2. Загальна схема очисних споруд

Рис. 5.1. Загальна схема очисних споруд

1. Приймальна камера.

2. Решітки-дробарки.

3. Уловлювачі піску.

4. Первинні відстійники.

5. Аеротенки.

6. Вторинні відстійники.

7. Контактні резервуари.

8. Хлораторна.

8а. Лоток для змішування.

9. Випуск у водойми.

10. Муловловлювачі.

11. Метантенки.

12. Газгольдери.

13. Площадки для зберігання мулу.

3. Промислові води і умови прийому виробничих стічних вод у міську систему водовідведення

Виробничі стічні води проходять очистку на підприємствах або групах підприємств. Очищена вода може подаватись, як технічна вода на потреби підприємств. Якщо вона добре очищена може скидатися у водойми, якщо погано то передається на міські водоочисні споруди. Основна вимога, щоб стічні води у своєму складі не мали великої кількості важких металів. Промислові води, також, не повинні руйнувати каналізаційні колектори.

Виходячи з вище зазначеного забороняється скидати в каналізацію виробничі стічні води:

1. Що мають 9<рН<4.

2. Показник ХСК в 2 і більше разів перевищує БСК₅.

3. Води, що містять у своєму складі токсичні речовини.

4. Речовини для яких не встановлено ГДК.

5. Води, що мають вміст зважених і плаваючих речовин понад 10 мг/л.

6. Температура більша 40 °С.

7. Осади після локальних очисних споруд, ґрунт, будівельні матеріали, побутове сміття, виробничі відходи.

8. Кислоти, луги, смоли, бензин, мазут та інші нафтопродукти.

9. Розчини, що мають сірководень, сірковуглець і летючі вуглеводні.

10. Речовини, матеріали, що можуть засмічувати труби, колодязі, решітки, які можуть відкладатись на каналізаційних трубах.

11. Забороняється скидати горючі домішки і розчинені газоподібні сполуки які можуть утворювати вибухонебезпечні суміші, агресивні гази, що мають агресивні руйнівні властивості, що впливають на каналізацію.

Скидання стічних вод потрібно, щоб відбувалося рівномірно на протязі доби. Скидання стічних вод після очищення регламентується ГДС.

4. Поверхневий стік з міської території і території промислових підприємств

Поверхневий стік є серйозним джерелом забруднення водного середовища. У водні об’єкти надходить 80% забрудненої води. Контроль за відведенням дощових і снігових вод регламентує ДСТУ 3013-95 «Правила контролю відведення дощових стічних вод з території міст і промислових підприємств».

Поверхневий стік створюється з дощових, снігової талої води і поливально-миючих стічних вод.

Поверхневий стік поділяється на організований та неорганізований.

Організований стік забезпечуються з допомогою лотків і каналів.

Неорганізований стік – це стік при якому вода потрапляє відразу у водний об’єкт з природних та антропогенних ландшафтів.

Основні забрудники з території міста:

1. Сміття з будь-якої поверхні міста.

2. Елементи зруйнованого дорожнього покриття.

3. Продукти ерозії ґрунтових покривів.

4. Викиди шкідливих речовин в атмосферу підприємствами, автотранспортом.

5. Нафтопродукти з поверхні покриттів.

6. Різні втрати сипучої і рідкої речовини.

7. Площадки побутового сміття.

Формування поверхневого стоку відбувається під впливом природних (атмосферні опади, випаровування, фільтрація, затримка вологи рослинами) та антропогенних чинників (водозбірна територія, використання штучних покриттів тощо).

Контроль складу здійснюється шляхом відбору проб з дощової каналізаційної або промислово-дощової мережі (проби відбирають порціонно).

Для дощових вод інтервал між відбором проб становить: на початку дощу 5-10 хв., а потім через 20-30 хв. Потім беруть усереднену пробу і роблять аналіз.

Снігові проби беруть під час танення снігу в 12:00-14:00 з інтервалом 20-30 хв.

Проби поливально-миючих стічних вод беруться після миття дороги і потім робиться висновок про склад забруднюючих речовин.

На склад стоку з промислових площадок впливає характеристика технологічних процесів, ефективність систем газо- і пиловловлення. Обов’язково також впливає характер складування речовини і відходів виробництва, санітарний стан території підприємства. Також необхідне своєчасне вивезення снігу з території підприємства, після чого основу стічних вод складають дощові стічні води. Залежно від складу цих вод всі підприємства поділяються на дві групи:

1. Підприємства, поверхневий стік з яких не містить специфічних речовин та таких, що мають токсичні властивості. Дані стічні води близькі за своїм складом до поверхневого стоку з території міста. Це підприємства: теплоенергетики, чорної металургії (крім коксохімічної), машинобудування, металообробки, нафтової переробки, підприємства харчової і легкової промисловості та електротехнічної галузі).

2. Підприємства, які характеризуються великою кількістю органічних домішок і специфічних речовин (важкі метали, феноли, фтор, миш’як, родоніти, аміак тощо).

Кількість дощових і снігових вод залежить від кількості атмосферних опадів і від характеристики самої водозбірної території.

Обсяг поливально-миючих стічних вод визначають відповідно до технології миття та від площі територій, які необхідно помити.

Не всі атмосферні опади, що потрапили на територію міста і не всі поливні води надходять до водних об’єктів.

Частина води перехоплюється верхнім ярусом рослин і не досягає поверхні землі. Опади, що потрапили на водозбірну площу стікають по схилу місцевості у водний об’єкт і по своєму шляху частково затримуються на нерівностях, частково випаровуються, просочуються до ґрунтових вод через шари ґрунту. Частина поверхні, що залишається і становить загальний об’єм поверхневого стоку.

Для розрахунку витрати стічних вод використовують коефіцієнт стоку φ, який розраховується за формулою (5.1):

, (7.1)

де μ – кількість води, що стікає з поверхневим стоком у водний об’єкт з одиниці площі за одиницю часу;

η – кількість води, що потрапила на одиницю площі за одиницю часу.

Для поливально-миючих стічних вод становить φ=0,6.

Для дощових і снігових вод, коефіцієнт стоку залежить від характеру водозабірної території і становить φ=0,1-0,95.

Обсяг дощових і снігових стічних вод, що потрапляє до каналізації за рік розраховується за формулою (5.2):

, м³/рік (7.2)

де F – площа водозбірної території, м² (км²);

Н – кількість опадів за теплий або холодний період року, мм.

Обсяг поливально-миючих стічних вод, що потрапляє до каналізації за рік розраховується за формулою (5.3):

, м³/рік (7.3)

де п – витрата води на мийку з одиниці площі, л/м²;

k – кількість миттів за рік;

F_m – площа помитого покриття, м²;

Нормативні показники:

1. на миття 1 м² витрачається – 0,2-1,5 л води;

2. кількість митті за рік складає від 50 до 150 разів;

3. площа помитої території – 20 % від загальної площі території.

Якщо на водозбірній території близько розташовані парки або ділянки лісових насаджень відбувається ефект затримки частини атмосферних опадів рослинним покривом і в цьому випадку зменшується обсяг поверхневих вод. Таким чином обсяг коректується на величину затриманих опадів з урахуванням площі на яку випали дощові опади або площі, що займають лісові насадження (форм. 5.4):

, м³/рік (5.4)

де Н₁ – кількість опадів, що випала;

Н₂ – кількість опадів, що затрималась зеленими насадженнями.

Загальний обсяг вод поверхневого стоку з водозабірних територій за рік, визначається як сума таких складових (форм. 5.5):

, (5.5)

де W_д, W_с, W_п-м. – обсяг відповідно дощових, снігових та поливально-миючих стічних вод.

Сумарне значення кількості забруднених речовин, що виноситься з поверхневим стоком розраховується за формулою (5.6):

, (5.5)

де С_д(і), С_с(і), С_п-м(і). – концентрація і-ї забруднюючої речовини відповідно дощових, снігових та поливально-миючих стічних вод.