V.Зміст навчального матеріалу.

За призначенням коронки з пластмаси та композитів – це тимчасові конструкції, які конструюють на час виготовлення постійних протезів та для встановлення фізіологічних артикуляційних співвідношень щелеп. В історичному аспекті їх виготовляли і як постійні. На даний час в якості постійного протезування майже не використовуються.

За способом виготовлення: пряме (клінічне), непряме (клініко-лабораторне) виготовлення.

В залежності від матеріалу коронки розподіляються на хімічно-, термічно-, та фотополімеризовані. Окрему групу складають тимчасові стандартні коронки, які перебазовують самотвердіючою пластмасою.

Показання:

1. Провізорна конструкція на період виготовлення порцелянових, суцільнолитих та металокерамічних коронок як з опорою на зуби, так і на імплантати.

2. В якості тимчасової шинуючої конструкції при захворюваннях пародонту та проведенні хірургічних маніпуляцій на тканинах пародонту.

3. Для встановлення фізіологічних артикуляційних співвідношень щелеп при тотальному протезуванні.

В минулому, до розвитку суцільнолитих технологій, пластмасові коронки використовували як постійні і показання до їх виготовлення були такі:

4. Дефекти коронкової частини фронтальної ділянки верхньої та нижньої щелеп каріозного та некаріозного походження.

5. Аномалїї форми, розміру, положення фронтальних зубів.

6. Дефекти зубного ряду (в якості опори в мостоподібних протезах при малих включених дефектах у фронтальній ділянці

Протипоказання:

Алергічні реакції на матеріали з яких виготовляють провізорні коронки. При використанні акрилових коронок як постійних конструкцій):

1.Глибоке різцеве перекриття.

2.Алергія на пластмасу.

3.Низька та широка клінічна коронка зуба.

4.Патологічна стертість зубів.

5.Бруксизм.

Недоліки пластмасових коронок:

пластмаси, що використовуються для виготовлення коронок, мають ряд недоліків: низький коефіцієнт стійкості на стирання, пористість, нестійкий колір, високий коефіцієнт термічного розширення, сприяють накопиченню мікрофлори в порожнині рота, містять залишковий мономер, що подразнює слизову оболонку ясен. Можуть викликати алергічні реакції.

Край штучної коронки не повинен заходити в зубо-ясеневий жолобок. Препарування зуба проводиться з формуванням над”ясенного або приясенного уступу на куксі зуба. Уступ має бути рівномірний по всьому периметру кукси зуба, мати ширину приблизно 0,8-1,0 мм, та кут по відношенню до вертикальної вісі приблизно 90 градусів. Висота кукси зуба повинна бути не менш ніж 3 мм.. Тверді тканини зуба по всій поверхні знімаються приблизно на однакову товщину: 1,5-2,5 мм ( в залежності від розміру зуба), що важливо для збереження міцності штучної коронки з пластмаси та композитів. Апроксимальні стінки відпрепарованого зуба повинні бути майже паралельні, кукса набуває форми усіченого конусу зі стінками 3-5 градусів відносно вертикальної вісі зуба або шляху введення коронки, якщо вісь зуба значно нахилена.

Обов”язково знеболювати зуб, вести препарування уривчасто, не надавлюючи на зуб добре центрованими інструментами з водяним чи повітряним охолодженням з захисними засобами, які забезпечують протизапальні, бактерицидні та регенераційні властивості ( це відноситься до загальних правил препарування зубів під штучні коронки).

Клінічні етапи виготовлення пластмасових коронок:

- препарування зуба під коронку

- отримання відбитків

- визначення кольору пластмаси

- припасування пластмасової коронки в порожнині рота

- вибір цементу для фіксації

- фіксація коронки на цемент

Препарування твердих тканин зубів під пластмасові коронки визначається особливостями конструкції коронки й фізичних властивостей пластмаси (крихкістю й недостатньою міцністю). Тому стінки штучної коронки повинні бути достатньої товщини, щоб протистояти жувальному тиску.

Відомо два способи препарування зубів під пластмасову коронку:з уступом і без уступу. Вибір способу залежить від конкретної клінічної картини, зокрема від ступеня збереженості зуба. При збереженні пришийкової частини зуба , куксу препарують з уступом. Він робиться для того, щоб край пластмасової коронки не поринав у ясеневий жолобок, а зливався із зубом. Препарування починають з сепарації апроксимальних поверхонь. Тканини зуба знімають рівномірно з усіх боків до отримання циліндричної форми, потім надають зубу незначну конусність ( 3-5 градусів ). При більш вираженому конусі з'являється небезпека погіршення фіксації коронки. З жувальної поверхні або ріжучого краю знімають до 2-2,5 мм тканини зуба, обов'язково з огляду на топографію порожнини зуба.

У пришийковій частини зуба формують коловий уступ шириною від 0,5-0,8 до 1,0 мм.(залежить від групової приналежності зуба, його форми та положення), разом знімаючи тканини по периметру зі всіх поверхонь зуба. Уступ препарується під кутом 90 градусів до вісі зуба на рівні ясеневого краю.

Відбиток, як правило, отримують за допомогою силіконової маси. Найбільш доцільний - подвійний відбиток. До зняття відбитка проводять ретракцію ясен за допомогою ретракційної нитки. Потім отримують допоміжний відбиток з протилежної щелепи.

Колір пластмаси визначається по відповідній палітрі.

Після виготовлення пластмасової коронки в лабораторії, проводимо її припасування й фіксацію. Продезінфіковану коронку накладають на зуб. Якщо коронка не накладається вільно на зуб, то причиною цього може бути неправильна обробка зуба або порушення технології її виготовлення. Потрібно додаткове зішліфування тих ділянок зуба або ділянок штучної коронки (внутрішня частина, апроксимальні поверхні) які заважають накладанню коронки. Для цього можна використати копіювальний папір, корегуючу масу силіконового матеріалу або оклюзійний спрей (зуб обробляють пензликом-маркером, або засіб вноситься в коронку й вона накладається на зуб). Відмітки, отримані всередині коронки, відповідають ділянкам, що заважають накладанню. Припасування коронки ведеться до повного її накладання, коли край щільно прилягатиме до уступа. Далі перевіряють оклюзійні співвідношення. Зайва пластмаса, що порушує оклюзійні співвідношення - зішліфовується.

Перевірку коронки в порожнині рота завершують оцінкою анатомічної форми і при необхідності проводять її корекцію, остаточну обробку й полірування.

При фіксації коронки обов'язково враховується колір цементу. Коронку знежирюють і висушують. Коронку фіксують на цемент того кольору , що відповідає кольору пластмаси.

Використовують наступні цементи:

Постійні:

Фосфатні - Phosphatzement Bayer (Bayer, Германия), Zn Phosphate (PSP, Англия), Poscal (Voco, Германия), Phospacap Tenet (Ivoclar, Германия), De Trey Zinc (Dentsplay, Англия), Adhesor (Dental Spofa), Harvard Cement (Harvard), Phosphacap (Vivadent).

Склоіономерні -- («Fujj I» GC; «Ketac—Cem», Espe: «Ionobond», Voco; «Glass-ionomer cement», Heraues Kulzer).

Тимчасові:

Безевгенольні кальцієвмісні - Temp Bond Ne (KerrHawe), Fregenol (GC), TempoCemNe (DMG), Provicol (Voco), Темпофикс (Владмива).

Цинкоксидевгенольні – Repeen (Dental Spofa), Eugemer (Nishika).

Лабораторні етапи (непрямий спосіб виготовлення пластмасових коронок):

- відливання моделей

- гіпсування їх в оклюдатор (артикулятор)

- моделювання коронки воском

- гіпсування воскової репродукції коронки в кювету

- витравлювання воску

- пакування пластмаси

- полімеризація пластмаси

- припасування штучної коронки на моделі, шліфування, полірування

Варіанти лабораторного виготовлення