37. Класифікація доказів і її практичне значення в кп.

В залежності від способу формування: 1) особистісні (походять від осіб – показання осіб, висновок експерта); 2) предметні (матеріальні обєкти, які володіють властивостями, що відображають обставини злочину) – різний механізм формування доказів передбачає встановлену законом відповідну процесуальну форму їх закріплення та використання./ 1) прямі докази (безпосередньо вказують на наявність чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню в КС); 2) непрямі докази (встановлюють проміжні факти, лише сукупність яких є підставою для висновку про наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, ці докази прямо не встановлюють елементи головного факту в справі, але вказують на можливість їх існуванн) – відмінність прямих і непрямих доказівобумовлює неоюхідність існування правил користування непрямими доказами: вони можуть бути покладені в основу висновку про доказанність відповідних фактів лише за умови, якщо подані у вигляді певної сукупності; вони мають бути певною системою, із якої випливає тільки один висновок – про доказанністьтого чи іншого факту, який входить до предемту доказування. Залежно від відношення до джерела отримання відомостей про факти: перивнні (докази отримані з першоджерела), похідні (отримані з проміжного джерела). Основна роль похідних доказів в тому, що вони можуть допомогти в пошуку первинних доказів. В залежності від відношення до предмета обвинувачення: обвинувальні, виправдувальні.

38. Показання підозрюваного – це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений в ході досудового провадження у КС у відповідності з вимогами статей 107, 143-146 КПК. Стаття 73. Показання підозрюваного Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, що стали підставою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин по справі. Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

39. Показання свідка – відомості повідомлені ним на допиті (а також при провадженні очної ставки, яка за своєю сутністю є одночасним допитом двох осіб), що проведений в ході досудового провадження у КС чи в суді у відповідності з вимогами ст. 166-170, 302-307 КПК. Стаття 68. Показання свідків Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

40. Показання потерпілого – це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений в ході досудового провадження у КС чи в суді у відповідності з вимогами ст. 166-171, 302-308 КПК. Стаття 72. Показання потерпілого Потерпілий зобов’язаний з’явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме. Якщо потерпілий не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання потерпілий несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань — за статтею 384 Кримінального кодексу України. Давати показання це право потерпілого, а не його обовязок. Потерпілий не несе КВ за відмову від дачі показань. При оцінці показань треба враховувати: 1) що він особисто заінтересований в результатах розслідування і розгляду справи в суді, а це може вплинути на обєктивність його показань; факт його ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 217 КПК, а також присутність його при дослідженні обставин справи в суді, і в звязку з цим можливості коригування ним своїх показань; 3) умови сприйняття ним обставин вчинення злочину, на які впливають як субєктивні, так і обєктивні фактори.

41. Поняття речових доказів. Порядок їх залучення в КП, особливості перевірки, оцінки та зберігання речових доказів.

Стаття 78. Речові докази Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності. Стаття 79. Зберігання речових доказів Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із справою. В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі. Стаття 80. Строки зберігання речових доказів Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Документи — речові докази повинні зберігатися весь час при справі, а заінтересованим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів. У тих випадках, коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства. Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення. Стаття 81. Вирішення питання про речові докази Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: 1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; 2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються; 3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; 4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; 5) гроші, цінності та інші речі, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

42. Висновок експерта — це результат діяльності експерта з прове­дення експертизи, що являє собою складений відповідно до вимог закону документ, в якому викладаються фактичні дані, отримані в процесі дослідження, повідомляються наукові відомості з досліджу­ваних питань та формулюються висновки експерта

Характеризуючи висновок експерта як доказ, необхідно заува­жити таке:

• експертиза проводиться за постановою особи, у провадженні якої перебуває справа;

• експертиза проводиться особою, яка має необхідні фахові знання та є компетентною;

• експерт провадить дослідження наданих йому на експертизу об'єктів, однак якщо підчас проведення експертизи знайде факти, які мають значення для справи, з приводу яких йому не були пос­тавлені запитання, він вказує на них у своєму висновку;

— експерт провадить дослідження самостійно та несе відповідальність за давання явно неправильного висновку;

• отримані в ході дослідження фактичні дані та сформульовані висновки експерт викладає у спеціальному документі — висновку експерта, який має значення самостійного доказу;

• доказове значення у висновку експерта мають як отримані в ході дослідження фактичні дані, так і зроблені експертом висновки;

• у підсумковому документі — висновку експерта — виклада­ються не тільки встановлені фактичні дані та висновки експерта за досліджуваними питаннями, а й описуються технічні прийоми, на­укові методи та послідовність дослідження, що слугує доказовою основою достовірності отриманих експертом результатів.

Доказове значення у висновку експерта можуть мати:

а) відомості про конкретні факти, фактичні дані, встановлені вході експертного дослідження;

б) висновки експерта, зроблені на основі проведеного, з вико­ристанням спеціальних знань досліджень відповідних об'єктів і аналізу отриманих фактичних даних;

в) відомості про методологію дослідження, які дають змогу перевірити і підтвердити чи спростувати висновки експерта.