
- •80.Отруєння етиловим спиртом.
- •82. Отруєння сурогатами алкоголю.
- •83. Отруєння органічними сполуками фосфору
- •84. Отрути. Їх класифікація.
- •85. Отруєння стрихніном, атропіном
- •86. Отруєння наркотичними речовинами
- •87. Отруєння грибами
- •88. Поняття про речові докази, класифікація. Правила вилучення та направлення речових доказів на експертизу. Організація проведення експертизи речових доказів біологічного походження.
80.Отруєння етиловим спиртом.
Етиловий спирт відноситься до нервово-функціональних отрут, які пригнічують ЦНС. При алкогольному сп’янінні його дія на кору головного мозку проявляється у виникненні характерного алкогольного збудження, яке пов’язане з ослабленням процесів гальмування. У великих дозах, коли розвивається алкогольна інтоксикація, виникає послаблення збуджувальних процесів кори, пригнічення спинного та довгастого мозку, а також діяльності дихального центру.
Зразу ж після вживання алкоголю та його потрапляння у шлунок починається період резорбції. При цьому 20 % всмоктується у шлунку, 80 % — у тонкій кишці (у 12-палій — 7,8 %; у тонкій — 52,7 %, підздухвинній — 17,8 %. Алкоголь може частково адсорбуватися їжею, що обумовлює його дефіцит. Після того, як рівень алкоголю в крові встановиться максимальним, починається його елімінація шляхом окислення (90-98 %) та виведення у незмінному стані (2-10 %) з сечею, потом, слиною, калом та видихуваним повітрям.
У видихуваному повітрі алкоголь може бути виявлений навіть у співвідношенні 1:2300 до його концентрації у крові. При 37°С 1/100 мл алкоголю в крові буде еквівалентною 0,43/100 у видихуваному повітрі. Концентрація 1/100 мл алкоголю в видихуваному повітрі еквівалентна приблизно 2,28/100 мл в крові. Одначе, точність такого співвідношення залежить від багатьох факторів і це співвідношення не є сталим. Концентрація алкоголю в видихуваному повітрі має значення тоді, якщо її рівень перевищує допустимий, що використовується в діагностиці алкогольного сп’яніння.
Смертельною дозою етанола є 7-8 мл на 1 кг маси тіла. Смерть настає від безпосередньої токсичної дії алкоголю, в наслідок чого настає параліч дихального центру.
81. Отруєння снодійними препаратами.
Найнебезпечнішими снодійними препаратами є похідні барбітурової кислоти.
При вживанні препаратів у дозах, що втричі перевищують терапевтичні , у новачків може виникати наркотичне сп’яніння. Надалі, при розвитку наркоманії , ця доза має перевищувати терапевтичну в 8 – 10 разів. Сп'яніння здебільшого нагадує алкогольне з розвитком вираженої ейфорії , підвищенням моторної активності , яка має хаотичний характер. Емоції стають лабільними : ейфорія легко переходить у гнів, який може сягати ступеня оскаженіння. Сп'янілі стають агресивними, жорстокими і нестриманими у своїх вчинках. Об'єктивно : гіперемія обличчя і склер, сальність шкірних покривів, мідріаз, гіперсалівація, тахікардія з напруженим пульсом, зниженням АТ, гіпергідроз із виділенням гарячого поту. Неврологічні розлади: порушення координації рухів, латеральний ністагм, диплопія і дизартрія.
Ознаки передозування препаратів.
У отруєного відмічається блідість шкіри із сальним блиском, брадикардія і гіпотонія, « гра зіниць». М'язи гіпотонічні , в'ялі , кінцівки важкі й розслабленні. Сон переходить у кому. Дихання стає частим і поверхневим і може набувати типу Чейна – Стокса або Куссмауля. Може розвинутись бронхорея і підвищена слинотеча, що призводить до розвитку механічної асфіксії.
Летальною дозою є 2,5 г для барбітуратів та 5 г для похідних сечової кислоти та піридину.