- •Агрегатні стани речовини
- •1. Газоподібний стан речовини. Рівняння Клапейрона-Менделєєва
- •2. Рідинний стан
- •3. В’язкість. Рівняння де Гузмана
- •4. Структура рідини. Поверхневий натяг
- •5. Природні води
- •6. Забруднення природних вод. Очистка і опріснення води
- •7. Твердість води та методи її усунення
- •8. Важка вода, її застосування
- •9. Біологічна роль води
- •10. Іонний добуток води. Водневий показник
- •11. Буферні системи в організмі людини
- •12. Тверді тіла. Кристалічні ґратки
- •13. Металічний зв’язок
- •14. Будова високомолекулярних сполук
- •15. Контрольні запитання
10. Іонний добуток води. Водневий показник
Хімічно чиста вода, наприклад дистильована, є дуже слабким електро-літом. Вона незначною мірою дисоціює на іони за рівнянням:
2H2O H3O+ + OH –, (71)
або у спрощеному вигляді:
H2O H+ + OH – . (72)
Застосувавши до рівняння дисоціації води закон діючих мас, можна одер-жати вираз для константи дисоціації води:
. (73)
Перепишемо це рівняння таким чином:
К[H2O] = [H+][OH-]. (74)
При 295 К ступінь електролітичної дисоціації води складає 1,8 10-9, тобто із 555 000 000 молекул води дисоціює лише одна. Отже, концентрація недисо-ційованих молекул води настільки незначна, що її можна вважати постійною, тому
К[H2O] = const = = [H+][OH-]. (75)
Постійна величина одержала назву іонного добутку води.
В 1 л (1000 г) води її молярна концентрація буде дорівнювати: 1000 : 18,02 = 55,5 моль/л. Згідно з рівнянням дисоціації води, [H+] = [OH-], враховуючи ступінь дисоціації води [H+] = [OH-] = 55,5 1,8 10-9 = 10-7 г-іон/л та підставляючи це значення у рівняння (75), одержимо:
= [H+][OH-] = (1 10-7)2 = 1 10-14.
Якщо до чистої води додати кислоти, тоді [H+] буде 10-7, а [OH-] 10-7. Навпаки, якщо до води додати лугу, тоді [H+] буде 10-7, а [OH-] 10-7. Однак яким би чином не змінювались [H+] і [OH-], їх добуток при температурі 295 К завжди залишається рівним 10-14.
Отже, ступінь кислотності чи лужності розчину можна виразити за допомогою концентрацій іонів H+ чи OH-. Звичайно, користуються концентрацією H+-іонів:
– якщо у розчині [H+] = [OH –] = 10-7 моль/л – середовище нейтральне;
– якщо у розчині [H+] [OH –]; [H+] 10-7 моль/л – середовище кисле;
– якщо у розчині [H+] [OH –]; [H+] 10-7 моль/л – середовище лужне.
На практиці записувати концентрації іонів H+ або ОН– через негативний ступінь не зовсім зручно. Тому середовище розчинів характеризують величиною водневого показника рН.
Водневий показник рН – це негативний десятковий логарифм концентра-ції гідроген-іонів у розчині:
рН = – lg[H+], або [H+] = 10-рН. (76)
Оскільки концентрація гідроген-іонів може змінюватись у межах іонного добутку, то рН змінюється в інтервалі від нуля до чотирнадцяти.
За допомогою рН середовище розчинів характеризується так:
– нейтральне – рН = 7 (рН = – lg 10-7 = 7);
– кисле – рН 7;
– лужне – рН 7.
Наглядно взаємозв’язок між концентрацією гідроген-іонів, величиною рН і реакцією середовища розчину можна подати схемою:
Із схем видно, що чим менше значення рН розчину, тим більша кон-центрація іонів Н+, тобто вища кислотність середовища, і навпаки, чим більше значення рН, тим менша концентрація іонів Н+, тобто вища основність середовища.
Наприклад, значення рН дощової води складає 6 (слабкокисла реакція); водопровідної води – рН = 7,5 (слабколужна реакція).
Виняткова роль рН у різноманітних процесах – і в природі, і в техніці. Рослини можуть існувати лише в певних межах рН для кожного виду. Для буряка, наприклад, оптимальним є значення рН 6-8, для картоплі – 4-8, жита – 4-7, пшениці – 5-8. Тобто для нормального розвитку сільськогосподарських культур і одержання високих врожаїв необхідна певна реакція грунтового розчину.
Найчастіше рослини страждають від підвищеної кислотності, для усунення якої застосовують вапнування ґрунтів – внесення в них вапняків – кальцій або магній карбонатів. Якщо грунти відрізняються підвищеною лужністю (со-лонцюваті і солончакові ґрунти), то для її усунення застосовують гіпсування – внесення розмеленого гіпсу CaSO4 2Н2О. Необхідність комплексу агрохіміч-них заходів (вапнування або гіпсування ґрунтів) встановлюють із врахуванням водневого показника ґрунтового розчину.
Водневий показник рН широко використовують при біохімічних дослід-женнях, а також у клінічній і фармакологічній практиці для характеристики кислотно-лужних властивостей різноманітних біологічних середовищ лікар-ських препаратів.
Як свідчать дані табл. 12, рН для фізіологічних рідин змінюється в широких межах. Найбільш низькі значення рН характерні для шлункового соку; реакція тканинних рідин більшості органів – лужна, але близька до нейтральної (рН 7,1-7,2).
Таблиця 12. Значення рН для фізіологічних рідин
Рідина організму людини |
Ймовірне значення рН |
Можливі коливання |
Шлунковий сік |
1,65 |
0,9-2,0 |
Сеча |
5,80 |
5,0-6,5 |
Слина |
6,75 |
5,6-7,9 |
Кров (плазма) |
7,36 |
7,25-7,44 |
Сльози |
7,70 |
7,60-7,80 |
Спинно-мозкова рідина |
7,60 |
7,35-7,80 |