- •Розділ 6. Міжнародна трудова міграція.
- •§ 6.1. Сутність, структура та основні риси сучасного міжнародного ринку праці.
- •§ 6.2. Сутність та етапи розвитку міжнародної трудової міграції. Причини та особливості розвитку ммрс на сучасному етапі.
- •§ 6.3. Основні види, центри та методи регулювання міжнародної трудової міграції.
- •§ 6.1. Сутність, структура та основні риси сучасного міжнародного ринку праці.
- •§ 6.2. Сутність та етапи розвитку міжнародної трудової міграції. Причини та особливості розвитку ммрс.
- •II етан міжнародного переміщення трудових ресурсів охоплює період з 80-х років XIX ст. До Першої світової війни.
- •III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами.
- •IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочався після Другої світової війни і триває по 1980 роки.
- •V етап розвитку міграції робочої сили розпочався з 1980 років і триває понині. Збільшення масштабів еміграції з країн з перехідною економікою характерно для такого етапу.
- •§ 6.3. Основні види, центри та методи регулювання міжнародної трудової міграції.
- •Моп об’єднує 171 країну. Україна була (з 1954 року) і залишається членом цієї організації, але ще не всі документи підписано. Основні завдання моп:
Моп об’єднує 171 країну. Україна була (з 1954 року) і залишається членом цієї організації, але ще не всі документи підписано. Основні завдання моп:
• регламентація робочого часу;
регламентація набору робочої сили;
боротьба з безробіттям;
гарантії заробітної плати, які забезпечують нормальні умови життя;
захист робітників від професійних захворювань і нещасних випадків на підприємстві;
захист дітей, підлітків і жінок;
регламентація питань соціального страхування і соціального забезпечення;
організація професійно-технічного навчання.
Саме завдяки діяльності МОП пом'якшилась і ослабла дискримінація трудящих-мігрантів. Більшість держав світу в тій чи іншій формі включили до своїх законів положення, які відповідають духові конвенції МОП.
Керівні органи МОП:
а) Генеральна конференція – це вищий орган, що збирається раз на рік;
б) Адміністративна рада – головний виконавчий орган, який вибирається на Генеральній конференції на трьохрічний термін;
в) Міжнародне бюро праці – постійно діючий секретаріат МОП. Штаб-квартира знаходиться в м. Женеві (Швейцарія).
Основні функції МОМ:
розробка довгострокових програм у сфері регулювання міграційних процесів;
надання допомоги у питаннях організації міграції;
розвиток технічного співробітництва в області міграції;
запобігання імміграції та рееміграції;
надання експертних послуг.
Регулювання ММРС на інтеграційному рівні здійснюється за допомогою угод, договорів, правил, які приймаються країнами-учасницями з питань:
а) безвізового пересування їх населення в рамках інтеграційного угруповання;
6) створення загальних інформаційних систем з міграції робочої сили;
в) укладання спільних угод щодо боротьби з нелегальною міграцією;
г) прийняття спільних технічних проектів для провадження контролю над іммігрантами.
Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні сторони. Насамперед, в основному виграють самі мігранти, оскільки вони, як правило, направляються в інші країни з метою поліпшення свого економічного становища, що їм зрештою і вдається. Позитивним цей процес є для підприємців, які наймають на роботу іноземців (логіка тут проста: якби їм не було це вигідно, то вони цього б не робили). Вони отримують дешеву робочу силу, яка, до того ж, не має профспілкового захисту, а, якщо іммігрант ще нелегальний, то й ще дешевше.
Виграє від міжнародної трудової міграції і країна-імпортер трудових ресурсів:
країна отримала готових спеціалістів;
отримала дешеву, як правило, молоду робочу силу;
прискорення економічного зростання;
зростання державного бюджету.
Має неабиякий виграш і країна-експортер трудових ресурсів:
експорт трудових ресурсів, як і всякий інший експорт, приносить країні певний зиск (у цьому випадку: це валютні перекази емігрантів своїм сім’ям). Переказані грошові суми, яка правило, в банках країни-експортера обмінюються на національну валюту, а, отже, іноземна валюта залишається в цих банках. Деякі країни від експорту трудових ресурсів отримують майже такі ж за величиною доходи, як і доходи від інших видів експорту, а то й більші. Серед них: Йорданія, Пакистан, Єгипет, Індія, Португалія, Туреччина.
експортом трудових ресурсів країна ослаблює проблему безробіття;
ротаційний характер еміграції, тобто повернення на батьківщину одних і еміграція інших, призводить (з часом) до того, що кваліфікація і досвід місцевих спеціалістів загалом зростають.