- •Конспект лекцій
- •Лекція 1. Предмет, метод і завдання дисципліни.
- •Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка, екологія».
- •Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання.
- •Теоретико-методологічні основи «Регіональної економіки, екології».
- •Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка».
- •Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання.
- •Теоретико-методологічні основи «Регіональної економіки».
- •Лекція 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил.
- •Принципи розміщення продуктивних сил.
- •Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил.
- •Принципи розміщення продуктивних сил.
- •Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- •Основні форми територіальної організації господарства.
- •Основи економічного районування.
- •Основні форми територіальної організації господарства.
- •Основи економічного районування.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 4. Регіон в системі територіального поділу праці.
- •Нові парадигми та концепції регіону.
- •Типологізація регіонів.
- •Поняття про територіальний поділ праці.
- •Територіальний поділ праці як основа формування економічних районів.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •Поняття регіональної економіки та регіональної політики.
- •Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •Напрями регіональної політики.
- •Поняття регіональної економіки та регіональної політики.
- •Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •Напрями регіональної політики.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •Проблеми реалізації регіональної економічної політики.
- •Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •Суть господарського комплексу.
- •Народногосподарський комплекс України.
- •Суть господарського комплексу
- •Народногосподарський комплекс України
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •Природні передумови.
- •Природно-ресурсний потенціал України.
- •Демографічні передумови розміщення продуктивних сил.
- •Трудоресурсний потенціал.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- •Суть і класифікація міжгалузевих комплексів.
- •Паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельнийкомплекси.
- •Комплекс галузей легкої промисловості.
- •Агропромисловий комплекс
- •Рекреаційний комплекс
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •Виробнича інфраструктура регіону
- •Соціальна інфраструктура
- •Виробнича інфраструктура регіону
- •Соціальна інфраструктура
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Сучасне економічне районування України
- •2. Центральноукраїнський економічний район
- •3. Західноукраїнський регіон
- •4. Донецький-Придніпровський регіон
- •5.Північно-Східний регіон
- •6.Південний регіон
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція і європейські та інші світові структури
- •Економічна інтеграція. Економічні союзи
- •Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.
- •Зовнішньоекономічні звязки України.
- •Економічна інтеграція. Економічні союзи
- •Загальносвітові об'єднання
- •Спеціальні об'єднання
- •Світові фінансові об'єднання
- •Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.
- •Зовнішньоекономічні звязки України.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Основні загальноекономічні показники розвитку регіону та аналіз його економічного потенціалу
- •Характеристика загального рівня соціально-економічного розвитку регіону
- •Характеристика загального рівня соціально-економічного розвитку регіону
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 14. Наукові засади раціонального природокористування.
- •2. Екосистеми та їхня структура
- •3. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в цариніприродокористування в Україні
- •4. Принципи раціонального природокористування
- •1. Предмет, метод і завдання екології
- •2. Екосистеми та їхня структура
- •3. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в царині природокористування в Україні
- •4. Принципи раціонального природокористування
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 15. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації.
- •Контроль та управління якістю атмосферного повітря, води, ґґрунтів. Екологічний моніторинг і його види.
- •Основи екологічного нормування.
- •Система екологічної інформації.
- •Контроль та управління якістю атмосферного повітря, води, ґґрунтів. Екологічний моніторинг і його види.
- •Основи екологічного нормування.
- •Система екологічної інформації.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишньоо середовища.
- •Пріоритетність природоохоронних інтересів.
- •Організаційна структура управління природоохоронною сферою.
- •Правове регулювання природокористування і природоохоронної діяльності.
- •1.Пріоритетність природоохоронних інтересів.
- •2.Організаційна структура управління природоохоронною сферою.
- •3.Правове регулювання природокористування і природоохоронної діяльності.
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 17. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності.
- •Природоохоронні заходи та принципи їх економічного обґрунтування.
- •Показники економічної ефективності природозахисних витрат.
- •Соціальна та економічна ефективність безвідходних і маловідходних технологій.
- •1.Природоохоронні заходи та принципи їх економічного обґрунтування.
- •2.Показники економічної ефективності природозахисних витрат
- •3.Соціальна та економічна ефективність безвідходних і маловідходних технологій
- •Інформаційні джерела
- •Лекція 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •Організаційна структура управління раціональним природокористуванням та охоронного довкілля у сша, Японії, Канаді.
- •Структура державного управління природоохоронними програмами.
- •Економічні важелі управління природокористуванням.
- •Міжнародне співробітництво в царині охорони навколишнього середовища.
- •Інформаційні джерела
3. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в царині природокористування в Україні
Термін «природокористування» є одним із найпоширених у сучасній літературі. Але виповнений він різним змістом. Найчастіше його вживають тоді, коли мова йде про використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва з метою задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. Іноді під ними розуміють сукупність впливу людства на географічну оболонку Землі. Але в усіх випадках під природокористуванням розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу і заходів з його збереження, вирізняючи в цьому процесі три аспекти: а) видобуток і переробку природних ресурсів, їх відновлення чи відтворення; б) використання та охорону природних умов середовища проживання; в) збереження, відтворення (відновлення) екологічної рівноваги природних систем, що служить основою збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства.
Механізм господарювання в царині природокористування являє собою систему заходів з управління, планування та економічного стимулювання, спрямованого на раціональне природокористування. Об’єктивним критерієм винесення рішень з приводу альтернативних стратегій використання навколишнього середовища служить економічна оцінка природних ресурсів.
Під системою економічних оцінок природних ресурсів розуміють систему централізовано встановлених нормативів максимально допустимих затрат на збереження даного природного блага і нормативів мінімально допустимої ефективності експлуатації природних ресурсів.
Економічна оцінка природних ресурсів являє собою грошовий вираз довгострокового ефекту від їх експлуатації. Вартісна оцінка природних ресурсів необхідна для економічного обґрунтування вкладень у відтворення, охорону і раціоналізацію використання природних багатств і вибору найвигідніших із народногосподарських позицій засобів їх утилізації. Необхідність визначення економічної оцінки природних ресурсів було визначено не відразу. У стратегії природокористування можна виокремити три етапи:
Перший етап — початок 20-х — середина 50-х років. В економічній науці домінувала концепція безкоштовності природних ресурсів. Уважалося, що оскільки природні ресурси не є об’єктами купівлі – продажу, то методологічно неправильно оцінювати їх у вартісному вигляді, а впровадження оцінки природних ресурсів у господарську практику гальмуватиме розроблення корисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва. Спробу ввести рентні відносини було перервано колгоспами, а земельні кадастри оголошено буржуазною категорією, неприйнятною для «соціалістичної практики». Природні ресурси, особливо в довоєнні роки, здавалися невичерпними. Тому розроблялися найзручніші родовища з високим вмістом корисної речовини в руді, в сільськогосподарському виробництві переважали екстенсивні методи господарювання, цілинні землі уявлялися великим резервом для екстенсивного розвитку сільського господарства, а лісові ресурси Східного Сибіру і Далекого Сходу Росії — безмежними для лісозаготівлі. Затрати, необхідні для освоєння нових земель і втягнення їх у господарський обіг, були невеликими.
Другий етап у стратегії природокористування розпочався на зламі 60 — 70-х років і тривав до початку 80-х. Резерви сільськогосподарських угідь, придатні для експлуатації, було вичерпано. Істотно погіршились умови видобутку ресурсів на родовищах, розроблення яких дозволяло отримувати дешеву сировину, зокрема почала рости собівартість видобутку донецького вугілля. Із 25 млн. га розораних цілинних земель 12 млн. га виявились ерозійними, суховії зривали на значних площах розораний глибокими плугами гумус. У лісовому господарстві знизився обсяг заготівлі деревини, та й собівартість її також зросла. Все це свідчило про помилкові уявлення про природні ресурси, про їх безкоштовність, невичерпність, про те, що вони — тільки подарунок природи людині.
В економічній науці виникла затратна концепція природокористування, сутність якої полягає в тому, що природні ресурси повинні мати економічну оцінку, оскільки вона є предметом праці. Але критерієм вартісної оцінки природних ресурсів уважалися затрати на освоєння й підтримання об’єктів природокористування у стані, придатному для експлуатації. Хибність концепції полягала в тому, що в експлуатацію вводилися передусім ті ресурси, на освоєння яких витрачалося менше матеріальних і фінансових ресурсів, праці. Крім того, згідно з цією концепцією виходило, що ділянка чорнозему, яка має найвищу родючість і характеризується високою врожайністю, до того ж із низькими затратами праці на її освоєння, має меншу цінність для суспільства, ніж ділянка дерново-підзолистих чи підзолистих ґрунтів, на освоєння якої витрачається більша кількість праці та матеріальних ресурсів.
Оскільки критерій економічної оцінки — «затрати» мав багато істотних вад, в економічній літературі з’явилася «результатна» концепція вартісної оцінки природних ресурсів. Критерієм оцінки природних ресурсів стали результати у вартісній формі, що їх отримували внаслідок освоєння природного ресурсу. Наприклад, для економічної оцінки земельних ресурсів за основу брався грошовий вираз продукції, яку отримали з певної ділянки. Але ж результат у сільськогосподарському виробництві залежить не тільки від затрат і розташування ділянки відносно ринку збуту тощо. Отже, жодна з запропонованих оцінок природних ресурсів — чи то оцінка, що базується на затратах з освоєння і підтримання об’єкта в експлуатаційному стані, чи побудована на вимірах результатів його функціонування, — не може повною мірою відображати ту цінність, яку має для суспільства той чи інший об’єкт природокористування. Тільки діалектична єдність (а не просто сума) затратного і результативного аспектів оцінки природних ресурсів дозволить об’єктивно їх оцінити. На цьому етапі природокористування було розроблено кадастри природних ресурсів.
Проте наслідком затратно-результатного підходу до природокористування стала економічна оцінка природних ресурсів, яку звели до якісних характеристик; в основу її було покладено різні системи бальності, бонітети і подібні умовні шкали оцінок.
Ігнорування вартісної оцінки ресурсів та безкоштовність природних ресурсів обумовили їх безгосподарське використання, некомплексну переробку сировини, недостатній рівень використання вторинних ресурсів. Так, під час спорудження ГЕС проектувальники враховували лише вартість незібраного урожаю за один рік: звідси — неправильне уявлення про буцімто найдешевшу електроенергію, яку виробляють ГЕС.
З вичерпністю окремих видів ресурсів у стратегії природокористування в Україні виник третій етап. Він почався у 80-х роках і триває дотепер. В економічній науці обґрунтовується необхідність економічної оцінки природних ресурсів, але критерієм такої оцінки стає рента. Будучи, з одного боку, результатною характеристикою (перевищення результатів експлуатації будь-якого об’єкта над затратами), рента також виражає затрати, але на відміну від фактичних, затрати, виражені в ренті, є затратами суспільно необхідними, що виникають за умови вибуття ресурсу, котрий підлягає оцінці.
Диференційна рента визначається різницею в затратах за використання гіршої з утягнених в обіг і конкретної ділянки або певних обсягів природних ресурсів.
Приміром, земельна рента І виникає як надлишок суспільної ціни виробництва над індивідуальною ціною виробництва сільськогосподарської продукції на кращих і середніх за родючістю та вигідно розташованих стосовно ринку земельних ділянок порівняно з гіршими. Оскільки ринкові ціни на ту саму продукцію однакові, а суспільству продукція сільського господарства потрібна як з кращих, так і з гірших ділянок землі, регулятором ринкових цін на неї стає вартість сільськогосподарської продукції, яка виробляється на гірших ділянках. Внаслідок цього сільськогосподарська продукція з кращих і середніх ділянок чи вигідно розташованих щодо ринку збуту дає додатковий прибуток — ренту.
Диференційна рента ІІ виникає як результат різної ефективності додаткових капіталовкладень у сільське господарство, тобто вона обумовлена інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва.
Отже, рента відображає диференціацію об’єктивних умов використання природних ресурсів. Вона становить прибуток, обумовлений не зусиллями працівників, а виключно якістю ресурсів, їх вичерпністю чи обмеженістю та близькістю до ринку збуту. Тому вона використовується для створення рівних умов для функціонування підприємств і служить об’єктивним критерієм економічної оцінки природних ресурсів.
Цей етап природокористування відзначається намаганням створити господарський механізм управління процесом природокористування з адміністративними, правовими, екологічними методами. На початку 80-х років почали впроваджуватися платежі за природні ресурси, за забруднення навколишнього середовища, і хоча вони мали здебільшого символічний характер, усе ж таки порівняно з попередніми етапами це був крок уперед до раціонального природокористування.