3)Молекули клітинної адгезії

МОЛЕКУЛИ КЛІТИННОЇ АДГЕЗІЇ

Клітини прикріплюються до базальної мембрани та одна до одної за допомогою молекул клітинної адгезії, які в свою чергу поділяють на 4 функціональні родини:

інтегрини, гетеродимери, що зв'язуються з різними рецепторами;

суперродина IgG імуноглобулінів, котрі здатні зв'язуватися як гетеро-, так і гомофільно;

кадгерини – Са2+-залежні молекули, що сприяють клітинній адгезії;

селектини мають подібні до лектинів домени, що зв'язують вуглеводи.

4)Типи міжклітинних контактів

МІЖКЛІТИННІ КОНТАКТИ

Міжклітинні контакти поділяють на 3 функціональні категорії:

• адгезивні контакти, що механічно склеюють клітини;

• замикаючі контакти, які не тільки склеюють клітини, але унеможливлюють проходження між ними молекул;

• провідні контакти, через які з однієї клітини в іншу проникають малі за розмірами молекули; ці контакти забезпечують електричне та метаболічне спряження клітин.

1) Адгезивні контакти

Прості контакти – зближення плазмолем сусідніх клітин на відстань 15-20 нм між біліпідними мембранами сусідніх клітин, без утворення спеціальних структур, а зв'язок між клітинами здійснюється за рахунок взаємодії макромолекул адгезивних глікопротеїнів (кадгерини, інтегрини тощо).

Інтердигітація (пальцеподібний контакт) – плазмолеми двох сусідніх клітин взаємодіють за типом “замка”, чим досягається більша поверхня зіткнення й більш міцний механічний зв'язок.

Десмосома (клаптики, плями) – представляють невеликі ділянки взаємодії діаметром 0,5 нм й утворені потовщенням ділянок контакту мембран двох сусідніх клітин.

• Функціональна роль - забезпечення механічного зв'язку між клітинами.

В області десмосоми появляються додаткові шари (3), ПМ потовщені з внутрішньої сторони за рахунок білків десмоплакінів (6 – поперечні міжмембранні філаменти цитоскелету), які через якірні білки (плакоглобіни та плакофіліни) приєднані до ПМ.

Звідси в цитоплазму від ділянки потовщеної прикріпної пластинки (4) відходять у вигляді пучка тонкі нитки фібрил проміжних філаментів, деякі розміщені паралельно, а деякі радіально (5). Простір між ПМ щільно заповнений глікокаліксом, який пронизаний білками десмоглеїнами та десмоколінами, які утворюють центральну перегородку (7) належать до родини кадгеринів.

Кількість десмосом на клітину становить 2000.

- Напівдесмосома – нагадує половинку десмосом, що прикріплюють клітини до базальної мембрани і з'єднані всередині клітини з проміжними філаментами. Однак вони містять не кадгерини, а інтегрини.

Адгезивний поясок (фокальні адгезини), по структурі даний контакт подібний на десмосомний, однак: має форму стрічки, яка оточує клітину;

потовщення зі сторони цитоплазми утворені білком вінкуліном;

нитки які відходять у цитоплазму - тонкі (а не проміжні) філаменти з білка актину, утворюють щільні ділянки у місцях, де трансмембранні інтегрини прив'язують позаклітинний матрикс до мікрофіламентів, вони лабільні структури і відіграють роль під час руху клітин.