36. Поясніть значення релігійної та культурно-просвітницької діяльності п. Могили.

На тлі духовної культури українського народу вирізняється постать визначного церковного і культурного діяча Петра Могили (1597-1647), який також виступав, як і меценат на кошти якого було реставровано чимало церковних споруд. У співавторстві з ігуменом Києво-Печерської лаври І. Трохимовичем він уклав “Православне ісповідання віри”, де викладав основи віри православної, очищеної від чужих впливів. За проведену роботу П. Могила був нагороджений ступенем доктора богословських наук.

Заслуга П. Могили полягає в тому, що після об’єднання лаврської школи з братською він перетворив її на такий навчальний заклад, який згодом став взірцем для всіх духовних шкіл. Під невтомним і подвижницьким патронатом Петра Могили колегія інтенсивно розвивалася й за порівняно незначний, десятирічний період піднялася до рівня, що перевершував найкращі показники уніатських та католицьких шкіл. Окрім Київський колегії, Петро Могила відкрив у 1634 році ще одну – Вінницьку, а у 1636 році – Кременецьку.

Стан православної церкви за митрополитства Петра значно поліпшився. Софіївський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, Видубицький, Михайлівський, Пустинно-Миколаївський монастирі, інші монастирі та храми, перейшли у відомство православного митрополита. Відновлення Софіївського собору розпочалося у 1634 році тривало продовж десяти років.

А також Петро Могила склав декілька канонів та церковних пісень, які свідчили про високий поетичний талант автора.

37. Дайте характеристику козацьким літописам як пам’ятки духовної культури України.

Козацькі літописи - історичні й літературні пам’ятки, що розповідають про події в Україні XV-XVIII ст. Авторами літописів були світські особи, нерідко представники козацької старшини. Головною історичною силою в літописах виступає козацтво. Найбільший інтерес з літературного погляду становлять літописи Самовидця, Григорія Грабянки й Самійла Величка. У них центральне місце посідає зображення національно-визвольної війни українців під проводом Богдана Хмельницького.

«Літопис Самовидця» охоплює 1648- 1702 рр. Автор, імовірно, сам представник козацької старшини, пропонує власне бачення подій війни 1648-1654 рр. Він приділяє багато уваги образові Богдана Хмельницького, висвітлює діяльність наступників славетного гетьмана. Літописець дає влучні характеристики представникам козацької верхівки. Він не схильний до надмірної ідеалізації козацьких провідників, а запорожців і простолюд розглядає як деструктивну суспільну силу.

Видатною пам’яткою козацького літописання є твір співробітника військової канцелярії Самійла Величка «Сказання про війну козацьку з поляками…» Літопис розповідає про події 1648-1700 рр. У ньому багато уваги приділено описам воєнних дій. Центральною постаттю твору є гетьман Богдан Хмельницький, образ якого відчутно ідеалізований. Автор нарікає на брак державної мудрості в його наступників, засуджує розбрат та егоїстичні амбіції козацької старшини.

Козацькі літописи - не лише цінні історичні джерела, а й видатні літературні твори, стиль яких образний, емоційний. Автори не залишають сумніву у своєму патріотизмі, у своїх симпатіях до козаків, у підтримці козацьких інтересів. Ці пам’ятки помітно вплинули на розвиток історичної теми в українській літературі.

«Історія русів» - це розповідь про події, що відбувалися в Україні від давнини до 1769 р. Виклад подій виразно тенденційний. Вони осмислюються з позиції українського патріотизму. Основна увага приділяється змалюванню самовідданої боротьби українців з чужоземними загарбниками. У творі особливе місце посідає зображення національно-визвольної війни 1648-1654 рр., яка вивільнила потужну енергію народу в його прагненні до свободи та громадянського розвитку. Автор ідеалізує козацтво й козацький демократизм. Він рішуче засуджує брутальні дії російських монархів, спрямовані на обмеження української автономії. «Історія русів» становить найбільший інтерес як історико-літературна та суспільно-політична пам’ятка. Вона свідчить про кристалізацію національної самосвідомості та формування державницьких поглядів в українському інтелігентському середовищі.