Перший лейбористський уряд 1924 р.

На дострокових парламентських виборах 1923 р. жодна з трьох партій не набрала більшості, достатньої для формування однопартійного уряду: консерватори отримали 258 місць у парламенті, лейбористи – 191, ліберали – 158. Домовитись про створення коаліційного уряду не вдалося. Тоді стара англійська еліта прийняла неординарне рішення: у січні 1924 р. було сформовано перший в історії країни лей­бористський уряд. Його очолив Д.-Р. Макдональд. Уперше в історії країни соціал-реформістську партію було включено в політичний ме­ханізм держави.

Під час розповіді вчитель на дошці зазначає пункти передвиборчої програми лейбористів. По мірі висвітлення цього питання учитель позначає ті пункти програми, що реально були здійснені лейбористами.

Передвиборча програма лейбористів 1923 р.	Реально здійснено за період перебування при владі
Встановлення «справедливої» заро­бітної плати	Удосконалення системи страхування і соціального забезпечення.
Введення податку на капітал	Збільшення розмірів допомоги у зв'язку з безробіттям, пенсій по стрості
Націоналізація шахт, капіталу, залізниць	Скорочення непрямих податків
Ліквідація безробіття	Збільшення державних субсидій н а житлове будівництво
Розв'язання житлової проблеми	Зменшення мита на деякі промислові товари
Повернення Англії «економічного благополуччя»
Встановлення дипломатичних відно­син з СРСР

Уряд Макдональда збільшив розміри допомоги безробітним і пен­сій по старості, а також субсидії держави на житлове будівництво, зменшив мито на деякі продовольчі товари, поліпшив систему страхування з безробіття. Проте лейбористи не виконали передвиборчих обіцянок націоналізувати шахти й залізниці, запровадити податок на капітал. Під час трудових конфліктів вони домагалися припинення страйків. Лейбористський кабінет міністрів зміцнював збройні сили. У колоніях і залежних країнах він продовжував курс, спрямований па придушення національно-визвольного руху. Цей уряд визнав Ра­дянський Союз і встановив із ним дипломатичні відносини. Однак лейбористи гальмували процес нормалізації двосторонніх відносин.

Політика лейбористів викликала неоднозначну реакцію в широких верствах населення. Одна частина населення вважала уряд нерішучим у питанні націоналізації, інша дотримувалася думки, що політика лейбористів приведе до революції. До того ж, консерватори піддавали критиці зовнішню політику уряду. Побоюючись подальшого ослаблення свого впливу, уряд у жовтні 1924 р. розпустив парламент і призначив нові вибори. Для досягнення перемоги консерватори залякували виборців «червоною» небезпекою. Напередодні виборів було опубліковано «лист Комінтерну», що містив «директиву Москви» англійським комуністам: «підготуйте в країні збройне повстання». Здобувши більшість місць у парламенті, консерватори сформували уряд. Новим прем'єр-міністром став С. Болдуїн.

Правління консерваторів. Страйк 1926 р.