3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпе­чення населення, можна зарахувати таке:

• небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;

• незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;

• низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дає змогу використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;

• надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;

• труднощі виявлення НХР через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;

• дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;

• забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сиро­вини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у твердому стані;

• більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі викорис­тати за призначенням.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис. тонн хімічно небезпечних речовин.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

1. ступінь - 69 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3,0 тис. осіб);

2. ступінь - 42 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,1 до 0,3 тис. осіб);

3. ступінь - 1134 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,3 до 3,0 тис. осіб);

4. ступінь - 526 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 0,1 тис. осіб).

Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин

Висока швидкість формування та дії уражальних факторів викликають потребу прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічно небезпечного об’єкта та населення, яке знаходиться поблизу.

Комплекс заходів щодо захисту від НХР охоплює:

1. Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспор­тування та використання НХР.

2. Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечних аварій.

3. Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварій працівників об’єкта та населення.

4. Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.

5. Щоденний хімічний контроль.

6. Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.

7. Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.

8. Хімічна розвідка району аварії.

9. Тимчасова евакуація працівників на об’єкті та населення із небезпеч­ного району.

10. Пошук постраждалих та надання їм допомоги.

11. Локалізація та ліквідація наслідків аварії.

Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ). Для хімічно небезпечних об’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороня­ється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів, які не належать до хімічно небезпечних.

Відповідно до “Санитирньїх норм прозктирования промьішленньїх пред- приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об'єкта який має об’єм хімічно небезпечної речовини більше 8000 м , - не менше 1000 м. За наявності у населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об'єктом місць масового скупчення людей (стадіони, базари тощо) - ця відстань подвоюється.

2- Дотримання населенням гігієни харчування, контроль за чистотою продуктів та питної води.

Згідно з наказом Міністра НС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію

’‘Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки”.

Методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки х радіаційного та хімічного становища у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,

У межах цієї Методики введені такі терміни:

• зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється *- радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановленихзавдань регламенту;

• пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;

• диспетчерська служба - передбачені штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами одній або декількох осіб (далі - черговий об’єкта);

• радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про радіаційне та хімічне становище для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними та хімічними речовинами;

• розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання та збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.