Цікаві факти

Напередодні Першої світової війни Ірландії було обіцяно статус домініона. Але початок війни завадив здійсненню цих планів. Тоді ірландські націоналісти вирішили шляхом збройного повстання проголосити Ірландську республіку. 24 квітня 1916 р. (в середині дня пасхального понеділка) озброєні загони ірландських націоналістів на чолі з Джеймсом Коннолі, Патриком Генрі Пірсом та іншими лідерами Ірландської Республіканської Армії (ІРА) захопили Центральний поштамт у Дубліні, де зачитали декларацію незалеж­ності Ірландської республіки. Також повстанці оволоділи іншими ключови­ми позиціями в місті. Реакція англійських властей була миттєвою. У місті розпочались вуличні бої, що тривали протягом тижня. Англійці переважали повсталих у 20 разів у живій силі й повністю в артилерії. Під час «пасхаль­ного повстання» загинуло 460 осіб, а 11 полонених лідерів повстання було страчено; 3500 осіб було заарештовано, 171 особа була засуджена. Серед по­всталих був і майбутній президент Ірландії Імон де Валера. Хоча повстання було придушене, воно сприяло зростанню популярності націоналістичної партії Шин фейн, яка свої вимоги не обмежувала наданням права «гомруля» (самоврядування).

Після війни проблема Ірландії стала для Англії головною. На грудневих виборах 1918 р. партія Шин фейн здобула повну перемогу (лише 4 депутати не були її членами, а також депутати від Ольстера). Обрані до англійського парламенту депутати від Ірландії зібралися в Дубліні й проголосили утво­рення ірландського парламенту. На першому засіданні вони проголосили утворення Ірландської республіки. Цей акт призвів до громадянської війни в Ірландії (1919 р.). Загони ІРА, озроєне крило Шин фейн, атакувала ірланд­ську королівську поліцію і частини англійських добровольчих частин. ІРА намагалась силою примусити англійців визнати незалежність Ірландії.

На шляху розв'язання ірландської проблеми були дві перепони: пер­ша – сам Ллойд-Джордж, який був проти повної незалежності Ірландії; друга – шість графств на півночі Ірландії (Ольстер) заселені переважно англійцями-протестантами, які не бажали мати нічого спільного з ірландцями-католиками. Усі спроби знайти порозуміння не мали успіху, збройне протистояння лише посилювалося. Тоді в червні 1921 р. король звернувся із закликом до ворогуючих сторін сісти за стіл переговорів. Під час переговорів було прийнято рішення про надання Ірландії статусу домініона (Ірландська Вільна держава), а шість графств Ольстера отримали право прийняти рішен­ня, чи залишатися їм у складі Ірландії.

У червні 1922 р. в Ірландії спалахнула нова громадянська війна, на цей раз між прихильниками і противниками угоди з Англією, і завершилась навесні 1923 р. Остаточно незалежність Ірландії була проголошена в 1937 р.

Реформи і нормалізація становища у країні призвели до того, що робітничий рух поволі пішов на спад; страйк гірників і металургів у 1921 р. зазнав поразки. Країна поверталась до мирного життя.

У 1922 р. консерватори сформували однопартійний уряд на чолі з Е. Бонар-Лоу. Та новий уряд не зумів припинити падіння виробни­цтва і, відповідно, життєвого рівня населення. Це викликало нову хвилю страйкової боротьби.