СРС №7

Тема: Хімічна безпека.

План

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

4. Класифікація суб'єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.

5. Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин (НХР).

6. Організація дозиметричного й хімічного контролю

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення хімічно-безпечному об’єкту (ХНО).

2. Розгляньте класифікацію НХР за ступенем дії на організм людини.

3. Розгляньте особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечно-хімічних речовин.

4. Вкажіть заходи захисту від НХР.

5. Розгляньте захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів.

6. Розгляньте організацію дозомитричного та хімічного контролю.

Література:

1. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник / В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Орел, В.І. Пуцило. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту 'Львівська політехніка”, 2004. - 184 с.

2. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є. Гон­чарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка’', 2010. - 412 с.

3. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 1: Техно­генна та природна безпека / За заг. ред. В.В. Могильниченка. - К.: КІМ, 2007.

Самостійна робота №7

Тема: Хімічна безпека

Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

Об’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно-небезпечні об’єкти (ХНО). Під час аварій або руйнування цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин та сільськогосподарських рослин сильнодійними отруйними речовинами.

Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО) - це промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються, переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використо­вуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо одне або кілька НХР (до ХНО не належать залізниці).

Небезпеча хімічна речовина (НХР) - це хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук викорис­товують поняття токсичної дози (токсодози).

Токсодоза - це кількісна характеристика токсичності НХР, яка відповідає певному ступеню ураження людини (живої істоти) під час дії на неї НХР.

Токсодози визначаються:

• під час інгаляційних уражень - як добуток середньої за часом концент­рації НХР у повітрі (С) на час дії (експозицію) (і).

• під час шкіряно-резорбтивних уражень - це маса рідкої НХР (Д), яка внаслідок потрапляння на шкіру призводить до значного її ураження (на одиницю площі поверхні або одиницю маси).

На практиці часто застосовуються такі токсодози:

Середня смертельна токсодоза (ЬОзо) - де кількість НХР, які під час перорального надходження спричиняють загибель 50 % уражених.

Середня смертельна концентрація (ЬС^о) - де кількість НХР, які викликають під час інгаляційного надходження спричиняють загибель у 50 % уражених.

Одиницею вимірювання є відповідно: мг/кг, мг/л, та мг/м³.

За здатністю до горіння НХР поділяють на:

• горючі - легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту);

• важкогорючі - легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);

• негорючі - не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з кон­центрацією кисню до 21 %) за температури до 900 °С (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);

• негорючі пожежонебезпечні - розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).

У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину

Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об’єкта оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) під час аварій на хімічно- небезпечному об’єкті.

Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення належить більше 50 % території, другий - від 30 до 50 %, третій - від 10 до 30 % і четвертий - менше 10 %.

Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:

1. Осередок ураження нестійкими швидкодійними НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).

2. Осередок ураження нестійкими повільнодійними НХР (оросген, метилбромід, гранозан тощо).

3. Осередок ураження стійкими швидкодійними НХР (анілін, фурфурол тощо).

4. Осередок ураження стійкими повільнодійними НХР (кислота сульфат­на тощо).