові звички щодо збереження та зміцнення здоров’я.

29. Приклад батьків, викладачів та медичних працівників стосовно здорового способу життя.

30. Шлюбні, родинні відносини, народження та виховання дітей – настанова на здоров’я.

31. Приємне коло спілкування, здорова компанія.

32. Соціальна та індивідуальна оцінка діяльності, творчості та підприємницької діяльності.

33. Задоволення життя (щастя, добробут).

34. Творчість як основа здорового способу життя.

35. Соціально-економічні та політичні умови життя.

36. Достатні матеріальні ресурси на соціальному та індивідуальному рівнях.

37. Акцентована оздоровча позиція засобів масової інформації.

38. Приведення до рівноваги енергетичне поле людини.

39. Наявність достатніх адаптаційних можливостей організму.

40. Основні положення акмелогії як комплексної науки про досягнення найвищого рівня розвитку людини і становлення професіоналізму.

41. Навчання збереженню, зміцненню та вдосконаленню здоров’я всіх категорій населення, валеологічна освіта.

42. Розробка та використання інтегрального засобу оцінки стану організму для прийняття рішення щодо профілактики захворюваності.

43. Інструментальні засоби оцінки стану здоров’я згідно із сучасними інформаційно-технологічними засобами діагностики різних органів та систем.

44. Масова донозологічна діагностика та розподіл обстежених на групи за станом здоров’я.

45. Методика розподілу людей на здорових та хворих і тих, які перебувають в проміжному стані, прийняття управлінських рішень.

46. Володіння знаннями та умінням визначення свого біологічного віку.

47. Відповідність показникам оптимального і нормального здоров’я.

48. Ефективна служба охорони здоров’я.

49. Роль валеології як науки про здоров’я здорової людини.

50. Новий науковий напрямок – валеотехнологія – як прогресивний шлях до вивчення складного явища «здоров’я» на основі інтелектуальної комп’ютерної технології та інформаційного підходу.

51. Підготовка фахівців до здійснення служби здоров’я на основі настанов валеології у науково-практичному аспекті.

11.Чинники, що негативно впливають на здоров’я (С.І.Присяжнюк, 2008).

1. Відсутність або незрозумілість мети у житті.

2. Відсутність або недооцінювання менталітету свого здоров’я.

3. Низький рівень загальної, моральної, духовної та фізичної культури.

4. Порушення або відсутність здорового способу життя.

5. Недооцінка здоров’я в ієрархії власних потреб та потреб членів своєї родини.

6. Відсутність моди на здоров’я на соціальному та індивідуальному рівнях.

7. Низька мотивація збереження, відновлення, зміцнення і вдосконалення здоров’я на соціальному та індивідуальному рівнях.

8. Переважна орієнтація медицини на лікування хвороб, на хвору людину; слабкість профілактичної медицини.

9. Зосередження уваги суспільної думки, оточуючих до хворих людей, байдужість або скепсис стосовно тих, хто активно зміцнює своє здоров’я.

10. Пріоритетне значення у житті матеріальних благ, речей, кар’єри, нерідко на шкоду власному здоров’ю.

11. Незнання людей про можливості зміцнення здоров’я або відповідні знання стосовно тих, хто активно зміцнює своє здоров’я.

12. Відсутність усвідомлення здоровою людиною свого здоров’я та негативні наслідки цього.

13. Повільність і довга неочевидність зворотних зв’язків позитивних оздоровчих впливів і згубних наслідків алкоголю, нікотину та інших негативних чинників для здоров’я (І.І.Брехман).

14. Ведення нездорового способу життя, відсутність культури здоров’я.

15. Шкідливі для здоров’я емоції (злість, заздрість, агресивність).

16. Шкідливість «п’яного зачаття».

17. Порушення норм поведінки у побуті, в родині.

18. Негативний вплив на студентів батьків, викладачів, які не дотримуються вимог здорового способу життя.

19. Пасивність стосовно самозбереження, саморозвитку, самовдосконалення організму та самозабезпечення здоров’я

20. Тривала фіксація свідомості на невдачах, помилках, стресових ситуаціях.

21. Незадоволення життям, роботою, становищем у родині.

22. Самотність, недостатнє спілкування, відсутність компанії однодумців.

23. Слабкі адаптаційні можливості організму.

24. Відсутність соціально значущої стабільної діяльності.

25. Екологічно несприятливі умови (праці, відпочинку, житла).

26. Відсутність сформованої фізичної активності, усвідомленої потреби у регулярному фізичному тренуванні.

27. Гіпокінезія – обмеження рухового навантаження.

28. Гіподинамія – зменшення м’язових зусиль.

29. Притаманний людині і тваринам «могутній рефлекс лінощів» (М.М.Амосов).

30. Неякісне та незбалансоване харчування.

31. Зайва маса тіла.

32. Зловживання алкоголем.

33. Вживання наркотичних речовин.

34. Тютюнопаління.

35. Не раціональний режим праці та відпочинку.

36. Небезпечна поведінка у побуті, в сексуальних стосунках.

37. Стресові ситуації на роботі та у побуті.

38. Порушення режиму сну та відпочинку, перевантаження.

39. Необґрунтоване самолікування, «нормалізація маси тіла» без погодження з лікарем.

40. Фізіологічні стани, що впливають на життєдіяльність людини (період статевого дозрівання, клімакс, старість).

41. Порушення балансу сенсорного (через органи чуття), вербального (усне і письмове слово) і структурного (компоненти їжі та повітря) потоків інформації, що впливають на людину (І.І.Брехман).

42. Соціальна ізоляція, відсутність соціальної підтримки.

43. Порушення рівноваги енергетичного поля людини.

44. Слабка масова інформація щодо активного пропагування здоров’я та здорового способу життя.

45. Відсутність інтегрального засобу оцінки стану організму, що ускладнює роботу з профілактики захворюваності.

46. Незадовільна до нозологічна діагностика або відсутність діагностики дітей, молоді, дорослих.

47. Відсутність налагодженої служби валеологічної діагностики дітей, молоді, дорослих.

48. Недостатня оснащеність служби валеологічної діагностики сучасними інструментальними засобами оцінки тану здоров’я.

49. Невідповідність показникам оптимального і нормального здоров’я.

50. Незадовільна робота (або її відсутність) з валеологічної освіти населення, з навчання його дотримання здорового способу життя.

51. Незадовільна робота щодо використання малих форм активного відпочинку під час навчального процесу, у період екзаменаційної сесії.

52. Незадовільна робота з валеологічної освіти медичних працівників.

53. Невміння розробляти особистий режим рухової активності.

ТЕМА №13. ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ПРИ РІЗНОМАНІТНИХ ВИДАХ І УМОВАХ ПРАЦІ ТА ОСОБЛИВОСТЯХ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

1. 1.; 2.

2. Харчування лікувальне – система організації харчування і диференційованого застосування з лікувальною метою харчових продуктів та їх сполучень.

3. Харчування повноцінне – харчування, яке характеризується наявністю в їжі у достатній кількості усіх необхідних для нормальної життєдіяльності компонентів.

Харчування неповноцінне – харчування, яке характеризується недостатністю або відсутністю будь-якого компонента (компонентів) їжі, необхідного для нормальної життєдіяльності організму.

4. Авітаміноз – різновид вітамінної недостатності, для якої характерна практично повна відсутність надходження вітамінів в організм.

5. Азотистий баланс – різниця між кількістю азоту, що потрапляє в організм з їжею, і кількістю азоту, що виводиться із організму.

6. Вегетаріанство – система харчування, яка виключає або обмежує вживання продуктів тваринного походження.