25 Перхлоретилен

(етилентетрахлорид, тетрахлоретилен)

Молекулярна формула: С₂Сl₄. М=165,83.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: у цистернах, ємкостях, скляних бутлях; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Важко горюча рідина без кольору; Т. пл. мінус 40,8 ⁰С; т. кип. 120,8 ⁰С; густина 1620 кг/м³; у воді розчиняється погано; під дією денного світла розкладається з утворенням фосгену, із 1 г перхлоретилену під дією УФ-променів утворюється 220 мг фосгену.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Горюча рідина. Під дією вогню утворює отруйні гази. Т. самозайм. 635 ⁰С (нестандартний метод). Пароповітряна суміш, яка утворюється при 34-35 ⁰С, спроможна до горіння поблизу зовнішнього джерела запалювання, після його усунення горіння припиняється. Зразок із густиною 1622 кг/м³ має т. займ. 722 ⁰С.

Засоби гасіння. Під час гасіння пожеж з наявністю П. можна використовувати при значних витіканнях розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. Під дією денного світла П. розкладається з утворенням фосгену; просочується крізь шкіру; помірно токсична речовина; при значних концентраціях смерть настає раптово.

Поріг сприйняття запаху: явний запах відчувається при 350-740 мг/м³ протягом 5 хв., але до нього з’являється звикання.

Поріг подразнювальної дії на очі: при 500 мг/м³ відчувається легке подразнення очей; при 1500 мг/м³ через 20-30 хв. подразнення очей більш відчутливе.

Дія на шкіру. Викликає дерматити, просочується крізь шкіру, при нанесенні на шкіру рук виявляється в альвеолярному повітрі.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,5 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,06 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 5000 мг/кг (миші).

Л.К. ₅₀: 40000 мг/м³ (миші, 2 год.), 40800 мг/м³ (щури).

Токсична дія. Дія в цілому схожа з дією трихлоретилену. Різкої жирової дистрофії паренхіматозних органів, схоже, не викликає, хоча у робітників виявляються ознаки пошкодження печінки. Ця дія визначена сильніше, ніж трихлоретилену, характерними є цирози. П. також більш сильно діє на Ц.Н.С.

Визначаються сонливість, легке запаморочення, симптом Ромберга. Ці явища проходять протягом 1 год. Перебування в камері при 1,9 мг/л протягом 2 год. викликало подразнення очей, сухість у роті, відчуття тиску в голові, розладнання координації рухів, нудоту (через 30 хв., але вона проходила до кінця другої години). Дію П. в концентрації 4 мг/л два чоловіки витримали протягом близько 10 хв., при цьому відчували подразнення слизових оболонок, неприємний присмак у роті, запаморочення. Нормальний стан відновлювався через 1 год. За концентрації П. 7,2 мг/л 2 чоловіка залишили камеру вже через 1 хв. За іншими даними, за концентрації 3,5 і 6,4 мг/л (експозиція 3 год. 10 хв. і 1 год. 35 хв.) спостерігались слинотеча, солодкуватий металевий присмак у роті, значне подразнення очей, нежить, відчуття тяжкості у лобових пазухах, відчуття сп’яніння. За концентрації П. 13,5 мг/л через 5,5 хв. дослідження було припинено. При виході на свіже повітря з’явились нудота, блювота, запаморочення, тривалої дії не було. П. в концентраціях 0,65-0,74 мг/л (експозиція 7 год.) у 25 % чоловік викликали головний біль, у більшості - подразнення слизової оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, сонливість, у деяких - погіршення мови як при легкому сп’янінні. Запропоновані прості тести розв’язувалися з великим зусиллям. При наступному вдиханні неприємні відчуття послаблювалися. Описано випадок напівкоматозного стану і пошкодження печінки за концентрації П. 2,7 мг/л (експозиція 3 год.). Відома значна кількість (з 1966 року описано 63 випадки) гострих отруєнь, серед них ряд смертельних. Інколи смерть настає раптово; частіше розвивається набряк легенів, в інших випадках - некрози у печінці і нирках, жирова дистрофія. Описано випадок гострого отруєння з картиною токсичного нефриту через 3 дні після початку роботи з отрутою. Захворювання почалось із погіршення дихання, кашлю, високої температури. Стан печінки покращав але анурія була тривалою. Відомий випадок, коли після тривалої втрати свідомості виявилися рухові і чуттєві розладнання, а також розвинувся облітеруючий ендартериїт, який скінчився ампутацією (зв’язок ендартериїту з отруєнням не доведено). В іншому випадку отруєння спостерігалася тільки швидка втрата свідомості, але протягом 2-3 тижнів, був підвищений рівень білірубіну у крові та уробіліну в сечі. П. визначається у повітрі, яке видихається протягом майже 3 тижнів.

За великих концентрацій П. спостерігаються відчуття сп’яніння, яке відразу припиняється на свіжому повітрі, уробілін і уробіліноген у сечі, зміни деяких функцій печінки, неврологічні розладнання.

Описано смертельне отруєння після 4 місяців роботи в хімчистці в надзвичайно несприятливих умовах. Спочатку спостерігалась відсутність апетиту, потім після фізичного напруження (гра у футбол) - сильний кашель, задишка, ще через 2 год. харкотиння з кров’ю, блювота, поверхневе дихання, вологі хрипи в легенях, жовтяниця, олігурія. Смерть настала на 8 добу.

Ознаки отруєння. Сонливість, легке запаморочення, симптом Ромберга; подразнення очей, сухість у роті, відчуття тиску в голові, розладнання координації руху, нудота; погіршення мови як при легкому сп’янінні.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Вважають, що П. мало метаболізується в організмі - біля 98 % його виводиться через легені і тільки 2 % перетворюються на інші сполуки. Серед продуктів перетворення виявлено трихлоретанол і трихлороцтову кислоту, але в незрівнянно менших кількостях, чим при метаболізмі трихлоретилену. П. досить повільно виводиться з організму і визначається через 2 тижні після вдихання його парів у концентрації 2,7 мг/л протягом 3,5 год. Затримка в легенях становить у середньому 62 %, рівновага за концентрації 1,3 мг/л встановлюється через 3 год.

Наслідки дії у майбутньому. Пошкодження печінки, симптом Ромберга; набряк легенів, некрози печінки і нирок, жирова дистрофія, анурія, зміни у крові, неврологічні розладнання, жовтяниця, олігурія, токсична пневмонія, дерматити; можлива смерть через деякий час після отруєння.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно з потерпілого зняти забруднений одяг, дати свіже повітря, спокій, тепло, зробити інгаляцію вологого кисню з використанням носових катетерів, чергувати її (через 45 хв.) із вдиханням карбогену протягом декількох годин, застосувати серцеві засоби: камфору, кофеїн, кордіамін. У випадку різкого послаблення дихання слід негайно штучне дихання. Вводять в/в 1-2 мл 0,5 % розчину бемегріду, 1 мл лобеліну або цитітону, 20-30 мл 40 % розчину глюкози з 5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Рекомендується введення великої кількості 2-4 % розчину соди (всередину і в/в), глюконат кальцію або 10 мл 10 % розчину хлористого кальцію в/в.

У випадках приймання П. всередину необхідне інтенсивне промивання шлунку (10-15 л) 2 % розчином соди, водою або слабким розчином перманганату калію, введення всередину 100-200 мл вазелінового мастила; очищення кишечнику до чистої води; приймання сольового проносного. Кровопускання (150-300 мл) з наступним в/в введенням 20 % розчину манітолу (із розрахунку 1 г препарату на 1 кг маси тіла), 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

Необхідне транспортування потерпілого в реанімаційний центр. Абсолютно протипоказано вживання адреналіну і адреноліноподібних хлорвмісних речовин, наркотиків, алкоголю, жирів.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки А, захисний костюм Яж, захисні окуляри, у випадках можливості утворення фосгену – протигаз марки В або ізолюючий, за високих концентрацій П. - обов’язково ізолюючий шланговий протигаз із примусовим подаванням повітря. Для захисту шкіри потрібні спецодяг із бавовняної тканини, у випадку небезпеки контакту з рідким П. - із тканини, що не промокає. Рукавички з полівінілового спирту, хлорованого поліетилену.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: П. пошкоджує фарбовані поверхні.