Будова аксонеми
В центрі знаходиться пара мікротрубочок. Стінка кожної з центральних мікротрубочок утворена 13 повздовжніми рядами білкових субодиниць – протофібрил.
Центральну структуру оточують 9 розташованих по кільцю пар мікротрубочок. У дуплеті субфібрила (А) має замкнуту стінку і складається з 13 протофібрил. Субфібрила (В) має серповидний розріз і сполучається з субфібрилою А, складається з 10 протофібрил.
Кожна міктротрубочка А з’єднана з мікро-трубочкою В сусіднього дуплета з допомогою білка нексину. Від мікротрубочки А відходить у напрямку до центру радіальна спиця.
Додамо, що кожна мікртотрубочка А має подвійний ряд боковий ручок ( їх довжина біля 14 нм) побудованих з білка дінеїну і спрямованих до сусіднього дуплету. Всі ці вирости розміщені вздовж субфібрили А на певній відстані: дінеїнові ручки - 24 нм, радіальні спиці - 29 нм і нексинові містки - 86 нм.
Спеціалізована структура – базальне тіло – з якої виходить джгутик знаходиться в цитоплазмі клітини біля основи джгутика. В базальному тілі поряд з мікротрубочками А та В є ще мікротрубочки С (10 протофібрилами) так, що по периферії війки розташовуються триплети мікротрубочок.
Ці триплети пов’язані між собою боковими виступами і прикріплені до центрального кільця радіальними спицями. Базальне тіло війки чи джгутика по своїй структурі нагадує центріоль. І базальне тіло і центріоль діють як організатори асоціації міктротрубочок.
Є ще одна цікава частина джгутика – комірець чи кільцевий валик, що оточує основу джгутика, де він виходить з клітини. На поперечних зрізах комірця в цій ділянці видно волокнисті структури з’єднання між периферичними дуплетами джгутика і внутрішніми шарами клітинної мембрани. Вони жорстко прикріплюють мікротрубочки в клітинній мембрані і беруть участь у русі джгутика
Молекулярна структура мікротрубочок
Мікротрубочки складаються із білку тубуліну, у вигляді димерів з молекулярною масою 100 кДа. Димери тубуліну розпадаються на мономерні глобули a- і b-тубуліну з М = 50 кДа (450 амінокислотних залишків). Мономери тубуліну полімеризуються, утворюючи довгі протофібрили.
Полімерізація починається з утворення димерів тубуліну, а потім b-тубулін одного димера зв'язується з a-тубуліном слідуючого димера. Утворюються стрічки із 13 тубулінових протофібрил, які потім скручуються в замкнуті циліндри, як це маємо в субфібрилі А. Незамкнуті мікротрубочки (субфібрила В) вміщують 10 протофібрил.
Нем”язові форми рухомості
Рухомість еукаріотичних організмів.
Амебоїдний рух – характерний для багатьох клітин, таких як амеби та фібробласти. Цей тип руху охоплює всі форми переміщення клітин за допомогою тимчасово утворених на поверхні клітин виростів які мають назву псевдоподій (у фібробластів – ламелоподії).
У разі амебоїдного руху основна роль у генерації сили належить актиновим філаментам цитоскелету, при якому відбувається структурні зміни цитоплазми, відомі як переходи гель↔золь.
Амебоїдний рух
Амебоїдний рух – характерний для багатьох клітин, таких як амеби та фібробласти. Цей тип руху охоплює всі форми переміщення клітин за допомогою тимчасово утворених на поверхні клітин виростів які мають назву псевдоподій (у фібробластів – ламелоподії).
У разі амебоїдного руху основна роль у генерації сили належить актиновим філаментам цитоскелету, при якому відбувається структурні зміни цитоплазми, відомі як переходи гель↔золь.
Генерація амебоїдного руху
Амебоїдний рух генерується скороченням кортикального шару, що обумовлено функціонуванням мікрофіламентів ектоплазми.
Молекулярний механізм такого руху включає декілька етапів:
полімерізацію актину і утворення мікрофіламентів,
прошивання актинових філаментів
утворення гелю.
При взаємодії з міозином в присутності АТФ та іонів Са2+ відбувається ковзання актинових філаментів, прикріплених до мембрани, в результаті чого кортикальний шар скорочується.
Після скорочення відбувається деполімеризація актинових філаментів, і цикл повторюється знову. Мікрофіламенти в цитоплазмі амеби є динамічними структурами.
Переходи гель « золь в цитоплазмі обумовлені полімеризацією і деполімеризацією актинових філаментів.