Історія про басейни: Німеччина та сша.

У Німеччині у 60-ті роки у зв’язку з можливістю отримати цільове фінансування почався бум у будівництві басейнів. У результаті у невеликому місті могло опинитися кілька громадських басейнів. Але держава субсидувала лише будівництво, а не експлуатацію, тому пізніше, в умовах фінансової кризи , високі експлуатаційні витрати призводили до закриття побудованих споруд. Кінець кінцем у невеликих містах (якщо вони не курортні), як правило залишилося по одному басейну, що повністю відповідає їх потребам.

В умовах фіскальної автономії органи місцевого самоврядування поводяться інакше. У невеликому американському місті Харрісон (штат Арканзас) мешканці захотіли побудувати басейн. У мерії підрахували, що будівництво повинно коштувати місту 900 тисяч доларів і щоби зібрати цю суму треба на дев’ять місяці підвищити податок з продажу. Виходило, що існуючого податку треба додати 0, 8 відсотка – менше одного цента на витрачений долар, але мешканці проголосували ПРОТИ податку. Мер вирішив, що він погано підготувався, не зумір поясними мешканцям вигоди будівництва – і через рік, після широкої піаркомпанії, на новому референдумі жителі відповіли „так” податку і басейну. Басей збудували податок знову знизили до попереднього рівня (його вводили лише на 9 місяців). До свого басейну громадяни відносяться дуже дбайливо.

Важливо відмітити, що вирівнювання, хоча і згладжує територіальні відмінності, не завжди привабливе для інвесторів. Низький рівень збирання власних податків може привести до трансформації невідповідності доходів та видатків у структурний дисбаланс, який суттєво обмежить кредитоспроможність місцевих органів влади. Наприклад, у Франції місцеві адміністрації виявились не здатними виконувати свої зобов’язання, навіть коли податки надходили регулярно.

Фіскальна автономія біль сприятлива для економічного розвитку, тому на думку фінансових аналітиків „протягом останніх десятиріч витратні повноваження у країнах Західної Європи, а разом з ними і доходні джерела перерозподілялися у бюджетній системі на користь місцевих органів влади. Таким чином доля субсидії центрального уряду у місцевих бюджетах поступово скорочувалась, поступаючись місцем власним доходним джерелам.

Муніципальні асоціації

Для централізованого представлення своїх інтересів на державному рівні муніципалітети у всіх країнах утворюють різноманітні асоціації, які формуються виходячи з різних принципів – обов’язкового або добровільного членства.

У Німеччині у кожній федеральній землі існують: З’їзд міст (для міст міст не районного підпорядкування), Союз міст та громад ( для міст районного підпорядкування) та З’їзд районів (для районів). Загальнофедеральним об’єднанням є Німецький союз міст та громад та Німецький з’їзд районів.

Починаючи з 1950-х років в Німеччині діє Центр з питань удосконалення місцевого самоврядування, який фінансується за рахунок відрахувань комун. Він готує положення, які не носять нормативного характеру, але визнаються та використовуються практично всіма комунами. Зокрема, Центр роз розробив перелік компетенцій місцевих адміністрацій, який складається з тематичних розділів (управління, соціальна сфера, забезпечення и утилізація відходів), і цього списку загалом дотримуються всі комуни. Це показовий приклад саморегулювання комун.

Данські муніципалітети утворили Національну асоціацію місцевих влад, однак членство у ній добровільне, тому два муніципалітети та к і не вступили до неї. Не дивлячись на це, вони користуються перевагами, які мають муніципалітети – члени асоціації.

У процесах реформування місцевого самоврядування у Польщі активно беруть участь чотири громадські організації:

• Союз польських метрополій, що об’єднує 12 крупних міст;

• Союз польських міст, до якого входять більше 240 середніх міст;

• Союз польських містечок, куди увійшли гміни з населенням до 40 тисяч жителів;

• Союз сільських гмін, який має більше 350 членів.

Ці організації уклали угоду про інтелектуальну співпрацю і виходять до уряду з спільними зверненнями. Мета об’єднання – досягнути консенсусу щодо законодавчих актів у сфері місцевого самоврядування. Особливо актуальними для Польщі нині є питання децентралізації публічних фінансів.