2. Сторони в договорі довічного утримання (догляду)

Сторонами договору довічного утримання (догляду) є відчужувач та набувач.

Відчужувачем за цим договором відповідно до ч. 1 ст. 746 ЦК може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Законодавець наголо-шує на повній дієздатності фізичної особи, оскільки набувач повинен самостійно виконувати обов'язки за договором довічного утримання (догляду), які містять надання матеріального забезпечення, догляд, надання допомоги, забезпечення відчужувача харчуванням протягом тривалого часу. Принциповим є визнання законодавцем як набувачів юридичних осіб. Оскільки закон не містить ніяких застережень з цього питання, то такими можуть бути також юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.

ЦК надав вІдчужувачу право передбачити у договорі декілька осіб, які набувають майно на праві спільної сумісної власності (ст. 746). Обов'язки таких набувачів перед відчужувачем є солідарними.

Відповідно до ч. 4 ст. 746 ЦК можливе укладення договору довічно-го утримання на користь третьої особи (ст. 636 ЦК). Наприклад, на-званий договір укладається одним з подружжя, що є власником майна на праві приватної власності (автомобіля), на користь другого з подружжя. Немає ніяких перешкод для того, щоб договір довічного утримання (догляду) був укладений відчужувачем одночасно на свою користь та на користь третьої особи (наприклад, того з подружжя, який не є власником переданого майна за договором довічного утримання). У цьому випадку останній отримуватиме матеріальне забезпечення за договором довічного утримання (догляду)

У разі, коли майно належить співвласникам на праві спільної сумісної власності (наприклад, подружжю), то вони виступають на боці вІдчужувача за договором довічного утримання відповідно до ч.і ст. 747 ЦК.

3. Порядок укладення та форма договору

Договір довічного утримання (догляду) має складний предмет: по-перше, ним виступає майно, яке відчужувач передає набувачеві взамін утримання та (або) догляду; по-друге, предметом є матеріальне забезпечення та (або) догляд, якими набувач повинен забезпечити відчужувача.

Відповідно до ст. 744 ЦК за договором довічного утримання відчужувач має право передати у власність набувачеві житловий будинок, квартиру, їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Житлові будинки, квартири законодавець виділяє серед іншого нерухомого майна тому, що саме воно найчастіше знаходиться у власності фізичних осіб. Щодо ж рухомого майна законодавець не конкретизує, яке саме таке майно може передаватися за договором довічного утримання (догляду). Тому можна припустити, що вказаним рухомим майном може бути транспортний засіб, антикварні речі, твори мистецтва, ювелірні прикраси, побутова техніка, предмети домашнього вжитку за умови, що вони мають значну цінність. Поняття «значна цінність» має оціночний характер. Але оцінювати таке майно сторони повинні порівняно з вартістю нерухомого майна, оскільки законодавець насамперед його відніс до предмета договору довічного утримання (догляду).

Оскільки договір довічного утримання спрямований на перенесення права власності на зазначені вище об'єкти, то відповідно вказане майно повинно належати відчужувачу на праві власності, що має бути підтверджено відповідними правовстановлюючими документами. Таке майно не повинно бути обтяжене заставою.

Стаття 747 ЦК визнає можливість укладення договору довічного утримання (догляду), за яким відчужується майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема те, яке належить подружжю. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування ним. При цьому, у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується. Мається на увазі, що розмір зобов'язань набувача з надання утримання (догляду) зменшується вдвоє, а якщо сторони передбачили у договорі неоднаковий розмір надання утримання (догляду) кожному з подружжя, — то відповідно до умов договору.

У договорі довічного утримання (догляду) потрібно розчленовувати предмет договору та об’єкт (юридичний і матеріальний). До предмету цього правочину відносяться: з одного боку, нерухоме майно, а також рухоме майно, яке має значну цінність; а з іншого – послуги по утриманні та (або) догляду. Юридичним об’єктом договору довічного утримання (догляду) є дії набувача по утриманні та (або) догляду; а матеріальним об’єктом – жиле приміщення, яке надається для проживання відчужувача; продукти харчування; одяг і взуття; медикаменти тощо. До елементів цього правочину належить також його оцінка. Згідно зі статтею 751 Цивільного кодексу України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом. На думку автора, доцільніше було б, якщо в чинному Цивільному кодексі України передбачалося, що грошовій оцінці підлягає і щомісячне матеріальне забезпечення, і відчужуване майно. Ще одним суттєвим елементом договору довічного утримання (догляду) є його строк, який визначений подією, що настане в майбутньому, – смертю відчужувача.

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання. Відповідно до ст. 745 ЦК він повинен бути нотаріально посвідчений, а договір про передачу нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

З формою договору довічного утримання ЦК пов'язує момент виникнення права власності на майно у набувача. Так, за ст. 748 ЦК набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання, відповідно до ст. 334 ЦК. Отже, право власності у набувача за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає з моменту останнього, а за договором, що підлягає державній реєстрації, - з моменту такої реєстрації. Разом з правом власності до набувача переходить і ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна. Відповідно до ч.З ст. 754 ЦК втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем. Дане положення закону ще раз підкреслює особливість договору довічного утримання (догляду) - надавати відчужувачу матеріальне забезпечення до закінчення його життя.

Договір довічного утримання (догляду) є тривалим. Оскільки набувач зобов'язаний утримувати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є невизначеним. Він може бути тривалим. Однак відомі випадки, коли зобов'язання припиняється у досить короткий строк після укладення договору. Це також характеризує неви-значеність строку за договором довічного утримання (догляду). Даний договір не можна визнати правочином з установленою скасу-вальною обставиною (ч. 2 ст. 212 ЦК), оскільки щодо обставини невідомо, настане вона чи ні. Смерть же відчужувача обов'язково настане, сторони не можуть знати лише її час.