МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра харчових технологій

Реєстр. № 60/736-

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

УВИНОРОБСТВІ

здисципліни "Бізнес-планування у виноробстві"

для студентів 4 курсу напряму підготовки 6.051701 – «Харчові технології та інженерія»

(за професійним спрямуванням „Технологія продуктів бродіння і виноробства ”)

Херсон 2012

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу ХНТУ заборонено Конспект лекцій з дисципліни «Бізнес-планування у виноробстві» для студентів 4 курсу напряму підготовки 6.051701 – «Харчові технології та інженерія» (за професійним спрямуванням „Технологія продуктів бродіння і виноробства”). /Укладач Є.І Широкий.-Херсон: ХНТУ, 2012.- с.

Затверджено на засіданні кафедри Протокол № від . .2012 року.

Відповідальний за випуск д.т.н., проф.. Валько М.І., завідувач кафедри технічної хімії і харчових технологій

2

ВСТУП

Становлення і розвиток ринкової системи господарювання в Україні потребують принципово нових підходів до організації управління підприємницькою діяльністю на всіх рівнях. Підприємництво - це процес прийняття рішень, їхньої

Планування - це визначення мети розвитку керованого об'єкта, методів, способів і засобів її досягнення, розробка програми, плану дії різного ступеня деталізації на найближчу і майбутню перспективу.

Планування - одна з найважливіших передумов оптимального керування виробництвом.

Процес планування дозволяє побачити весь комплекс майбутніх операцій підприємницької діяльності й передбачити те, що може трапитися. Складання і реалізація плану - безперервний процес.

Робота без плану є реакцією на події, що відбуваються, діяльність на основі плану - реакція на передбачені й заплановані явища.

Сучасна економічна ситуація, пов'язана з переходом до ринкових відносин, диктує підприємствам новий підхід до планування. Вони змушені шукати такі форми й моделі планування, які забезпечували б максимальну ефективність прийнятих рішень. Оптимальним варіантом досягнення таких рішень є нова прогресивна форма плану - бізнес-план.

Бізнес-план включає розробку мети і завдань, які ставляться перед підприємством на найближчу і далеку перспективу, оцінку поточного стану економіки, сильних і слабких сторін виробництва, аналіз ринку і інформацію про клієнтів. У ньому дається оцінка ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей в умовах конкуренції.

Бізнес-план допоможе попередити і гідно зустріти багато неминучих проблем у розвитку бізнесу. Він є інструментом, за допомогою якого можливий контроль і керування виробництвом. Бізнес-план дозволяє управляти за попереднім планом, а не просто реагувати на події.

3

Лекція № 1.

Тема: «БІЗНЕС-ПЛАН В УМОВАХ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ»

Цілі лекції:

1.Особливості господарювання виноробних підприємств;

2.З’ясувати сутність і призначення бізнес-плану;

3.Визначити цілі розробки бізнес-плану;

4.Визначити види та основні джерела отримання інформації для розробки бізнес-плану;

5.Виділити основні стадії розробки бізнес-плану.

1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИНОРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Виноробне підприємство, це підприємство, що здійснює переробку винограду, виготовлення і розлив вин, виробництво коньяків і шампанського. Виноробні підприємства країни відповідно до їхньої виробничої спеціалізації діляться на 4 типи.

Заводи первинного виноробства проводе переробку винограду, з одержанням з нього сусла, з наступним його зброджуванням і зберігання молодих виноматеріалів. Його виробнича потужність визначається в тоннах переробленого винограду за сезон:

-по одноразовій ємності виробництв, тари, що призначається для розміщення одержуваних при цьому виноматеріалів;

-по продуктивності ліній переробки винограду. На виноробному

підприємстві є комплексно-комплексно-механізовані й автоматизовані лінії переробки винограду продуктивністю 10, 20, 30 і 50 т/ч.

Готовою продукцією заводу первинного виноробства є:

-оброблені і скупажовані виноматеріали для виробництва столових, десертних і міцних вин;

-неопрацьовані виноматеріали, призначені для виробництва шампанського і коньячного спирту;

-виноградне сусло для виноградного соку і вакуум-сусла.

На окремих заводах первинного виноробства виробляється переробка відходів виноробства (вичавок, виноградних і дріжджових осадів). Переробка відходів виноробства може проводитися і на спеціалізованих заводах, що дозволяє одержувати різноманітний асортимент продукції: спирт, винну кислоту, енобарвник, танін, фурфурол, кормове борошно, добрива. Виробнича потужність такого заводу визначається по обсягу перероблених за сезон виноградних вичавок (т), дріжджових і гущових осадів (тис. дал.).

Заводи вторинного виноробства здійснюють обробку, витримку і розлив у пляшки різної ємності вин, що надходять від підприємств первинного виноробства. Виробнича потужність заводу вторинного виноробства визначається в тис. дал. готового вина, що виробляється протягом календарного року. Готовою продукцією такого підприємства є розлите в пляшки виноградне вино, що відповідає затвердженим стандартам і технічним умовам.

Розлив вина проводиться на комплексно-механізованих і автоматизованих лініях різної потужності (6, 12, 18 тис. пляшок у годину).

Поряд із заводами первинного і вторинного виноробства у виноробній промисловості зустрічаються також підприємства змішаного типу, у яких здійснюється переробка винограду, виготовлення виноматеріалів, наступна їхня обробка, витримка і розлив у пляшки.

Коньячні заводи проводять:

-дистиляцію виноматеріалів на молодий коньячний спирт;

4

-витримку коньячних спиртів (зі строком зберігання не менш 3 років) у дубовій тарі або металевих ємностях (для ординарних коньяків) з обов'язковим контактом зі спеціально обробленою деревиною дуба;

-купаж і розлив коньяків у пляшки.

Завод може спеціалізуватися на випуску окремого виду продукції (наприклад, коньячних спиртів) або мати комбіноване виробництво.

Виробнича потужність коньячного заводу визначається кількістю спирту, виробленого протягом сезону, наявністю ємностей для витримки коньячних спиртів і кількістю виробленого коньяку. Основною сировиною для вироблення коньяків є коньячний спирт, отриманий шляхом перегонки сухих виноматеріалів на апаратах періодичної і безперервної дії.

Залежно від строків витримки спиртів виробляються ординарні і марочні коньяки. Завод шампанських вин виготовляє шампанське і гристі вина з виноматеріалів, що

надходять від заводів первинного виноробства.

Виробнича потужність заводу шампанських вин, незалежно від технології шампанізації, визначається кількістю шампанського, що випускається за рік у пляшках ємністю 0,8 л. При цьому:

-потужність заводу, що працює за технологією безперервної шампанізації, визначається по сумарній продуктивності ліній;

-заводу, що працює по резервуарному періодичному способі, - по сумі корисної ємності бродильних резервуарів (з урахуванням втрат, відходів і коефіцієнта оборотності резервуарів);

-заводу, що виготовляє шампанське пляшковим способом, - по

максимальній місткості приміщень для післятиражної витримки шампанського в пляшках і ремюажного відділення (з урахуванням втрат, відходів і коефіцієнта оборотності площі).

Сировиною для виробництва шампанського і гристих вин служить виноматеріал, приготовлений з певних білих або червоних сортів винограду.

За період переходу економіки України до ринкових умов господарювання виробництво вітчизняних виноробних підприємств зазнало істотних змін. Відсутність досвіду виживання в ринкових умовах господарювання, нестача фінансових ресурсів, порушення налагоджених комерційних зв’язків між виробниками і покупцями виноробної продукції, спад у розвитку аграрної промисловості привели до спаду виноробної промисловості і сприяли перерозподілу ринку алкогольної продукції. Ринок алкогольної продукції зайняли, в основному, оптові і дрібнооптові постачальники з країн східної і західної Європи.

Становлення і розвиток ринкової системи господарювання в Україні, наявність державної програми приватизації, підтримки вітчизняного виробника, підприємництва у сфері малого і середнього бізнесу, накопичення досвіду виживання в умовах конкурентної боротьби створили умови для відродження виноробної промисловості в Україні, розширенню її виробничого потенціалу, зміцненню позицій вітчизняних виробників алкогольної продукції на ринку. Вітчизняна виноробна промисловість зазнала істотних змін. Послідовна і збалансована політика уряду України щодо розвитку аграрного сектору економіки країни створила сприятливі умови для розвитку сировинної бази виноробних підприємств. Зростання виробничого потенціалу виноробних підприємств здійснюється різними шляхами: реконструкцією діючих підприємств, створенням нових підприємств на умовах оренди виробничого комплексу або оренди з наступним викупом, виходом зі складу великої кампанії тощо.

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування виробничої діяльності набуває все більшого значення в умовах швидких змін у середовищі функціонування підприємства. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим більше порядку

5

має бути на самому підприємстві, тим більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації, які є неодмінною складовою частиною бізнесплану.

Враховуючи вплив специфіки галузі на ключові фактори успіху (собівартість одиниці продукції, ціна одиниці продукції, місце знаходження підприємства тощо), ознайомимося з деякими особливостями функціонування виноробних підприємств. Ці особливості необхідно враховувати при розробці деяких розділів бізнес-плану.

Організаційно-економічні фактори економічного розвитку підприємства цієї галузі відображають насамперед специфічні особливості виробництва: його структуру, технологію, сезонність, використання робочого часу працівників і рівень їхньої кваліфікації, використання виробничих потужностей тощо.

Підприємства первинного виноробства працюють на сезонній сировині, тобто переробляють сировину не цілий рік, а частину року в залежності від постачання сировини на підприємство, строків його зберігання. Для цих виробництв, як правило характерні:

-неповне використання виробничих потужностей;

-сповільнена оборотність коштів;

-більший розмір амортизаційних відрахувань на одиницю продукції;

-високий рівень загальновиробничих витрат, тому рентабельність виготовленої продукції вище рентабельності фондів.

На відміну від підприємств, які накопичують сировину і потім послідовно її переробляють протягом тривалого періоду, підприємства первинного виноробства отримують і переробляють велику кількість сировини в період її дозрівання (1…1,5 місяці). Однією з особливостей сезонних виробництв, яка впливає на економічне зростання підприємства, є непостійне навантаження виробничих потужностей

не тільки протягом року, а й місяців і днів виробничого сезону, що залежить від урожаю, часу його збирання, погоди, умов транспортування на заводи, від строків постачання окремих видів сировини. Наприклад, строк постачання винограду коливається від 25 до 30 днів, яблук – від 80 до 120 днів. Усе це спричиняє ряд організаційних труднощів, пов’язаних із технічною підготовкою технологічних процесів, які часто змінюються, а також високими вимогами до оперативного планування виробництва.

В результаті чергування підйомів, спадів, перерв у роботі рівень використання виробничої потужності підприємств у сезонних галузях значно нижчий, ніж в несезонних, і значно коливається за роками і місяцями, що впливає на обсяги виробництва, продуктивність праці, прибуток, рентабельність підприємства, показники ефективності керування і ділової активності. В період спадів виробництва чисельність робітників не знаходиться в прямій відповідності з обсягами роботи на підприємствах. Як правило, вона вище дійсної потреби в робітниках на 20 % і більше, а в результаті продуктивність праці в міжсезонний період знижується в 2…3 рази в порівнянні з продуктивністю праці в сезон виробництва.

Але найбільш важливим фактором, який впливає на продуктивність праці, фондовіддачу, використання виробничих потужностей, собівартість, рентабельність, прибуток у даному випадку є якість перероблюваної сировини. Як відомо, сільськогосподарські продукти (виноград), які використовують підприємства первинного виноробства, являють собою живі організми, в яких відбуваються біохімічні процеси. Зміни, які викликаються цими процесами, призводять до зниження якості сировини і втрат, а іноді і до псування. Виробництво рослинної сировини має сезонний характер, а багато її видів є малотранспортабельні і швидко псуються.

Найважливішим показником економічної оцінки якості сировини є вміст у ньому цукрі, який у динаміці коливається за роками під дією природних, кліматичних, агротехнічних й інших факторів, що впливає на вихід продукції з одиниці сировини. Можливість комплексної переробки сировини, яка поряд з випуском основної продукції за допомогою хімічних і біохімічних речовин дає багато цінних і необхідних

6

для народного господарства продуктів, впливає на всі показники результатів діяльності підприємства. Особливо важливе значення при цьому набуває використання відходів виробництва.

Процес виробництва в сезонних галузях носять не механо-технологічний, а

хіміко-технологічний характер. Для цих процесів характерні:

-масовість;

-поточність;

-загальна безперервність при періодичності окремих операцій;

-постійна структура;

-взаємозв’язок окремих операцій, виробничих дільниць, технологічних і теплових схем;

-синхронність;

-регламентація структурних операцій;

-неможливість накопичення проміжних напівфабрикатів.

Сезонні виробництва мають високу фондоємність і низькі показники рентабельності підприємства: загальна рентабельність, чиста рентабельність, чиста рентабельність власного капіталу, загальна капіталовіддача, віддача основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

У структурі оборотних активів підприємств сезонних галузей основне місце належить оборотним виробничим фондам, а в них переважають сировина і основні матеріали (75 – 80%). Значна частина в складі оборотних активів займає готова продукція. Така структура зумовлена сезонними надходженням сировини, високою питомою вагою сировини в собівартості продукції, великими залишками готової продукції на кінець року та їх зниженням на початок сезону переробки сировини.

На економічну ефективність виробництва у сезонних галузях впливає розвиток сировинної бази, створення раціонально організованих сировинних зон підприємств первинного виноробства. Особливу роль відіграє правильне розміщення підприємств первинного виноробства.

На розміщення підприємств первинного виноробства впливають наступні факторів і насамперед:

1.наявність економічних джерел сировини, палива, електроенергії, води та інших природних ресурсів, необхідних для розвитку підприємства та його сировинної бази;

2.потреба в продукції підприємства і можливість збуту з мінімальними транспортними витратами;

3.співвідношення витрат сировини і виходу готової продукції;

4.забезпеченість шляхами сполучення;

5.забезпеченість трудовими ресурсами.

1.2.ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Бізнес-план є письмовим документом, у якому викладено сутність, шляхи й способи реалізації підприємницької ідеї; охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні й фінансові аспекти майбутнього бізнесу та особливості керування ним. Він є основою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвесторів до процесу фінансування розробки та реалізації підприємницької ідеї, до інноваційно-інвестиційних проектів.

Для розробки бізнес-плану виноробного підприємства використовується методологія розробки бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність, яка буде викладена на протязі даного курсу.

Наявність багатьох факторів, які впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану, вимагають використовувати підходи до розробки його розділів згідно з характером бізнесу, специфікою галузі, конкретними цілями бізнес-плану, індивідуальними запитами потенційних інвесторів.

Складання бізнес-плану має зовнішні, внутрішні і конкретні цілі.

7

Основна зовнішня ціль полягає в тому, щоб запевнити майбутніх партнерів і кредиторів в успіху справи.

Головна внутрішня ціль бізнес-плану – бути основою управління підприємницькою діяльністю.

Конкретні цілі розкривають зміст і особливості планових заходів, особливості самого підприємства, специфіку його діяльності.

Конкретні цілі розробки бізнес-плану як багатофункціонального документа:

-налагодження комунікацій між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

-проектування системи управління започаткованим бізнесом у конкретній сфері виробничої діяльності;

-своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху власної справи;

-формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

-можливість перевірки реалістичності підприємницької ідеї ще до її

практичної реалізації.

Бізнес-план дає змогу розв’язати цілий ряд завдань, основними серед яких є такі:

-обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку підприємства;

-розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, насамперед обсягів продажу, прибутку, доходів на капітал;

-визначення джерел фінансування обраної стратегії;

-підбір працівників, спроможних реалізувати даний план.

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві важливі функції:

1.зовнішню – ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2.внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) – опрацювати систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

1.як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства;

2.як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства.

Наказом Фонду державного майна України від 26 травня 1995 року затверджено Положення про типовий бізнес-план.

У бізнес-плані повинна міститися інформація, яка характеризує виробничогосподарську діяльність підприємства за останній рік у цілому та за структурними підрозділами, а також стратегічні напрямки розвитку підприємства на 2, 3, 5-річну перспективу.

Бізнес-плани класифікуються за трьома основними ознаками:

-сферою бізнесу – виробництво, будівництво, торгівля, надання послуг, посередницька діяльність;

-масштабами бізнесу – малий, середній, великий;

-характером продукту бізнесу – традиційний, принципово новий, продукти виробничо-технічного й споживчого призначення.

Крім того, залежно від типу інвестиційної ситуації розробляють:

1.повний бізнес-план інвестиційного проекту (для потенційних партнерів та інвесторів);

2.бізнес-план підприємства (для ради директорів або зборів акціонерів);

8

3. бізнес-план структурного підрозділу (для вищого керівництва фірми).

Можуть складатися спеціальні скорочені варіанти бізнес-планів для певного кола заінтересованих осіб. Форма та зміст таких планів орієнтовані на інтереси таких осіб.

1.3. СТАДІЇ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Обов’язковою передумовою розробки високоякісного бізнес-плану є формування інформаційного поля. Для розробки бізнес-плану необхідна така інформація:

-маркетингова (конкуренти, споживачі, ціни, особливості просування на ринок);

-виробнича (технологія, устаткування, виробничі площі, сировина, матеріали, персонал);

-фінансова (дохідність, рентабельність, кредити, податки, страхування);

-загальноекономічна і галузева (економічна ситуація, законодавство, політичні та соціальні умови, тенденції розвитку галузі).

При цьому важливо забезпечити об’єктивність, актуальність, своєчасність,

комунікативність і наочність інформації.

Для розробки бізнес-плану можливі такі джерела отримання інформації:

-власний досвід практичної діяльності у відповідній сфері бізнесу;

-безпосередні контакти з потенційними клієнтами, постачальниками, торговими агентами;

-статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі та конкретної бізнесової сфери, діяльність конкурентів;

-поточні аналітичні огляди економічної та ринкової ситуації, реклама, інформаційно-комерційні матеріали виставок, міжурядових угод, спеціалізованих науково-практичних конференцій;

-вітчизняні та зарубіжні публікації з питань підприємницької діяльності в наукових

журналах.

Загальна методологія розробки бізнес-плану охоплює три стадії:

-початкову,

-підготовчу,

-основну.

Контрольні запитання

1. Що таке бізнес-план?

2. У чому ви бачите призначення бізнес-плану?

3. Яке місце займає бізнес-план у системі планування діяльності підприємства? 4. Яку цінність має бізнес-план для менеджерів виноробного підприємства?

5. З якими цілями розробляють бізнес-план?

6. Які стадії проходить процес розробки бізнес-плану?

7. Які дії передбачає реалізація початкової стадії розробки бізнес-плану? 8. Яка інформація і чому потрібна для розробки бізнес-плану?

9. З яких джерел збирають інформацію для розробки бізнес-плану?

10. Якими основними показниками характеризується якість інформації, необхідної для розробки бізнес-плану?

11. Які стадії виокремлюють у процесі розробки бізнес-плану для започаткування нового бізнесу?

12. Як можна стисло охарактеризувати підготовчу та основну стадії розробки бізнесплану?

9

Лекція № 2.

Тема: «СТРУКТУРА, ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗРОБКИ ТА ОФОРМЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ»

Цілі лекції:

1.Ідентифікувати чинник, що впливають на зміст бізнес-плану.

2.Визначити логіку опрацювання бізнес-плану.

3.Засвоїти основні правила оформлення бізнес-плану.

4.З’ясувати призначення резюме до бізнес-плану та охарактеризувати вимоги до його змісту.

2.1.ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА БІЗНЕС-ПЛАНУ

Зміст та структура бізнес-плану залежать від багатьох факторів:

-аудиторії, для якої його призначено (потенційні інвестори, партнери по бізнесу, майбутні співробітники, сам підприємець);

-цілей розробки бізнес-плану (залучення зовнішнього капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, моделювання системи управління майбутнім бізнесом попереднє визначення перешкод та проблем, розвиток власних управлінських навичок);

-розмірів бізнесу й фінансових потреб (великі, середні, малі);

-специфіки сфери майбутнього бізнесу (виробництво, послуги, роздрібна торгівля, оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність);

-характеристики продукту бізнесу (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, виробничого чи споживчого призначення);

-стадії життєвого циклу продукту бізнесу;

-ступеня конкуренції у галузі;

-можливостей розширення бізнесу в майбутньому.

Наявність перелічених факторів, які впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану свідчать, що не існує певної стандартної, універсальної форми бізнесплану. Кожний підприємець чи компанія складають бізнес-план по-своєму. Підходи до його розробки змінюються в залежності від характеру бізнесу, особливостей його середовища, конкретних цілей бізнес-плану, індивідуальних запитів потенційних інвесторів. Але існують ключові питання, які мають бути ретельно вивчені, оцінені та висвітлені в кожному бізнес-плані.

Обґрунтування можливості комерційного успіху виконується у фінансовому плані з допомогою фінансових показників, які характеризують:

-фінансові потреби для створення бізнесу;

-обсяги передбачуваного продажу;

-розміри прибутків та збитків;

-рух готівки;

-очікувані фінансові коефіцієнти.

Фінансові показники – це кінцевий результат, параметри якого залежать від ринкових, виробничих, організаційних аспектів даного бізнесу. Отже, обов’язковими складовими бізнес-плану мають бути маркетинг-план, виробничий план, організаційний план.

Потенційних інвесторів цікавить не лише прибутковість майбутнього бізнесу, а й пов’язані з ним ризики, сильні та слабкі сторони бізнесу в порівнянні з конкурентами. Тому в бізнес-плані необхідно дати оцінку загроз та можливих ризиків.

В бізнес-плані нового виробництва чи реконструкції і розширення існуючого виробництва необхідно відобразити можливий вплив виробництва на навколишнє

10

середовище, плани по зменшенню можливого негативного впливу на навколишнє середовище, напрямки І строки реалізації цих планів.

У структурі бізнес-плану для виробничої діяльності виділяють такі складові:

1.Титульний аркуш.

2.Зміст бізнес-плану.

3.Резюме.

4.Продукт та ринок.

5.Маркетинг-план.

6.Виробничий план.

7.Організаційно-юридичний план.

8.Оцінка ризиків.

9.Охорона навколишнього середовища.

10.Фінансовий план.

11.Додатки.

Ця структура є лише приблизною схемою бізнес-плану. Але тут указані ті основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.

2.2. ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Послідовність розробки бізнес-плану охоплює певні етапи:

1)вибір продукції для ринку;

2)дослідження ринкового середовища майбутнього бізнесу;

3)вибір місцезнаходження підприємства;

4)прогнозування обсягів продажу продукції;

5)визначення виробничих параметрів діяльності підприємства;

6)розробка цінової та збутової політики продукту;

7)обґрунтування вибору організаційних параметрів підприємства;

8)опис потенційних ризиків майбутнього бізнесу й пошук дій для їхньої мінімізації (нейтралізації);

9)виявлення можливого впливу виробництва на навколишнє середовище І вибір напрямків реалізації планів по зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище;

10)оцінка очікуваних прибутків і збитків;

11)написання резюме (стислих висновків) із викладом основних положень бізнес-плану.

2.3.ОФОРМЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Бізнес-план – це своєрідний рекламний документ, на підставі якого можна зробити висновки не лише про бізнес, а й про його власників. Тому важливим є як зміст, так і зовнішній вигляд бізнес-плану.

Вимоги до стилю написання бізнес-плану:

1)бізнес-план має бути стислим, простим, але адекватно розкривати сутність підприємницького проекту. Для невеликих проектів (для реалізації яких потрібно 80– 100 тис грн.), обсяги бізнес-планів обмежуються 20–25 сторінками. Для великих проектів має бути підготовлений докладніший бізнес-план. При цьому в бізнес-плані рекомендується уникати жаргонних виразів, суто технічного опису продукції, операцій, процесів. Слід використовувати загальновідомі терміни; інформацію треба викладати в діловому стилі, але якомога доступніше;

2)бізнес-план має бути функціональним, тобто містити лише корисну інформацію. За необхідності додаткова, пояснювальна, первинна інформація може бути винесена в додатки (обсяг додатків не обмежується);

11

3)бізнес-план повинен ґрунтуватися на реалістичних припущеннях. Довіра до бізнес-плану може бути серйозно підірвана, якщо заплановані в ньому відхилення від середньо галузевих показників не мають достатніх підстав;

4)бізнес-плану протипоказаний зайвий оптимізм. У процесі бізнес-планування треба орієнтуватися на найгірший результат, створюючи в такий спосіб певний запас „міцності” бізнесу;

5)бізнес-план має бути легким для сприйняття, чітким та логічним, таким, щоб

уньому можна було швидко знайти потрібну інформацію. Для цього у структурі бізнес-плану треба виділяти розділи й параграфи;

6)бізнес-план має забезпечувати охорону конфіденційної інформації про фірму та її діяльність.

Існують також і певні правила технічного оформлення типового бізнесплану. Такі правила передбачають:

- наявність титульного аркуша; - наявність сторінки змісту;

- розміщення резюме на початку бізнес-плану; - розміщення в кінці бізнес-плану додатків;

- наявність приміток та посилань на джерела використаної інформації. Форма титульного аркуша. На титульному аркуші зазначається:

- повна назва підприємства; - адреса підприємства; - телефони підприємства;

- прізвища, адреси, телефони власників (засновників) підприємства; - відомості щодо характеру та сфери бізнесу; - відомості про загальні фінансові потреби; - вказівку на конфіденційність бізнес-плану; - місяць та рік складання бізнес-плану; - прізвища авторів бізнес-плану.

На титульному аркуші не повинно бути зайвих подробиць.

Оформлення змісту. Бізнес-план треба поділити на розділи та параграфи. Тому за титульним аркушем наводиться зміст, який містить перелік розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюстративного матеріалу, додатків.

Оформляючи бізнес-план, необхідно користуватися послідовною системою нумерації сторінок у межах документа. При цьому рекомендується дотримуватись таких правил:

1) титульний аркуш не нумерується;

2) сторінка змісту не нумерується; 3) основні розділи нумеруються арабськими цифрами 1, 2, 3 і т.д.;

4) додатки позначаються великими літерами А, Б, В і т.д., наприклад, „Додаток А”; 5) сторінки додатків нумеруються так: А1, А2,А3; Б1, Б2, Б3 і т.д.

2.4.РЕЗЮМЕ

Бізнес-план починається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Фактично резюме є скороченою версією бізнес-плану, своєрідним „повідомленням про наміри”.

Резюме – це добре сконструйована система даних про комерційні перспективи підприємницького проекту, про виробниче, організаційне і фінансове забезпечення програми його реалізації. Це визначений стандарт ділових пропозицій потенційним партнерам та інвесторам.

Головне завдання цього розділу бізнес-плану – представити у максимально вигідній формі найважливішу інформацію для потенційних партнерів і для осіб, на фінансову підтримку яких розраховує підприємець.

12

Складання резюме - важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікавило, бізнес-план далі не розглядають.

Слід пам’ятати, що занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати, а занадто стисле – може створити неадекватне уявлення про бізнес. Тому резюме має бути коротким (1-2 сторінки) і написаним так, щоб максимально зацікавити в подальшому ознайомленні з бізнес-планом і дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.

На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну частину бізнес-плану. З кожного розділу вибирають найбільш суттєві аспекти майбутнього бізнесу.

Урезюме необхідно:

-дати короткий опис концепції та суті започаткованого бізнесу;

-розкрити можливості бізнесу і стратегію їх реалізації;

-подати інформацію про основних споживачів, особливості їх обслуговування, очікувані обсяги продажу і частки ринку підприємства;

-визначити найсуттєвіші конкурентні переваги підприємства, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації прийнятої стратегії;

-викласти основні фінансові показники майбутньої діяльності підприємства (прибутковість, термін досягнення беззбитковості, окупність інвестицій);

-спрогнозувати загальну потребу в коштах із розподілом на власний і позичковий капітал.

Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.

Контрольні запитання

1.Які дії передбачає реалізація початкової стадії розробки бізнес-плану?

2.Яка інформація і чому потрібна для розробки бізнес-плану?

3.З яких джерел збирають інформацію для розробки бізнес-плану?

4.Якими основними показниками характеризується якість інформації, необхідної для розробки бізнес-плану?

5.Які стадії виокремлюють у процесі розробки бізнес-плану для започаткування нового бізнесу?

6.Як можна стисло охарактеризувати підготовчу та основну стадії розробки бізнес-плану?

7.Які основні чинники є об'єктами галузевого аналізу?

8.Як ви розумієте економічний термін «ключові фактори успіх певній започаткованій сфері бізнесу?

9.Які фактори впливають на зміст бізнес-плану?

10.Як впливає на зміст бізнес-плану аудиторія, на яку він розрахований?

11.Які питання і чому треба обов'язково розглядати в будь-якому бізнес-плані?

12.В якій послідовності рекомендується складати бізнес-план?

13.Охарактеризуйте загальні вимоги до стилю написання бізнес-плану.

14.Яких правил необхідно дотримуватися в процесі оформлення бізнес-плану?

15.Яка основна інформація наводиться на титульному аркуші?

16.Які функції у бізнес-плані виконує сторінка змісту?

17.Як би ви охарактеризували призначення резюме в бізнес-плані?

18.Яку інформацію має містити резюме?

19.Що рекомендується включати в додатки до бізнес-плану?

13