Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України

1.Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України.

2.Карта санітарно-епідеміологічної розвідки.

Актуальність теми: Усяка війна є причиною різкого погіршення санітарно-гігієнічного і епідеміологічного стану як населення так і особового складу військ. Тому реалізація комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів має виключно важливе значення для збереження та зміцнення здоров’я особового складу, підтримання стійкої санітарно-епідеміологічної благополучності військ.

ІІ Основна частина

1.Значення і місце санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів, які проводяться у військах в бойовій обстановці

Санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи являють собою єдину систему, яка направлена на збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців, підвищення боєздатності особового складу, на запобігання і ліквідацію інфекційних захворювань у військах. Ці заходи проводяться, як правило, в єдиному комплексі, але за своїм складом, переліком необхідних спеціалістів і засобів їх поділяють на санітарно-гігієнічні та протиепідемічні.

Особливого значення організація проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів набуває в умовах воєнного часу. Досвід минулого підтверджує, що епідемії є постійним і невід’ємним супутником усіх війн. В минулих століттях розповсюдження інфекційних захворювань у воюючих арміях набувало настільки широких розмірів, що втрати від інфекційних захворювань значно перевищували санітарні втрати, спричинені дією зброї противника. В середньому це співвідношення в різні періоди складало 4-5:1. Так, наприклад, у війні Наполеона проти Росії санітарні втрати від інфекційних захворювань за літню кампанію склали біля 80 тис. чоловік, в цей же час втрати від вогнепальної та холодних видів зброї не перевищували 7-8 тисяч.

Відомі випадки навмисного розповсюдження інфекційних захворювань у військах противника, які мали мету зараження особового складу для досягнення перемоги у війні.

ХХ століття визначилось широкими розробками високоефективної і дешевої бактеріологічної зброї. Сьогодні бактеріологічна зброя офіційно залишається ще на озброєння багатьох країн світу.

Знання основ військової епідеміології, причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань робить можливим запобігання цих хвороб, а у випадку їх появи – проведення ефективних заходів щодо їх ліквідації.

У цьому відношенні наглядним є досвід військової медицини у війні 1941-1945 років, який свідчить про те, що в умовах напруженої обстановки при правильній організації протиепідемічних заходів можна запобігти епідемії як у військах, так і серед цивільного населення.

Необхідно пам’ятати, що і без зброї масового ураження умови воєнного часу завжди різко погіршували епідемічну обстановку, чим створювали передумови для виникнення епідемічних захворювань.

Швидка зміна районів та умов розташування військ, неблагонадійна в епідемічному стані місцевость, фізичне і психоемоційне навантаження, стомлення, порушення в організації харчування, водопостачання, недотримання правил особистої та громадської гігієни – це якраз ті фактори, що сприяють виникненню епідемій.