- •Практична робота №1
- •Тема 1,2: Культура ділового спілкування.
- •1. Функції ділового спілкування
- •2.Перепони у спілкуванні, його рівні
- •3. Соціальні типи в діловому спілкуванні
- •4. Закономірність між особистих стосунків
- •5. Сучасні теорії між особистих стосунків
- •6. Принципи прийняття управлінських рішень
5. Сучасні теорії між особистих стосунків
Під діловими взаємовідносинами в апараті управління ми розуміємо систему взаємопов'язаних елементів спілкування, що залежать від впливу психології групи, її лідерів, та керівництва колективу. До елементів спілкування відносимо: складові психологічного стану особистості та їх вплив, етику взаємостосунків та етикет спілкування.
Теоретичні засади ділових взаємовідносин розкривають насамперед першоджерела їх виникнення. Тобто лише у спілкуванні виникають ділові взаємовідносини. Колектив є необхідна складова, але вона виконує непосильну роль у складанні ділових взаємовідносин. Колектив сам по собі впливає на якість стосунків, що в ньому виникають. А отже і ділові взаємовідносини також забарвлені таким же емоційним змістом, що і рівень спілкування у колективі.
Оскільки колектив може складатися як з формальних груп, так і з неформальних груп, що виникають стихійно, то ці два різновиди груп мають вплив на ділові взаємовідносини також. У кожній групі керівною є своя психологія, що складається під впливом дії багатьох факторів. Головним з них, на нашу думку, є психологічний настрій кожного члена групи. Неабияке значення має ставлення кожної з особистостей до життєвих цінностей. Дуже часто, саме витоки психологічної сутності кожного з членів групи є об’єднуючим фактором. А якщо об’єднуючим є прагнення внести свій належний внесок у складі групи, то гарна оцінка результатів групи, впливає на зростання особистих якостей кожного та закріплює груповий психологічний настрій.
Як правило, лідером формальної групи є керівник, що виконує покладені на нього обов’язки керувати підлеглими. На противагу формальному лідеру, неформальний користується лише своїми особистими якостями. До них належать як фахові знання, досвід, так і вміння керувати загалом. керівна роль полягає у вмінні, вислуховуючи окрему думку, вирізняти головне. Поступово укладаючи думки співбесідників у відповідну схему, лідер складає особисту думку. У нього складається бачення всієї ситуації в цілому. Це впливає на остаточне рішення. Саме це вміння виділяє лідера з поміж усіх інших.
Серед найвпливовіших факторів вирізняємо конфліктні взаємини, що здатні спричинити розлад як діяльності так і взаємовідносин у колективі зокрема. Тому зрозуміло, що величезне значення має профілактика виникнення конфліктних ситуацій, та дослідження їх психологічної сутності.
6. Принципи прийняття управлінських рішень
Прийняття рішення є прерогативою керівника. Менеджер розглядає рішення, яке приймається, з позиції особи, функціонально зобов’язаної доводити це рішення до виконавця і забезпечувати контроль за виконанням. Це ставить його перед необхідністю обирати не тільки заходи впливу та засоби контролю, але й шукати альтернативні варіанти рішення з погляду їх практичного здійснення щодо конкретної ситуації, в якій опинилась організація в той чи інший момент часу.
Прийняття кожного рішення – це необхідність балансу між вигодою, витратами, ризиком. Знизити ризик значною мірою допомагає системний аналіз – раціональна система послідовних операцій в аналізі конкретної ситуації.
Будь-яке управлінське рішення приймається не тільки на підставі та залежно від характеру відповідної інформації про управлінську систему, але його вибір визначається також природою управлінської інформації, яка міститься в нормах, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ. Рішення про методи, засоби дії на управлінську систему приймаються на основі інформації про неї і згідно з управлінською інформацією нормативного характеру.
Управлінське рішення – це сукупність результатів творчого процесу суб’єкта і дій колективу як об’єкта управління з розв’язання конкретної ситуації, яка виникла в зв’язку з функціонуванням даної організації як системи.
Важливою передумовою підвищення ефективності управлінських рішень, що здійснюються, є визначення складу показників, які контролюються, у ході виконання рішень, результативності їх реалізації.
Функції керівника сьогодні все більше включають у себе безпосередню організацію прийняття рішення, яке розглядається як акт, що передує управлінському впливу, що містить ситуаційний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища стосовно системи, якою управляють, і розробку заходів для її цілеспрямованої зміни з метою створення найбільш сприятливих для діяльності організації умов.
Тест на тему «Культура ділового спілкування», з предмету Етики та психології ділового спілкування:
1. Функції ділового спілкування спостерігаються:
а) у навчанні;
б) у житті в цілому.
в) в особистому житті;
2. Виберіть, з відповідей, рівень спілкування:
а) довіра;
б) самозахист;
в) маніпуляція.
3. Офіційні між особисті стосунки будуються:
в) без будь-якої основи;
б) на основі посадових прав і обов’язків;
а) на основі матеріальної вигоди.
4. Теоретичні засади ділових взаємовідносин розкривають насамперед:
а) першоджерела їх виникнення;
б) їх ділові функції;
в) між особисту концепцію.
5. Важливою передумовою підвищення ефективності управлінських рішень є:
а) форма спілкування з тваринами;
б) визначення складу показників результативності;
в) зниження цінності недосяжного.
Відповіді з тесту на тему «Культура ділового спілкування», з предмету «Етики та психології ділового спілкування»:
Б)
В)
Б)
А)
Б)
Схема з предмету «Етика та психології ділового спілкування» на тему «Культура ділового спілкування»