- •Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.
- •2.Правові основи функціонування підприємства.
- •3. Класифікація і структура підпр-ва.
- •Форма власності майна:
- •Належність капіталу:
- •Галузево – функціональний вид діяль-ті:
- •4. Добровільні та інституційні об єднання під-в.
- •5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські звязки у підпр-кій діяльності.
- •8. Міжнародна підпр-ка діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •10. Методи управління діяльністю підприємства.
- •11. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.
- •13. Поняття, класифікація, структура персоналу під-ва та інших суб’єктів господарювання.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотніх фондів під-ва.
- •23 Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття та структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій.
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.
- •32.Оцінка ефективності фінансових та виробничих інвестицій.
- •33.Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •34.Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес (поступ), його загальні та пріоритетні напрямки.
- •37. Організаційний процес.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •43. Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи виробництва.
- •45.Організація виробничого пр-су в часі.
- •46. Методи організації виробництва
- •1)Непотоковий метод:
- •2)Потоковий метод:
- •47. Технічна підготовка виробництва.
- •48. Суспільні форми організації виробництва
- •49. Поняття види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування.
- •51. Соціальна інфраструктура і діяльність під-ва.
- •52. Відтворення і розвиток інфраструктури.
- •53. Державне економічне регулювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •64. Продуктивність праці персоналу
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •75. Зміст і форми фін. Діяльності п-ва.
- •76. Формування і використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва
- •80. Змістово-типолопчна характеристика економічної безпеки підпр-ва
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •82. Основні напрями орг. Економ. Безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна хар-ка пр-су реструктеризації п-ва.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •86. Санащя (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
- •87. Банкрутство підприємства як економічне явище
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств
88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
Оцінка ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання є важливою для успішного ведення підприємницької діяльності. Україна не має власної методики визначення ймовірності банкрутства, тому користується зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства.
Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства:
Z = - 0.3877 – 1.0736 kзл +0.579 qпк
kзл – коефіцієнт загальної ліквідності;
qпк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.
За двофакторної системи ймовірність банкрутства підприємства є дуже малою при Z < 0 і великою при Z > 1.
Більш поширеною є п’ятифакторна модель Альтмана:
Z = 3,3 K1 + 0,99K2+ 0,6K3+1,4K4+1,2K5
У цій формулі числа є коефіцієнтами регресії, що показують міру впливу фактору на індекс Z. Фактори:
K1 – прибутковість основного і оборотного капіталу (визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів);
K2 – дохідність суб’єкта господарювання (співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства);
K3 – визначає структуру капіталу фірми (співвідношення власного та позикового капіталу);
K4 – рівень чистої прибутковості виробництва (ділення реінвестованого прибутку(резерв + фонди соціального призначення та цільового фінансування + нерозподілений прибуток ) на загальну вартість активів);
K5 – характеризує структуру капіталу (відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів).
За шкалою Альтмана: Z<1,8 – дуже висока ймовірність банкрутства; 1,81-2,6 – висока; 2,61-2,9 – достатньо ймовірна, 2,91 і вище – дуже низька.
Недоліки моделі: коефіцієнти регресії розраховувалися не для економіки України, не враховані галузеві особливості господарювання, бракує інформації для розрахунку коефіцієнту K3 через нерозвиненість вітчизняного ринку цінних паперів.
89. Ліквідація збанкрутілих підприємств
Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої можливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.
Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу. Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію.
Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, яка управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; визначає ліквідаційну масу (майнові активи банкрута) і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкрутілого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
За упорядкованої ліквідації продаж активів здійснюється протягом визначеного (розумного) строку з тим, щоб одержати за них найвищу можливу ціну. Для найбільш неліквідних активів цей період може становити до двох років. Вимушена ліквідація передбачає негайний розпродаж активів, як правило, усіх одночасно (на одному аукціоні). Спеціалісти розрізняють також ліквідаційну вартість припинення функціонування активів підприємства. У цьому разі активи списуються.
Юридичні наслідки визнання підприємства банкрутом:
- припиняється підприємницька діяльність такого боржника (підприємства, організації)
- до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки;
- вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;
- припиняється нарахування пені й відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута (організації).
Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка визначає порядок продажу названого майна (склад, умови і строки придбання майна).
Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів у порядку черговості:
1)витрати, пов’язані з провадженням справи в суді;
2)витрати розпорядника майна, пов’язані з утриманням майнових активів банкрута;
3)зобов’язання щодо працівників підприємства (окрім виплат по акціях і внесків до статутного фонду);
4)державні платежі до бюджету;
5)вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
6)вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективів до статутного фонду і виплат на акції;
7)всі інші вимоги.
Після розподілу виручених з продажу майна сум між кредиторами ліквідаційна комісія складає й подає в Арбітражний суд ліквідаційний баланс. Після розгляду протестів кредиторів Арбітражний суд затверджує баланс. Ця процедура і є останньою в процесі ліквідації підприємства