Розвиток провідних країн Європи та сша. (вб, Німеччина). (під запис)

Держава

Соціально-економічне життя

Внутрішньо-політичний розвиток

Зовнішньополітичний курс

США

Поч. ХХст. екон переживала бурхливий розвиток. Посідала перше місце у світі за обсягами промислової продукції, виплавки чавуну, видобутку вугілля тощо. (див дод.5).

1899-1914р.р. к-ть підприємств збільшилось майже на 70тис, а к-ть робітників до 7млн.середня з\пл.\рік 700 доларів.

Промисловість розвивалась нерівномірно (старі галузі уповільнювали темпи, а нові пришвидшували).

Основною формою монополістичних об’єднаня були трести (Сталевий трест США, Генеральна електрична кампанія, Амальгамейтед коппер К^о). Вони контролювали цілі галузі..

Економіка періодично страждала від криз перевиробництва (1907-1908р.р. – найбільша криза – збанкрутіло багато банків, а безробітні – 16-35%). У с\г працювало близько 60% населення. Основна форма – ферма (збільшилась к-ть оброблювальних земель, процес механізації, спеціалізація продуктивності праці).

Становище працівників все ж було достатньо складним. 1900р. – 57 год.\тижд., 1915р. – 53год\тижд., лише 8% працівників домоглися 8-год. роб.дня.

Основною формою організації робітничого руху були профспілки. (найбільша – АПФ – американська федерація праці).

Президентська республіка з двопалатним парламентом. Президента обирав народ, він був центральною постаттю політичного життя, гловою виконавчої влади.

1900-1914р.р. – період «прогресивна ера», набув поширення рух прогресизму – рух за здійснення «прогресивних перетворень», спрямованих проти панування монополій у США. Сн.2 в основі ліберальні ідеї: обмеження конкуренції та свавілля монополій за допомогою державного контролю («правила чесної гри»), покращення становища трудящих і т.д.

Т.Рузвельт – президент-республіканець (1901-1909), прибічник прогресистів «Справедливий курс» - програма реформ: жорсткий контроль над ді-тю трестів, дотримання останніми антитрестівського з-ну Шермана (1890р.), уряд організував понад 20 судових процесів проти трестів (залізничну монополію Моргана поділили на 2 компанії).

1906р. – з-н про чисті харчові продукти, забороняли використання шкідливих для здоров’я речовин.

За спец з-ном встановлювався контроль за умовами праці та запроваджувалася федеральна санітарна інспекція в усіх компаніях, які торгували м’ясом.

Особливо ефективна природоохоронна д-ть → довгострокова програма збереження природних ресурсів, збільшено площу державних заповідників і парків, іригація засушливих земель Заходу.

Цю політ продовжив президент-республіканець Вільям Тафт (1909-1913)

1912р. на виборах перемогли демократи – президент – ВудроВільсон (1913-1921), його програма «Нова свобода» - звільнити американців від страху перед трестами та революціями. – продовження курсу Рузвельта.

На поч. ХХст прибічники «Доктрини Монро» (за ізоляцію Америки, контроль над Латинською Америкою, та втрату впливу в СХ півкулі) втрачають свої позиції.→ посилюються позиції експоціоністів, через усвідомлення власної економічної переваги. Вони вважали, що США має створити міцний війсьоково-морський флот, військові бази на узбережжях Атлантичного та Тихого океанів, за їх рахунок здобути доступ до ринків Сходу; повинне було брати участь в Європейській та світовій політиці активну.

Зов політ Т.Рузвельта наз політикою «великого дрючка»: розмовляти з політиками інших держав стримано, але тримати за спиною великого дрючка. (1902р. – на’язали Кубі поправку до Конституції, що остання не могла укладати угоди з іншими державами без згоди США, + амер мали право створювати власні військові бази та вводити війська).

1903р. організували заколот в Колумбії, проголосили незалежну Панаму – це засоби для дозволу на будівництво Панамсткого каналу. Новий уряд дозволив дислокацію американських військ на їх території. (після цих дій Т.Рузвельт заявив, що вони почали оволодівати континетом).

1903-1905 – у російсько-японській війні США допомагала позичками Японії (за це Яп відмовилась від Філліпінів, отримала протекцію над Кореєю).

США підписало домовленості із 13 євр.дердавами, за для попередження військових конфліктна.

В.Тафт запропонував додержуватися «дипломатії долару» - приховане здійснення економічної експансії (СЩА надавало позики тим державам, які погоджувались на задоволення їх вимог).

ВБ

Втрачала позиції промислової «майстерні світу». Підприємці потерпали від конкуренції США (потіснили в Європі та Лат.Амер. англійців).

Зберігали міцні позиції в старих галузях і безнадійно відставали в нових. ВБ здійснювала безмитну торгівлю, тоді як промисловість інших держав була захищена митними зборами (на ВБ ринках вільно продавали іноземні товари – дешево, англ.. товари обкладались митом в інших державах).

Англ. промисловість виживала за рахунок дешевої сировини з колоній.

Особливість англ. імперіалізму – колоніальний характер (див дод.4)

Виникають нові промислові монополії: військова, нафтова, у легкій промисловості (соль, тютюн, мило, шпалери).

«Велика п’ятірка» - англ. банкіри зосереджували в своїх руках зн.капітал світу.

У с\г – застій, фермери не могли конкурувати з дешевою іноземною продукцією. А сільська молодь вирушала до міста, т.я. не було роботи в місті.

Посилилась д-ть профспілок, страйкового руху: 8-годю роб день, захист у разі безробіття, пенсійне забезпечення із 60 років.

!901-1914р.р. «Прекрасна епоха».

Обмежена монархія (що це означає?), головну роль відіграє парламент. Король – Едуард 7 (син Вікторії). – відбуваються зміни у внутр.. та зов. Політиці.

1900р. – Комітет робітничого представництва, яка мала боротися за введення до парламенту представників робітників (ініціатива тред-юніонів). →1906р. Рбітнича партія (Лейбористська). Тогож року – парламентські вибори, коли консерватори втрачають свої позиції

1906-1916 – вл в руках лібералів, вони проголосили курс на здійсненя соц. Реформ, для створення «класового миру», ініціатором був Девід Ллойд Джордж при кабміні Г.Кемпбелл-Баннермана та Г.Асквітом.

1906р. з-н про трудові конфлікти (підприємцям заборонялося подавати до суду проти тред-юніонів на компенсацію збитків, завданих страйками).

1906р. з-н про компенсацію робітникам (вони мали право на одержання виплат від підприємців у разі каліцтва, отриманного на виробництві) – на всі категорії робітників.

1908р. – з-н про пенсійне забезпечення для осіб похилого віку (від 70 років особам, які мали щорічний прибуток менше ніж 26 фунтів стерлінгів, призначалась виплата у 5 шилінгів на тиждень).

1908р. – з-н про 8-год роб день для шахтарів, понаднормове не більще 60год. На рік

1909р. – з-н про створення біржі праці.

1909р. – проект бюджету з суттєвим збільшенням військових видатків (Д.Ллойд Джордж) – потреба підготовки протистояти Німеччині.

1910р. – з-н про реформу парламенту (парламент позбавлявся права розглядати бюджетні питання, палата лордів могла тільки 2 рази накладати вето на рішення палати громад).

Основним залишається Ірландське питання (снос.1)

Нім претендувала на колонії у Південній Африці, що зачіпало інтереси ВБ та ФР. Нім. розробляла плани проникнення до Османської ім., де зачіпались інтереси ВБ, ФР, Рос. + ВБ втратила свої позиції на морі (не витримала конкуренції серед військово-морських флотів).

1899-1902 – англо-бурська війна закінчилася дорогою премогою англ. (приєднання південноафриканських тер до ВБ колоніальної ім. – Трансвааль і Оранжева).

Втрата промислової першості та загострення британсько-німецьких відносин (могла залишитися на одинці проти ворожої коаліції), ВБ відмовляється від політики «блискучої ізоляції», та іде на союз із ФР – 1904р. (врегулювання територіальних відносин), а згодом до них приєднується Росія – 1907р. (зрегульовано відносини на Середньому Сході)

Німеччина

Високі темпи розвитку, поступаючись лише США. Значні темпи у важкій промисловості, особливо швидко розвивалися нові галузі (хімічна, електрична). Активізувався розвиток транспорту (1910-1913р.р. – майже на 2/3 збільшився загальний тоннаж німецького морського торгівельного флоту). Зросла мережа залізниць, будівництво яких фінансувалося державою.

З 1900р. посилився процес монополізації нім промисловості. Виникали нові об’єднання, найпоширенішою формою були картелі (Сталевий, Чавунний, АЕГ – «Загальне електричне товариство», «Сименс-Гальське і Шуккерт»). Охоплення нім промисловості монополіями було більшим ніж в інших європейських державах. На поч. Ісв монополії Круппа, Штумма, Кірдорфа, Тіссена, братів Маннесманів контролювали майже всю промисловість і фінанси, використовували у своїх інтересах залізничний і водний транспорт.

використовуючи свою економічну міць і широко застосовуючи демпінг (експорт товарів за заниженими цінами), німецькі підприємці завоювували світові ринки. Швидко зростав вивіз капіталу за кордон (Південно-Сх.Європа, Південна Америка, Османська ім.)

Високі темпи розвитку у с\г., чому сприяла механізація у господарствах юнкерів (великі землевласники) і заможних селян – самостійних господарів (51%). Значна к-ть малоземельних і безземельних селян (наймалися до 51%, або переселялися до міст). У містах 60% населення країни.

Зростав страйковий рух робітників: вимагали покращення умов праці, підвищення з\пл., скорочення тривалості робочого дня. Протести організовували профспілки, хоча єдиного центру рух не мав.

• Значною популярністю користувалася Соціал-демократична партія Німеччини

Згідно Кон 1871р. Нім – імперія. Бундесрат (союзнв рада), рейхстагу (державне зібрання) та імператор – законодавча влада. Імператорський канцлер, якого призначав імператор – головна особа виконавчої влади.

Політична ситуація: Німецька консервативна партія – найбільш реакційна (за перегляд Кон з метою посилення влади імператора ат ліквідації громадянських свобод.); імперська партія (проурядова політика – будівництво військового флоту та колоніальні загарбання); Католицька партія центру (за здійснення християнсько-соціальних реформ – справедливе робітниче законодавство, захист прав національних меншин; захищає інтереси народу, перебувала в опозиції до уряду); Національно ліберальна партія втрачала свої позиції (за інтереси великої промислової та торгівельної буржуазії; підтримували консерваторів у боротьбі з соціал-демократами); Вільнодумна народна партія (за інтереси ліберальної інтелігенції та середньої буржуазії; за встановлення справедливого робітничого законодавства, реформування виборчої системи та запровадження повного самоуправління місцевих громад)+Імперський союз боротьби із соціал-демократією (ч.націонал-лібералів+консерватори)=1910р. Прогресивна народна партія; Соціал-демократична єдина партія Німеччини (за встановлення республіки, захист прав трудящих, побудова справедливого суспільства на засадах соціалізму – на момент 1912р. за них 4,5млн.осіб.).

Імператором був Вільгель ІІ (1888-1918).

Імперський канцлер – Б. фон Бюлов (1900-1909) та Т.Бетман-Гольвег (1909-1917) Бюлова називали «вугрем» (майстер полеміки з опозицією):

внутр.політ. (захист інтересів великих землевласників – високий митний тариф на хліб→його подорожчання; 1903р. – для придушення страйків поч. використовувати армію; 1900-1908р.р. – закони про будівництво військово-морського флоту, в декілька разів збільшило його кількість; величезні воєнні видатки → дефіцит державного бюджету/→ відвертий конфлікт депутатів із Бєловим → його відставка);

зов.політ (за «місце під сонцем» для Німеччини; політика колоніальної експансії: 1903р. – конвенція з Туреччиною про будівництво Багдацької залізниці, 1905-1906р.р. – спровокувала І Марокканську кризу, здійснила загарбання в Китаї, на Тихому океані, намагалася зміцнити позиції на Балканах./→загострення відносин з Вб, ФР, Росією.; продовжив дію Троїстого союзу з А-У та Іт).

Т.Бетман-Гольвег спирався на «чорно-блакитний блок» (союз католицької партії центру та консерваторів – чорні ряси та блакитна кров):

внутр.політ. (боротьба за зростаючим страйковим рухом з використанням армії та запровадження воєнного стану – 09.03.1910р. – Німецька кривава неділя – розгін страйку; величезні військові видатки – 1914р. майже 0,5 бюджету);

зов.політ (головне завдання – роз’єднати Антанту, але спроби провалилися: Потсдамьска угода 1911р. з Росією, переговори з Англією про Багдадську залізницю;→ ІІ Марокканська криза – Фр. проголосила свій протекторат над Марокко).

1912р. на виборах до рейхстагу посилили свої позиції соціал-демократів.→внутр.політ.криза.

Німеччина мала найвищі темпи розвитку економіки, армії та оснащення останньої/→ найкраще була готова до війни.

Країн

Політична структура

Франція

Республіканська форма правління, ц.місце – двопалатний парламент «Національні збори», у якому обирався президент та затверджувався кабмін.

Особливість – багатопартійність.

1899-1902р.р. – уряд «республіканської концентрації»: прибічники республіки, недоторканості приватної власності, націоналізації великої монополії, обмеження впливу церкви, перетворення ФР. на світську державу.

З 1902р. до 1914р. при владі знаходились радикали:

• 1905р. з-н про відокремлення церкви від держави – ржава швіцька, а католицьке майно передається світським асоціаціям (уряд Ж.Клемансо)

• Соціальні реформи:

1905р.8-год. Роб.день для шахтарів

1906 – 1 вихідний на тиждень.

1910р. – пенсія з 65 років.

• 1912р. – в уряді помірковані республіканці, уряд Пуанкаре: обіцяли здійснити виборчу та податкову реформу, охороняти світські школи, але в цей час вони готувалися до війни. 1913р. – на президентський виборах переміг Пуанкаре.

З-н про перехід із 2-на3-х річну військову службу – збільшення к-ті військовослужбовців.

«Майбутнє Франції – в колоніях». Колоніальна політика в Афр., Аз., Океанії зіткнулася з інтересами Нім. на цих територіях. Прагнення повернути Ельзас і Лотарингію, які відійшли до Нім в результаті франко-пруської війни 1870-1871р.р.

Загострення відносин між Фр. і Нім. призвели до Антанти, яка урегулювала питання африканських колоній.

Липень 1912р. – фр-рос воєнно-морська конвенція

Австро-Угорщина

Форма державного устрою – Конституційна дуалістична монархія. Об’єднано дві держави (відповідно до а-у угоди 1867), під головуванням імператора, угорського короля. Парламенти та уряди вони мали власні. Спільно вони мали лише три міністерства – фінансове, іноземне, військове.

Імператор мав право: відхиляв або затверджував закони, які були прийняті парламентами, призначав і звільняв голів урядів та спільних міністерств обох країн, скликав та розпускав парламенти.

Парламенти Австрії та Угорщини відображали національну строкатість їх населення.

Політична структура була досить строкатою – прибічники консерватизму, лібералізму, націоналізму, соціал-демократизму і т.д.

внутр.політ. (боротьба за впровадження загального виборчого права, її підтримували більшість політ сил країни; 1907р. з-н про виборчу реформу був прийнятий австрійським парламентом – чол. З 24 років мали право голосу; з 1908р. – лише письменні чоловіки мали право голосу за з-н Угорщини, а власники будь-якого майна – 2-а голоси. Звичним були урядові відставки та зміни кабінетів міністрів, при цьому склад кабінету залежав від влаштування імператора чиновниками та аристократами; 1912р. – з-н про збільшення к-ті рекрутів на 50% і скорочення строку їх навчання → а-у армія 1,5млн.; цього ж року просували законопроекти про мілітаризацію економіки: 1. підпорядкування підприємств військовій дисципліні, 2. позбавлення робітників права на страйк, 3. величезні кошти з бюджету на переозброєння армії та флоту).

Зов.політ. (політика більш агресивний хар-р: основні об’єкти експансії – країни Балканського півострова – Чорногорія, Сербія, Албанія, Болгарія: 1906р. – А-У оголосила митну війну Сербському королівству, заборонивши ввіз дешевого сербського м’яса + прагнув нав’язати сербам замовлення на озброєння, яке вироблялося на заводах «Шкода» в Чехії – Російська імперія була незадоволена подібною політикою А-У; 1906р. у боротьбі за Албанію загострились відносини з Італією; 1908р. приєднання до А-У Боснії та Герцоговини, але проти цього виступала Сербія та Османська ім. - ці процеси називали Боснійською кризою 1908-1909р.р. – вона загрожувала війною між Антантою та Троїстим союзом. Ці протиріччя закінчилися дипломатичною перемогою Троїстого союзу, що загострило відносини між Сербією-Росією та А-У. Після мирного договору 30.051913р. у Лондоні – Балканські країни звільнилися від панування Османської імперії, з’явилася держава Албанія, яка опинилася під владою А-У. та Італією).

Росія

Форма правління – абсолютна монархія (викон., закон., суд.вл). За правління Миколи ІІ на хар-р політики накладав відбиток особистість правителя.

Відсутні елементи представницької демократії та представницьких установ у державному устрої та д-ті легальних політичних партій.

Комітет міністрів на чолі з І.Дурновим (1895-1903) та граф С.Вітте (1903-1906) – вищий адміністративний орган імперії з функціями уряду.

З 1906р. вищий урядовий орган Росії – Рада міністрів, гол. І.Горемикін (1906), П.Столипін (1906-1911- застрелив терорист), В.Коцновцев (1911-1914).

Внутр..політ (Микола ІІ прагнув неухильно та твердо захищати самодержавство). (С.Вітте спонукав імператора дозволити проникнення іноземного капіталу в Росію, виступав за капіталізацію селянства – вільно пересуватися країною, виходити з громади, право на приватну власність, але цей проект було відхилено, 1902-1903 поступилися лише тим, що відмінили тілесні покарання, кругову поруку, дозволено вихід із громади заможних селян та пом’якшено переселенську політику; було призначено пенсії для інвалідів на виробництві державних підприємств; 1903р. – встановлено відповідальність підприємців за нещасні випадки на виробництві. /→ ці поступки не розв’язали робітничого питання;.)

Політ.життя гальмувалося до 1905р. тим, що біла заборонена легальна д-ть політичних партій (політ.опозиція – ліберали \за заміну самодержавства на конституційно-парламентський устрій, запровадження загаьного виборчого права, демократичні свободи, наділення селян землею за викуп, 8-год. роб день ч/з реформи (створили «Союз земців-конституціоналістів та» «Союз визволення»)\ та соціал-демократи (стр.445 Хрестоматия)\марксистська партія більшовиків, на чолі з В.Ульяновим, які оформилися в ІІ з’їзді РСДРП (російська соціал-демократична робітнича партія) за повалення самодержавства та встановлення демократичної республіки та побудови соціалістичного суспільства, повернення селянам відрізків від наділів і скасування викупних платежів за реформою 1861р., 8-год.роб.день; есери (соціалісти-революціонери – з 1902р.) за повалення самодержавства та встановлення демократичної республіки, надання автономії національним обл. і громадам на федеральних засадах, запровадження демократичних свобод, 8-год.роб.день, передачу землі в загальнонародну власність. Їх методи боротьби – страйки, бойкоти, терористичні акти, збройні повстання\.

1905-1907 перша революція, поразка революціонерів, вл. пішла на певні поступки (17.10.1905р. Маніфест Миколи ІІ про надання населенню «основ громадянської свободи»: недоторканість особи, свобода совісті, слова, зборів союзів; робітники домоглися скорочення робочого дня, підвищення з\пл., легалізації профспілок; влада зайнялася підготовкою аграрної реформи та здійснень змін у державному устрої Росії).

Партії після революції: Конституційно-демократична партія (кадети) – ліберали, «Союз 17 октября» (октябристи) – праві, чорносотенні союзи та партії (клерикально-консервативні сили): «Союз законності», «Партія народного порядку», «Союз російського народу» і т.д. 1906 кадети +октябристи= «Партія мирного оновлення», а згодом назва «Партія прогресистів». Ці та інші партії активно приймали участь у роботі І-ІV Державних думах (1906-1917р.р.).

П.Столипін здійснював програму реформ (після поразки революції) – провести зміни, максимально зберігши підвалини устрою Російської імперії, а з противниками розбиралися репресивними методами. Вбачав в аграрній реформі спосіб послаблення соціального напруження (передбачала руйнаці. Селянських громад, закріплення землі, якою користувалися селяни, в їхню приватну власність, надання селянам кредити через Селянський кредитний банк, заохочення селян на переселення на вільні землі Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії).

1913р. було прийнято воєнну програму, яка передбачала будівництво стратегічних залізниць, переозброєння та збільшення кадрового складу армії, завершення кої передбачалося у 1917р. – це була реакція на мілітарізаційну політику європейських держав.

Зов.політ.(продовжувала курс на зближення з Францією, користуючись суперечностями з Німеччиною, на Середньому Сх. – ВБ була основним суперником – за Іран (Персію), де Росія затвердилася на Півночі, але прагнули на Південь, де залежи нафти, але він був під протекцією ВБ, яка запропонувала угоду, на яку не погодилась Росія + Росія намагалась проникнути до Афганістану, який був протекторатом ВБ; у боротьбі за Північно-Східний Китай протистояла ВБ+Японія, → Російсько-Японська війна 1904-1905р.р.- Японія оголосила війну Росії, коли досягла відповідного рівня озброєння армії та флоту. Війна завершилася поразкою Росії. Німеччина прагнула не допустити союзу Росії з Фр. або ВБ, тому у 1904р. запропонувала договір про допомогу в разі нападу на Росію або Нім. однією з європейських країн, угода мала бути підписана у 1905р., але в останній момент Росія відмовилась, справа в тім, що вона була залежна від фр.капіталу, а нім. капіталу, для займів Росії, не вистачало. Хоча Нім. категорично вимагала підписання цього договору, Росія погодилася надати допомогу військову лише в тому разі, якщо на Нім буде здійснено напад Англією саме через вугільне постачання рос флоту – у російсько-японській війні. Росія демонстративно підтримувала Фр. у серпні 1907р.підписала дог з ВБ, опинившись у складі Антанти. 1910-1911р.р. було проведено рос-нім перемовини у Потсдамі про співробітництво, але Рос не взяла на себе жодних зобов’язань, які б могли перешкодити англо-французько-російським відносинам).

Країн

Соціально-економічне становище

Франція

• Монополії – металургія, військова промисловість, хімічна промисловість;

• Зростали великі торгівельні кампанії (поглинали дрібні банки) – вивозили капітал – 5% за кордон в країни Європи (Росія), переважно, остання як позики

• В період імперіалізму – країна-рантьє

• Встановлювались високі митні збори на ввіз товару до ФР., що пришвидшувало розвиток промисловості

• Після кризи1900-1903р.р. промисловість відновила та пришвидшила розвиток промисловості, а особливо що пов’язана з військовими замовленнями (держава збільшувала видатки на армію.)

• с\г розвиток гальмувався кабальними умовами оренди землі, заборгованістю селян банкам, недостатня механізація.

Значно збільшилась к-ть робітників і службовців, їх становище покращувалось за рахунок їх активним діям (страйки, демонстрації – за покращення умов праці та соц.. захисту).

Австро-Угорщина

Темпи економічного розвитку значно прискорились. За обсягом промислової продукції посідала 4 місце в Європі (ВБ, Нім., ФР.).

Економіка мала аграрний хар-р, відповідно найбільший розвиток – харчова промисловість (1\3 пром.карїни).

Прискорилась монополізація промисловості та формування фінансового капіталу.

Основна форма монополістичного об’єднання – картель. (92% - виробництво сталі, 97% чавуну).

Надзвичайно зріс вплив банківського капіталу (банки Відня, Будапешта та Праги).

Розгорталося формування фінансової олігархії.

А-У імперіалізм хар-ся: 1. залежність від іноземного, переважно німецького, капіталу; 2. зв’язками фінансової олігархії зі старою землевласницькою аристократією.

У с\г зміни відбувалися повільніше ніж в промисловості. У багатьох провінціях зберігалися великі земельні маєтки, близько 20% земель перебували у власності 100 аристократичних родин.

Селяни розшаровувалися на багатіїв, господарів середнього достатку та бідноту, яка йшла працювати на промислові підприємства. Значна кількість селян емігрувала. У багатьох регіонах імперії землевласники та селяни належали до різних національних меншин, відповідно соціальні протести часто поєднувалися з національними. Відповідно національне питання залишалося одним із найважливіших. (дод.1)

Росія

1900-1903 – екон.криза. (вона була достатньо складна, на відміну від інших країн Європи) Значна к-ть середніх і дрібних підприємців закрилися. Менше зачепивши великі промислові виробництва, активізувався процес монополізації, особливо металургія, машинобудування, паливна галузі. 1902 – синдикат металургійних заводів «Продамет» (найбільший) – П.України. «Продаруд», «Продуголь», «Паровозній союз» і т.д. на території України. Також «Братья Нобель», «Мазут», «Русское товарищество торговки цементом» і т.д.

1904-1908 – в країні економічна депресія, на відміну від інших країн. До цього додалась фінансові та економічні втрати на російсько-японській війні 1904-1905р.р.; дезорганізація виробництва у зв’язку з масовими виробничими страйками у роки революції 1905-1907р.р.

1909-1913р.р. промисловий підйом – 1.виникнення монополій вищого типу – трести та концерни. Монополії існували у всіх галузях промисловості та транспорту Росії; 2.невисока активність вивозу капіталу (Схід і Середня Азія).

Близько 1\2 фінансових активів належала 5 приватним петербурзьким банкам.

Російський фінансовий капітал =промисловий+банківський капітали.

Промислово банківські монополії (найбільші): Російсько-Азіатський та Петербурзький міжнародні приватні банки.

Іноземний капітал: важка промисловість (переважно)- металургія та вугільна промисловість (франко-бельгійський капітал) – Україна; Бакінська нафта, мідь Уралу-Казахстану, золото Сибіру (британські інвестиції); важка промисловість Польщі та Прибалтики (німецький капітал).

Розвиток промисловості, зростання міст, , розвиток залізничної мережі сприяли збільшенню попиту на с\г продукцію та розширення її виробництва. С\г переважно зернова спрямованість, у Середній Азії – бавовна, , кавказ і Бессарабія – виноградарство та садівництво, Зх. Грузія – чай.

У с\г механізували. Заважало розвиткові: малоземелля, природний прирост населення.

Аграрно-індустріальна країна: зростала к-ть найманих працівників, на підприємствах відсутня охорона праці, низький рівень медичного обслуговування, практично не змінювалися житлові умови.

Стародавній світ

Середні віки

Новий час

Новітній час

Ранній

Пізній

І-пол.

ІІ-пол.

Поява людини – 476р.

476 – 1492р.р.

Кін. 15ст. – кін. 18ст.

Кін. 18 – 19ст.ст.

Поч. ХХст – 1929р.

30 роки ХХст. – поч.ХХІст.

Рік

Населення світу, млн.осіб

1850

1200

1900

1630

1910

1750

Країна

Населення, млн..осіб

Німеччина

65,0

Велика Британія

40,8

Франція

39,6

Росія

130,5

США

76,2

Держава

Колонійальні володіння, тис.км.кв.

Населення колоній, млн. осіб

США

300

10

ВБ

18000

431

Франція

9700

50

Німеччина

2900

12,3

Держава

Роки

1870

1900

1913

США

23,3

30,1

35,8

Велика Британія

31,8

19,9

14,0

Франція

10,3

7,1

6,4

Німеччина

13,2

14,6

15,8

Австро-Угорщина

5,0

4,7

4,4

Росія

3,7

5,0

5,0

Японія

-

0,6

1,0