2.Оцінка витрат майбутніх періодів

Витрати майбутніх періодів оцінюються за номінальною вартістю, якщо ще існує пов'язані з ними вигода. Якщо ж вигода відсутня, то величина витрат майбутніх періодів списується.

Витрати майбутніх періодів — це витрати, що мали місце впродовж поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Віднесення витрат майбутніх періодів до витрат певного періоду здійснюють в повному обсязі або на підставі розподілу їх між кількома звітними періодами.

В організаціях, що відрізняються відносною стабільністю технологічних процесів, норми витрат змінюються рідко, тому планова собівартість мало відрізняється від нормативної. У цих організаціях замість нормативних калькуляцій можна використовувати планові.

Відхилення фактичних витрат від встановлених норм по окремих витрат визначають методом документування або інвентарним методом.

Поточний облік витрат за нормами і відхилень від них ведуть, як правило, тільки на прямих витрат (сировина та матеріали, заробітна плата). Відхилення за непрямих видатків розподіляють між видами продукції після закінчення місяця. Аналітичний облік витрат на виробництво продукції здійснюють в картках або особливого роду оборотних відомостях, що складаються з окремих видів або груп продукції.

Нормативний метод обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції покликаний виконувати дві функції: забезпечити оперативний контроль за виробничими витратами шляхом обліку витрат за поточними нормам і окремо - відхилень від норм та їх змін; забезпечити точне калькулювання собівартості продукції.

Проте деякі організації і галузі обмежують застосування даного методу використанням його лише як прийому калькулювання собівартості продукції. У цьому випадку даний метод не виконує своєї основної функції - оперативного поточного контролю за виробничими витратами.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовують на ремонтних роботах і деяких інших виробництвах. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окреме виробниче замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні, монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів із тривалим процесом виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли, що представляють закінчені конструкції.

Для обліку витрат на кожне замовлення відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням шифру замовлення. Облік прямих витрат на окремі замовлення ведуть на підставі первинних документів з обліку виробітку, витрат матеріалів тощо, в яких обов'язково вказують відповідний шифр замовлення. Непрямі витрати розподіляють між окремими замовленнями умовно за прийнятими у даному виробництві або даній галузі способів.

При цьому методі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції всі витрати вважаються незавершеним виробництвом аж до закінчення замовлення. Звітну калькуляцію складають тільки після виконання замовлення. Час складання звітної калькуляції не збігається з часом складання періодичної бухгалтерської звітності.

При частковому виконанні замовлень і здачі їх замовникам частковий випуск оцінюють за фактичною собівартістю раніше виконаних замовлень з урахуванням змін до їх конструкції, технології, умови виробництва, тобто допускається умовність оцінки часткового випуску замовлення та незавершеного виробництва. До недоліків цього методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції слід віднести також відсутність оперативного контролю за рівнем витрат, складність і громіздкість інвентаризації незавершеного виробництва.

Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовують в виробництвах з комплексним використанням сировини, а також в галузях промисловості з масовим і крупносерійним виробництвом, де обробляється, сировина та матеріали проходять послідовно кілька фаз обробки (переділів).