Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 4. Водні об’єкти міста.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
48.37 Кб
Скачать

6

Лекція 4. Водні об’єкти міста

План лекції:

  1. Види водних об’єктів міста.

  2. Підземні води та вплив на них.

  3. Види водопостачання міст.

  4. Джерела впливу на водні об’єкти.

  5. Система водовідведення і очищення стічних вод.

  6. Методика розрахунку максимально-допустимої концентрації домішок в очищених стічних водах.

  1. Види водних об’єктів міст

Міські поселення виникали по берегам рі­чок та озер, які слугували джерелом водопо­стачання, а дуже часто і зручним транспорт­ним шляхом. Одночасно річки використовувались для видалення рідких та твердих відходів життєдіяльності людей та домашніх тварин, що приводило до їх забруднення, обмежуючи при цьому розташовані нижче за течією населені пункти у користуванні во­дою для пиття. Річки робилися збудниками інфекційних хвороб.

До водних об'єктів, що розташовані у межі міста, відносяться:

  • водосховища;

  • водотоки;

  • моря;

  • підземні води.

Моря поділяються на відкриті та внутрішні. Гирлова ділянка річки, яка впадає до моря безрукавним руслом, називається естуарієм, чи лиманом.

Естуарії класифікують по гідрологічному режиму:

  • стокові;

  • приливно-відливні.

Підземні води поділяються на водоносні горизонти та компле­кси, які утворюють в просторі басейни та родовища. Підземні води, які мають вихід на поверхню, називають джерелами.

Міські канали - штучні водотоки, які прокладалися для пароп­лавства, перекидання стоку малих річок чи для боротьби з пове­нями. Русло каналу влаштовується з залізобетону, каміння, а в окремих випадках канал ховається до труби. Щодо підземних вод, то їх класифікація наводиться у таблицях 4.1 та 4.2.

Таблиця 4.1

Класифікація міських річок по розмірах

Категорія

річки

Загальна площа водо­збору, км2

Витрата води, м3

Швидкість течії, м/с

Коливання рівня, м

Мала

до 2000

до 5

до 0,2

до 1

Середня

2000 - 50000

5-10

0,2 - 1

1 - 2

Велика

більше 50000

більше 100

більше 1

більші 2

Таблиця 4.2

Класифікація підземних вод за водністю

Категорія ро­довища підзе­мних вод

Площа

басейну, м2

Потужність горизонту, м

Підземний стік, м3

Велике

більше 1000

більше 100

більше 100

Середнє

від 1000 до 100

від 100 до 10

від 10 до 100

Мале

до 100

до 10

до 10

Для джерел, що розташовані у міській зоні, в яких збереглася природна якість води, необхідно передбачити спеціальні заходи, а саме: облаштування каптажу, організація зон санітарної охорони.

Такі охоронні зони призначені для запобігання забруднення пі­дземних вод у місці їх виходу. Вони складаються з трьох поясів. Так як джерельні води по ступеню захищеності можуть відноси­тись до ґрунтових вод, то перший пояс - зона суворого режиму - повинен мати радіус не менше 50 м. Розміри та конфігурація дру­гого поясу - зона обмежень, яка призначена для захисту від бак­теріального забруднення, - визначається розрахунком. Розміри поясу в залежності від фільтраційних властивостей водонесучих та перекривних порід, а також від дебету джерела можуть зміню­ватись від десятків до сотень метрів. Третій пояс відноситься та­кож до зони обмежень та призначений для захисту від хімічного забруднення, також визначається розрахунковим шляхом.

В межах міста забір води для питних цілей з поверхневих об'єктів проводиться у виключних випадках. Навколо них облаштовують зони санітарної охорони. Зона санітарної охорони облаштовується з метою забезпечення надійної санітарно - епідеміоло­гічної обстановки. Зона складається з трьох поясів: першого - суворого режиму, другого та третього - режимів обмеження.

Межі першого поясу до водотоку: уверх за течією - не менше 200 м від водозабору, униз - не менше 100 м, по берегу - не мен­ше 100 м від урізу води, до протилежного берега - не менше 100 м по акваторії, а при ширині річки менше 100 м - вся акваторія та 50 м від урізу води вглибину протилежного берега. Для водойми - у радіусі 100 м від водозабору по акваторії та берегу. Межі другого поясу визначаються: уверх за течією водотоку - часом протікання води не менше 3 км від водозабору, а униз - не менше 250 м. Бо­кові межі - від 500 до 1000 м в залежності від рельєфу місцевості. Межі третього поясу по акваторії співпадають з межами другого поясу, а по берегу складають 3 -5 км від урізу води.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.