11.2..7. Поштово-ощадні установи

Ощадні установи - один із самих поширених видів кредитних установ, основна функція яких зводиться до залучення вкладів населення.

Ощадні банки спеціалізуються на видачі позик під заставу нерухомості. Вони завжди здійснювали достатньо великі інвестиції в цінні папери і на відміну від комерційних банків продовжують вкладати певні кошти в акції і облігації корпорацій. Зараз ощадні банки стали схожими із звичайними комерційними банками, хоча їх діяльність в більшій мірі орієнтована на споживача порівняно з комерційними банками. Ощадну справу в Україні здійснює Ощадний банк та інші комерційні банки. Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Його відділення є у всіх адміністративних районах, до складу відділень входять колишні ощадкаси.

На Ощадний банк покладені такі функції: 1.Відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в державі. 2.Впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення. 3.Розширення безготівкових розрахунків. 4.Розповсюдження та погашення цінних паперів. 5.Кредитування населення.

6.Валютне обслуговування іноземних та вітчизняних громадян. 7.Надання різноманітних платних послуг. Комерційні банки можуть залучати грошові кошти громадян в ощадні вклади. Для забезпечення повернення вкладів банками утворюється міжбанківський фонд страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду встановлюється НБУ. Грошові кошти, залучені Ощадним банком, передаються за плату Національному банку, а також використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій. Позичко-ощадні асоціації - це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. Їх ресурси складаються в основному із внесків пайовиків, які представляють широкі верстви населення.

12.1. . Сутність та структура міжнародних валютних відносин

Міжнародні валютні відносини — сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.

Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.Двома основними формами валютної системи є національна і світова. Виділяють також регіональну валютну систему. Світова та регіональна валютні системи є формами організації міжнародних валютних відносин.Національна валютна система. Національная валютна система є невід'ємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених у національному валютному законодавстві. У ньому передбачено порядок ввезення, вивезення, переказів і пересилання за кордон та з-за кордону національної та іноземної валют й інших валютних цінностей (платіжних документів в іноземній валюті, цінних паперів тощо). Валютне законодавство охоплює валютні операції, пов'язані з рухом капіталів, із зовнішньою торгівлею, кредитуванням, міжнародним туризмом та ін.Складові елементи національної валютної системи:національна валюта;валютні резерви;валютний паритет;курс національної валюти та порядок його дії;умови функціонування національної валюти та золота;умови конвертованості валюти;валютні обмеження та їх форми й методи;механізм використання кредитних важелів міжнародних розрахунків;система валютного регулювання та ін. Національна валютна система органічно пов'язана з внутрішньою кредитно-фінансовою системою.

Світова валютна система. характерними елементами світової валютної системи були: стабільність золотих валют у більшості розвинутих країн; чіткий механізм визначення валютних курсів; валютний ринок; узгоджений порядок взаємних міжнародних платежів на основі вексельного обігу (що здійснювався через банківські перекази) та золота.

Регіональна валютна система. Найбільшого розвитку вона набула в ЄС. У 1979 р. було створено Європейську валютну систему (ЄВС) і введено європейську валютну одиницю — ЕКЮ, Вона оцінювалася на основі 10 валют, які для її забезпечення депонували 2800 т золота та долари. Мета ЄВС — сприяння європейській економічній інтеграції, насамперед — валютній. З 1989 р. по 1 липня 2002 р. у межах ЄВС планується впровадження єдиної валюти, створення спільного центрального банку. Введення євро почалося з 1 січня 1999 р. Водночас для окремих країн, які не увійшли до зони єдиної валюти, створено ЄВС-2, в якій протягом трьох років поступово переводитимуть на евро всі операції з Європейським центральним банком, а потім міжбанківський платіжний оборот тощо. Євробанкноти і євромонети з'являться в обігу лише у 2002 р

12.2. Валютна система це сукупність валютно-фінансових і валютно-кредитних відносин між країнами, які затверджені у міжнародних договорах та державно-правових нормах

Основні рівні валютної системи: національна,міжнародна (регіональна), світова

Національна валютна система- державно-правова форма організації валютних відносин певної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами

Міжнародна валютна систем- це організаційно-економічна форма грошових відносин групи країн, спрямована на зменшення коливання курсу валют

Світова валютна систем- сукупність форм організації грошових відносин обумовлених господарськими зв’язками

Основні елементи національної валютної системи

- статус національних установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини+ валютний паритет та режим курсу національної валюти+ форми та організація міжнародних розрахунків+ національна валюта+ умови конвертованості валютВалюта- Грошова одиниця тієї чи іншої країни, що використовується для вимірювання вартості товарівВиди валют

Неконвертована+ валюта ціни+ валюта платежу+ конвертована+ Валюта векселя+ національна+ іноземна+ валюта експортера+ міжнародна+ валюта імпортера+ клірингова

Характеристика окремих видів валют= Національна валюта- грошова одиниця окремої держави+ Іноземна валюта- грошові знаки і цінні папери інших держав, що використовуються у міжнародних розрахунках+ Міжнародна валюта- використовують у розрахунках міжнародних фінансових організацій і валютних спілок і визнана світовою спільнотою+ Клірингова валюта- це спеціальні розрахункові одиниці, що використовують у розрахунках країн у безготівковій формі, тобто у вигляді бухгалтерських записів

Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертованість валюти. Конвертованість - гарантована здатність національної грошової одиниці обертатися Режими використання валюти бувають: повна

Конвертація, часткова конвертація, зовнішньо конвертована, внутрішньо конвертована.

Повна конвертація- вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників, за всіма операціями і без обмежень Часткова конвертація:1 Зовнішня конвертація свобода обміну зароблених у країні грошей тільки для іноземних осіб2 Внутрішньорезидентська конвертація право обміну національної валюти на іноземному ринку лише у резидентів цієї країни

Валютний курс- це ціна національної грошової одиниці, виражена у грошових одиницях інших держав Валютний курс відображає взаємодію національної та світової економіки. Фактори, що впливають на валютний курс Стан попиту і пропозиції даних валют на ринку валют+ Купівельна спроможність національних валют+ Стан торговельних і платіжних балансів+ Рівень інфляції

Валютний паритет- Це законодавчо встановлене співвідношення між валютами двох країн Ринковий валютний курс- Формується на валютних ринках, за ним здійснюються розрахунки між приватними особами, підприємствами, фірмами, що беруть участь у зовнішньо-економічній діяльності Види валютних курсів- валютний курс купівлі(курс за яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну),валютний курс продажу( курс за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну )фіксований (встановлюється у законодавчому порядку, як співвідношення між національною і іноземною валютами.), мінливий(вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції (межі можуть регулюватись)), плаваючий(обмінний курс валют, який змінюється в той чи інший бік залежно від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку), крос-курс(обмінний курс двох валют на базі курсу кожної із них до третьої валюти)

Котирування валют- Офіційно встановлений центральним банком ринковий курс національної валюти щодо іноземних на день проведення операції Методи котирування-пряме, коли до одиниці іноземної валюти прирівнюється певна кількість національної грошової одиниці (найбільш вживаний)+непряме, коли до одиниці національної валюти прирівнюється певна кількість іноземної валюти

Важливим елементом валютної системи є національні установи, які обслуговують та регулюють валютні відносини. В більшості країн цими органами є органи банківської системи.