5. Зміна, розірвання та припинення договору довічного утримання (догляду). Правові наслідки

Договором довічного утримання допускається заміна майна, яке було передане набувачеві. Набувач та відчужувач, за певних обставин, які виникли в процесі дії договору довічного утримання, можуть домовитись про заміну речі на іншу річ. В даному випадку має бути чітко визначена оцінка відчужуваного майна за погодженням сторін. Виходячи з цього може бути змінений обсяг обов'язків набувача.

Якщо набувач в силу певних обставин не в змозі надалі виконувати свої обов'язки, то вони можуть перейти до членів його сім'ї, але для цього необхідна обов'язкова згода відчужувача. Якщо з членів сім'ї набувача ніхто не виявить бажання взяти на себе обов'язки набувача, то ці обов'язки можна передати іншій особі, але за згодою відчужувача та членів сім'ї набувача. Відчужувач має право заперечувати проти передання обов'язків набувача за договором довічного утримання іншій особі. У свою чергу набувач має право звернутися до суду для вирішення цього питання.

Договір довічного утримання (догляду) припиняє свою дію, за загальним правилом, зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755). Оскільки обов'язки набувача забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом повинні виконуватися протягом життя останнього, смерть відчужувача припиняє зобов'язання його виконанням (ст. 599 ЦК).

Цей договір також може бути припинено за домовленістю набувача та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача у одній особі (наприклад, у разі спадкування - ст. 606 ЦК); звільненням відчужувачем одержувача від його обов'язків за договором, тобто прощенням боргу (ст. 605 ЦК).

Розірваним на вимогу однієї із сторін договір довічного утримання відповідно до ст. 755 ЦК може бути як на вимогу набувача, так і відчужувача майна.

На вимогу відчужувача майна цей договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У такому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ст. 756 ЦК). При цьому витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача (ч. 1 ст. 755 ЦК). Закон не встановлює ніяких умов, причин або випадків для розірвання договору довічного утримання (догляду) на вимогу набувача. Це може статися, наприклад, у разі неможливості останнім виконувати обов'язки за договором. Саме у такому випадку, у разі задоволення вимог набувача, суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував обов 'язки за договором відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК

Під час строку дії договору довічного утримання можуть настати обставини, які можуть Істотно вплинути на дію договору. Як такі закон називає смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи-набувача.

У разі смерті фізичної особи-набувача настають юридичні наслідки, передбачені ст. 757 ЦК:

- права та обов'язки набувача, що помер, переходять до його спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

- якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття у спадщину майна, переданого відчужувачем, то право власності на нього може перейти до спадкоємця за законом;

- відчужувач набуває право власності на майно, передане ним за договором довічного утримання (догляду), якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем. У цьому разі договір довічного утримання припиняє свою дію.

У випадку припинення юридичної особи-набувача за договором довічного утримання (догляду) настають правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК :

- якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов'язки за договором переходять до нього;

- якщо юридична особа ліквідується, то договір припиняє свою дію.

Майно, за ним передане, переходить до відчужувача;

- у разі ліквідації юридичної особи-набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то права і обов'язки за договором переходять до нього.

Завдання 1.

Визначте об’єкт договору довічного утримання. Охарактеризуйте зміст понять: «утримання», «матеріальне забезпечення”, «догляд».

Юридичним об’єктом договору довічного утримання (догляду) є дії набувача по утриманні та (або) догляду; а матеріальним об’єктом – жиле приміщення, яке надається для проживання відчужувача; продукти харчування; одяг і взуття; медикаменти тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 749 у договорі довічного утримання можуть бути визначені два види відплатності:

- матеріальне забезпечення, яке на практиці полягає у:

1) готівкових коштах

2) продуктах харчування;

3) одязі та взутті;

4) лікувальних засобах;

5) наданні побутових послуг (перукарня, прання тощо);

6) забезпеченні радіо та телебаченням, пресою тощо;

7) забезпеченні відпочинковими заходами (театр, музей тощо);

8) інше;

- догляд (опікування), який може полягати у:

1) періодичних відвідуваннях відчужувача та проведенні з ним вільного часу;

2) харчуванні відчужувача;

3) тощо.

Завдання 2.

Порівняйте договір довічного утримання із договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, спадковим договором.

По-іншому розглядали договір довічного утримання Г. Амфітеатров і В. Маслов. Зокрема, перший вважав: даний договір – оплатний і є різновидом купівлі-продажу; хоча вчений і не відкидав можливості кваліфікації подібного зобов’язання як самостійного договору [6, 34]. В. Маслов також розглядав вказаний договір як оплатний і вважав його своєрідним договором купівлі-продажу, де як ціна був обов’язок покупця довічно надавати продавцю утримання та догляд [7, 46]. Деякі вчені займали дещо іншу позицію. Наприклад, В. Рясенцев відносив договір довічного утримання до самостійного виду. Він вважав: подібну угоду не можна розглядати як різновид купівлі-продажу, оскільки в даному випадку відсутня ціна. Цей договір, на думку В. Рясенцева, був двостороннім і оплатним [8, 15].

Договори ренти та довічного утримання (догляду) належать до групи договорів про передання майна у власність, за якими взамін майна переданого у власність його набувачем надається відчужувачеві певне періодичне матеріальне забезпечення.

Разом з тим, між цими договорами існують істотні відмінності:

1. За суб’єктним складом.

За договором ренти одержувачем ренти і платником ренти можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

За договором довічного утримання (догляду) відчужувачем може бути лише фізична особа, а набувачем повнолітня дієздатна особа або юридична особа.

2. За предметом договору.

Предметом договору ренти може бути будь-яке майно, як нерухоме, так і рухоме.

Предметом договору довічного утримання (догляду) може бути лише нерухоме майно, або рухоме майно, яке має значну цінність.

3. За формою відплатності.

За договором ренти рента може виплачуватися у чотирьох формах:

1) грошовій;

2) переданні майна;

3) виконанні роботи;

4) наданні послуги.

За договором довічного утримання (догляду) від платність може полягати як у наданні матеріального забезпечення, так і в догляді (опікуванні).

4. За строками дії.

Договір ренти може бути безстроковим (без зазначення строку виплати ренти), або строковим.

Договір довічного утримання (догляду) діє до моменту смерті відчужувача.

5. За обсягом прав та обов’язків.

За договором ренти платник ренти не зобов’язаний поховати одержувача ренти у разі його смерті, забезпечити його житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором ренти.

Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, однак лише за згодою одержувача ренти.

За договором довічного утримання набувач не зобов’язаний застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором, сплачувати проценти за прострочення виплати ренти.

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

6. За можливістю відмови від договору.

Платник ренти за договором ренти має право відмовитися від дговору.

Набувач за договором довічного утримання (догляду) не має права відмовитися від договору. Він може лише за згодою відчужувача передати свої обов’язки члену сім’ї або іншій особі.

7. За правовими наслідками розірвання договору.

При розірванні договору ренти за ініціативою одержувача ренти він не набуває права власності на майно, яке було передано ним платникові ренти, а може вимагати виплати річної суми ренти, а також вартості переданого майна у разі оплатної передачі майна.

При розірванні договору довічного утримання (догляду) з ініціативи відчужувача, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передано і має право вимагати його повернення.

8. За правовими наслідками смерті або припинення набувача майна за договором.

У разі смерті або припинення платника ренти, Цивільний кодекс України не встановлює жодних правових наслідків.

У разі смерті або припинення набувача за договором довічного утримання (догляду) правові наслідки Цивільним кодексом встановлені.

Так, М. Бару та А. Штейнберг розглядали договір довічного утримання як договір дарування з умовою. На їх думку, такі угоди мали безоплатний характер. Проте дана точка зору не знайшла багато прихильників. У ЦКУ визначено, що договір дарування не може містити таких умов.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі. Аналізуючи нотаріальну практику щодо укладення та посвідчення договорів довічного утримання (догляду) та спадкових договорів слід зазначити, що спадкові договори за час дії нового Цивільного кодексу України не стали поширеними, скоріше навпаки, – їх укладення та посвідчення носить поодинокий характер, тоді як кількість укладених договорів довічного утримання (догляду) з року в рік зростає