3 Ангідрид сірчистий

(діоксид сірки)

Молекулярна формула: SO₂. М = 64.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: А.с. зберігається в ємкостях, балонах, цистернах; перевозиться в зрідженому стані під тиском.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний горючий газ з різким запахом підпаленого сірника, при виході в атмосферу димить. Т. плавл. мінус75,5 ⁰С, т. кип. мінус 10,1 ⁰С; т. крит. 157,2 ⁰С, тиск крит. 78,7 МПа, густина крит. 524 кг/м³ , густина газу 2,926 кг/м³, рідини 1461,9 кг/м³ (-10 ⁰С). Накопичується в низьких місцях, підвалах, тунелях тощо. При кімнатній температурі і тиску 390-490 кПа рухома безбарвна рідина. Розчинність у воді 22,8 г/100г (0 ⁰С), 11,5г/100г (20 ⁰С), 2,1г/100г (90 ⁰С).

Вибухо- і пожежонебезпечність: горючий газ.

Засоби гасіння: вогнегасні порошки, тонкорозпилена вода, у приміщеннях застосовують об’ємне гасіння.

Основна небезпека. Горючий газ, викликає опіки очей і шкіри, відноситься до алергенів, сильно токсичний. Гострі отруєння можуть призвести до загибелі, смерть також настає від набряку легенів.

Поріг сприйняття запаху: 3 мг/м³, у найбільш чутливих - 0,87 мг/ м³.

Поріг подразнювальної дії на очі: 50 мг/ м³.

Дія на шкіру. При концентрації А.с. 26000 мг/м³ людина (в протигазі) відчуває подразнення і тепло в місцях із тонкою і спітнілою шкірою. Були випадки опіків шкіри і очей рідким А.с. При хронічній дії виникають гнійні захворювання шкіри. При потраплянні на шкіру рідкого А.с. з’являються відчуття охолодження, оніміння уражених частин тіла і їх збліднення, а через деякий час - гіперемія, набряк з утворенням пухирів. Тактильна чутливість знижується.

ГДК: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,5 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,05 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група (підгрупа Б) - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “припікаючи”, “ферментні”, “печінкові”, “подразнюючі”, “алергени”.

Л.К. ₅₀ : 2170 мг/м³ (щури).

Токсична дія. А.с. викликає гострі і хронічні отруєння, порушує діяльність важливих ферментних систем, знижує активність лактатодегідрогенази, сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази, викликає кисневе голодування і гіпоксію тканин, інгибує кокарбоксилазу, порушує киснево-лужну рівновагу, підсилює ацидоз, порушує вуглеводневий, білковий обмін, викликає гіпо- і диспротеінемію, знижує рівень глутатіону в еритроцитах, гепатоцитах, у легенях. Має подразнюючу дію, яка проявляється в ураженні бронхо-легеневого апариту як при гострому отруєнні, так і при хронічній інтоксикації. Порушує білковоутворюючу і антитоксичну функцію печінки, викликає явища токсичного гепатиту, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Викликає порушення серцево-судинної системи, легеневу і серцеву недостатність, капіляротоксикоз, порушує діяльність нирок. Загальнотоксична дія А.с. пов’язана також із порушенням імунного статусу організму і зниженням опору інфекціям.

Ознаки отруєння. При концентрації А.с. в повітрі 0,06 мг/л виникають чхання, кашель. Дію А.с. в концентрації 0,12 мг/л можна витримати протягом 3 хвилин; 0,3 мг/л - тільки 1 хв. При більш тривалій дії виникає блювота, іноді з кров’ю. Важко говорити і ковтати. Одноразове вдихання в дуже високих концентраціях призводить до задишки, синюшності і порушення свідомості. Гострі отруєння можуть призвести до загибелі. Дія концентрації 0,04-0,05 % (по об’єму) протягом кількох хвилин утворює загрозу для життя. При 2-х годинній інгаляції 1,1 мг/м³ - без змін функцій легенів. Вдихання в такий же термін А.с. в концентрації 2,2 мг/м³ через 30 хв. призводить до невеликих змін форсованої життєвої ємності легенів (ФЖЄЛ), об’єму видиху за 1 с. За концентрацією більше 2,9 мг/м³ і інгаляції протягом 10-30 хв. - прискорення опору дихальних шляхів, при 60-80 хв. - зниження струму слизу в порожнині носа і зменшення поперечного перетину носових ходів, що може призвести до порушення мукоциліарного кліринсу в порожнині носа. За концентрацій більше 2,9 мг/м³ 10-хвилинне вдихання викликає прискорення частоти пульсу, дихання, зниження дихального об’єму легенів, які поверталися до нормальних значень по закінченні дії.

Повторні отруєння досить важкі, залежать від інтенсивності дії і тривалості перерви в контакті з А.с. Можуть виникати явища хронічної інтоксикації, як і у хронічне захворювання дихальних шляхів, з’являються напади бронхіальної астми. Спостерігаються шлунково-кишкові розладнання, кон’юнктивіти, руйнування зубів, зміни в крові, у печінці, у функції щитовидної залози та водовивідної функції нирок.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Основний шлях потрапляння А.с. в організм - респіраторний. В умовах виробництва А.с. міститься в повітрі в концентраціях 0,01 до 1600 мг/м³ і потрапляє в організм протягом тривалого часу малими дозами, або одночасно в великій кількості. Питома вага потрапляння крізь шкіру і резорбтивної дії незначна. Всмоктування починається відразу після контакту А.с. із слизовими оболонками рота, носа, глотки. В носоглотку просочується біля 40 % А.с. Через кілька хвилин після інгаляції А.с. виявляється у крові. Розподіляючись в органах і тканинах організму, він максимально акумулюється в печінці, легенях і кісткомозковій тканині. Найбільший вміст А.с. в організмі спостерігається через 2-2,5 год. після отруєння, через добу кількість А.с. становить 20-40 % від первинної дози. А.с. метаболізується до сульфатів і виводиться з сечею; внаслідок реакції А.с. з альдегідами і кетонами утворюються також бісульфітні похідні сполуки, наявність цих метаболітів визначено в сечі. Виведення А.с. з організму відбувається також через дихальні шляхи. При вдиханні А.с. виявлено у всіх внутрішніх органах, особливо в легенях, а також у сечі і калі протягом трьох тижнів після отруєння. Емфізема легенів з наростаючою із часом задишкою протягом тривалого часу може призвести до розвитку пневмосклерозу. Часте ураження легенів. Смертельні випадки можуть спостерігатися через 20-40 днів після тяжких отруєнь від легенево-серцевої недостатності.

Наслідки дії у майбутньому. Легенево-серцева недостатність, пневмосклероз, бронхоектазії, захворювання органів дихання з формуванням набряку легенів, серцево-судинні захворювання, ураження органів травлення.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, звільнити від стискуючого одягу. Рекомендуються інгаляція киснем, промивання очей, носа, полоскання 2 % розчином соди. При утрудненому диханні вводять п/ш атропін (1мл 0,1 % розчину). Прикладають тепло на шию. При кашлі застосовують кодеїн, діонін, тепловологі інгаляції 2-3 % розчином NaHCO₃ (2-3 рази на день по 10 хв.), у подальшому – відхаркувальні засоби, гірчичники; слід пити тепле молоко з боржомом, содою, маслом і медом. У тяжких випадках для профілактики і лікування пневмонії рекомендується вдихання аерозолю антибіотиків, лікування антибіотиками і сульфаніламідами. При ураженні очей після промивання слід пустити по 1 краплі 0,5 % розчину дикаїну з адреналіном (1:1000), а потім ввести стерильне вазелінове або персикове масло в кон’юнктивальний мішок, одягнути окуляри-консерви. У подальшому застосовуються 30 % розчин альбуциду, гідрокортизонова мазь. Захисну дію справляють глюкоза, аскорбінова кислота і тіамін. При явищах спазми голосової щілини слід ввести атропіну сульфат п/ш (1 мл 0,1 % розчину).

Засоби індивідуального захисту. Фільтруючий промисловий протигаз марки В з фільтром або без нього, а також респіратор РПГ-67В. Тривалість захисної дії протигазу - 90 хв., протигазу з фільтром - 45 хв. Можливе використання протигазу марки БКФ з меншою тривалістю захисної дії. Застосовують засоби захисту очей і шкіри.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. При взаємодії з водою утворює сильну сульфітну кислоту, під дією якої кородують майже всі метали.

Нейтралізація (дегазація). Нейтралізацію здійснюють за допомогою великої кількості води, вапняного молока, розчину соди, 50 % розчином гідроксиду натрію ( витрата 13 т на 1 т А.с.). Можна застосовувати луги відпрацьовані - ВХВ поліетиленполіаміну.

4 АНІЛІН

(амінобензол, феніламін)

Молекулярна формула: С₆Н₅NН₂ М = 93,13.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Зберігається в залізничних цистернах, металевих ємкостях, резервуарах; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна масляниста рідина, з характерним запахом, швидко темніє на повітрі і на світлі. Т. плав. - 6,3 ⁰С; т. кип. 184,13 ⁰С; густина 1022 кг/м³ при 20 ⁰С; т. крит. 425,6 ⁰С, тиск крит. 5,134 МПа; концентрації насичених парів у повітрі 0,9 кг/м³ (15 ⁰С), 1,2 кг/м³ (20 ⁰С), 1,8 кг/м³ (25 ⁰С), тиск парів 0,0066 МПа (102 ⁰С). коеф. диф. парів в повітрі 0,0726 см²/с при 25 ⁰С ; тепл. утвор. 109 кДж/моль (розр.); тепл. згор. -3016 кДж/моль (розр.). Розчинність у воді 6 % (мас.) при 90 ⁰С та 3,4 % (мас.) при 20 ⁰С. Легко розчиняється в спирті, жирах. Має слабоосновний характер. З мінеральними кислотами утворює солі. Погано розчиняється у воді, з багатьма органічними розчинниками змішується у всіх співвідношеннях. Анілін (А.) розчинює деякі метали (Nа, К, Са, Мо та ін.) з утворенням їх похідних - металамідів.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Горюча рідина. Т. спал. 73⁰С, т. займ. 76 ⁰С,

т. самозайм. 617 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 1,3-7,5 % (об.). Т. межі пош. полум’я: нижн. 70 ⁰С, верхн. 106 ⁰С; МВВК 13,8 % (об.).

Засоби гасіння. Вода за інтенсивності подавання 0,05 дм³/(м².с); повітряно-механічна піна; при значних проливах - піна, порошки; в приміщеннях засоби об’ємного гасіння; для невеликих вогнищ - порошки, СО₂.

Основна небезпека: горюча рідина; сильно токсична; просочується крізь шкіру. У тяжких випадках отруєння призводить до коми.

Дія на шкіру. Викликає захворювання шкіри, особливо в районі мошонки, пахових зморшок, підпахових западин. Спека і вологість посилюють здатність до просочування. Пари також просочуються крізь шкіру.

ГДК р.з.: 0,1 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,05 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: група -“нервові”.

Л.Д. _{50 шл.}: 0,00046 мг\кг (миші), 0,00044 мг/кг (щури).

Токсична дія. Дихання крізь тканину пригнічується не тільки за рахунок утворення метгемоглобіну, але і внаслідок прямого впливу А. і його метаболітів на систему внутрішньоклітинних дихальних ферментів. Алкоголь посилює інтоксикацію А. Канцерогенність А. заперечується.

В легких випадках гострого отруєння - синюшність, невелика слабкість, головний біль, запаморочення, поганий апетит. В разі отруєння середньої тяжкості, крім того, нудота, іноді блювота. Іноді спостерігається гіпертрофія міокарду, кров’яного тиску.

У більш тяжких випадках мають місце прискорення пульсу, що не відповідає ціанозу, збільшення частоти дихання, судоми, загальне зниження тонусу м’язів, психічне збудження, падіння температури, порушення свідомості, розширення зіниць, щезають зіничні і сухожилкові рефлекси. У найважчих випадках можлива кома. Тривалий час можуть зберігатися ознаки ураження центральної нервової системи і розладнання шлунково-кишкового тракту. Встановити токсичні концентрації парів для людини важко, тому що, звичайно отрута потрапляє крізь шкіру. А. в концентраціях 0,3-0,6 кг/м³ переноситься протягом 1 год. без будь яких наслідків.

В разі хронічного отруєння у тяжких випадках відбувається зниження вмісту гемоглобіну, підвищення кров’яного тиску, зменшення частоти пульсу (до 48), зменшення кількості еритроцитів, анізоцитоз, пойкілоцитоз. Спостерігається розладнання травлення, токсичний гепатит, кров, іноді білок у сечі, синюшний або жовтушний колір шкіри, загальна слабкість, головний біль, шум у вухах, неврози, нестійкість серцево-судинної системи. Іноді зниження інтелекту, апатія, втрата пам’яті. У більш легких випадках спостерігається тільки незначне збільшення кількості еритроцитів і білірубіну у крові, спітнілість рук і набряк обличчя. У сечі з’являються вільні і зв’язані феноли.

Ознаки отруєння. Синюшність, невелика слабкість, головний біль, запаморочення, поганий апетит. Нудота, іноді блювота. Підвищення пульсу та кров’яного тиску. Спітнілість рук і набряк обличчя; головний біль, шум у вухах.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Швидкість абсорбції парів А. через дихальні шляхи становить 5-11 мг/год. Рідкий А. просочується крізь шкіру людини зі швидкістю 0,2 - 0,7 мг/см²/год. В умовах виробництва ²/₃ А. потрапляють в організм крізь шкіру. Утворення А. відбувається в основному шляхом гідроксилювання ароматичного кальцію з утворенням 55 % n-амінофенолу, 10 % о-амінофенолу і 0,1 % m-амінофенолу. Крім того, утворюється фенілсульфамінова кислота (8 %) і ацетонілід (0,2 %). Метаболіти виділяються з сечею у вигляді кон’югатів. Незмінного А. виводиться 3,5 - 6 % у вигляді глюкуроніду (всього сечею екскретується 80 % від дози). Є дані, що 70 % А. метаболізується у фенілгідроксиламін - основні метгемоглобіноутворюючі сполуки. Є дані, що при концентрації А. в повітрі 0,01 мг/л навіть після 24-год. перерви вміст n-амінофенолу в сечі складала 30-60 мг/л. По кореляції між метгемоглобіноутворенням і концентрацією n- амінофенолу в сечі вважають, що остання не повинна перевищувати 10-12 мг на 1 л сечі.

Наслідки дії у майбутньому. Порушення функції печінки, формули крові. Ураження центральної нервової системи (Ц.Н.С.), розладнання шлунково-кишкового тракту. Токсичний гепатит. Втрата пам’яті, апатія. Набряк обличчя, головний біль. Неврастенія. Хвороби шкіри.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потрібно зняти з потерпілого забруднений одяг, рукавички, взуття, зробити ретельне обмивання всього тіла, вух, носових ходів. Необхідне систематичне (щогодини) визначення метгемоглобіну і терапія метгемоглобінемії в залежності від його вмісту. Алкоголь суворо забороняється. Потрібний спокій, тепло (грілка). Вдихання кисню слід чергувати в перші години після отруєння з інгаляцією карбогену кожних 15 хв. До помітного зменшення синюшності, кисневу терапію треба продовжувати безперервно, а в подальшому періодично - в залежності від стану хворого. Як засоби, що припиняють утворення метгемоглобіну і прискорюють процес його відновлення, в легких випадках можна дати піродиксин (0,2 г), ліпоєву кислоту (0,025 г) і аскорбінову кислоту (0,5 г). При отруєнні середньої тяжкості слід ввести в/в метиленову синь (25-50 мл 1 % розчину), а також тіосульфат натрію (10 мл 30 % розчину). Стимулятори серцево-судинної діяльності та дихання: п/ш камфора (20 % -1 мл), кофеїн (10 % - 1 мл). Ефективним є використання гіпербаричної оксигенації. При порушенні дихання вводять п/ш 1 мл 1 % розчину лобеліну або 1 мл цитітону. В разі зупинки дихання необхідно робити штучне дихання.

У випадках отруєння через рот треба викликати блювоту механічним подразненням кореня язика або м’якого піднебіння, потім повторити, промити шлунок теплою водою з активованим вугіллям (1-2 ст. ложки на склянку води). Можливе застосування сольових проносних препаратів. Протипоказано вживання рицинової олії, а також жиру і молока.

Засоби індивідуального захисту. Важливим є суворе дотримання заходів особистої гігієни, зокрема негайне звільнення від забрудненого одягу і білизни. Змивати А. зі шкіри слід слабким розчином оцтової кислоти (харчовим оцтом), а потім водою з милом. Застосовують фільтруючий протигаз марки А, захисний костюм ТоЯж, захисні окуляри, рукавички з плівки.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Має слабкоосновну дію. Розчиняє деякі метали (Nа, К, Са, Мо та інші) з утворенням їх похідних - металамідів.

Нейтралізація (дегазація). Невеликі витікання слід засипати інертним матеріалом, зібрати у ємкість. Застосовуються розчини соляної кислоти (НСl) з витратою 0,4 т на 1 т А, а також відходи хімічних виробництв - сірчану кислоту відпрацьовану (50-70 %).