10.Забезпечення права на захист як засада кримінального провадження.

 Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

11. Презумпція невинуватості в кримінальному провадженні.

Принцип презумпції невинуватості в кримінальному процесі є гарантією забезпечення і захисту прав і свобод людини та звучить наступним чином: особа вважається невинною у скоєні злочину та не може бути віддана кримінальному покаранню, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Тому злочинцем людину може назвати тільки суд у своєму вироку. Вперше даний принцип був закріплений у Habeas Corpus Акті 1678 р. (Англія) і відноситься до числа основних прав і свобод людини. Презумпція невинуватості закріплена у всіх міжнародних-правових документах, що визначають права людини (див. ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права людини, ст. 6 Європейської конвенції про права людини), і знаходить своє відображення в ст. 62 Конституції України. Зміст принципу закріплюється в кримінально-процесуальних нормах:

Визнати особу винним у скоєні злочину може тільки суд обвинувальним вироком, що вступив в законну силу, Презумпція невинуватості являє собою об'єктивне правове становище. Тому висновки органу дізнання, слідчого, прокурора є їхнім особистим (суб'єктивним) переконанням у винності особи і носять попередній характер. Остаточний же висновок про винність особи може бути сформульований у вироку суду тільки після дослідження всіх доказів судом. До набуття законної сили вироку обвинуваченого не можна вважати злочинцем, тому що обвинувачений ще не є винним.

12.Змагальнысть як засада кримінального провадження.

Принцип змагальності - це конституційно-правове положення, згідно з яким двом рівноправним сторонам (обвинуваченню та захисту) забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної справи.

Положення, що розкривають зміст цього принципу в кримінальному процесі:

1)  ніхто не може бути суддею у власній справі; 2)  розмежування в суді трьох кримінально-процесуальних функцій (обвинувачення, захисту та вирішення справи); 3)  виконання кожної з функцій органами, незалежними один від одного; 4)  рівність прав сторін і підтримання судом рівного положення сторін протягом усього часу провадження в кримінальній справі; 5)  панівне становище суду; 6)  заборона вирішення судом за власною ініціативою суперечливих питань, які виникають між сторонами; 7)   суду заборонено виходити за межі пред'явленого обвинувачення; 8)   законом передбачено можливість для потерпілого й обвинуваченого скористатися допомогою, відповідно, представника та захисника своїх прав.

Змагальність найбільш повно проявляється у судових стадіях кримінального процесу. У досудовому провадженні принцип змагальності досить обмежений (оскільки органи досудового розслідування самостійно приймають рішення з переважної більшості питань провадження в справі), однак елементи цього принципу застосовуються, наприклад, при вирішенні судом питання про надання дозволу на застосування органами дізнання та досудового слідства примусових заходів щодо обвинуваченого