Архантропи(пітекантропи). Homo erectus.
Архантропи(Homo erectus), судячи по знахідкам у Кообі-Фора і Наритокомі в Кенії, з'явилися близько 1,8 млн. років тому. Архантропи (від грецьк. archaios — стародавня та anthropos — людина) — найдавніші викопні люди (пітекантроп, синантроп, атлантроп, олдувайська людина, гейдельберзька людина та інші), близькі за рівнем еволюційного розвитку і характеру культури. Кісткові залишки архантропів знайдені в Азії, Африці, Європі. Час їх існування — 2,8 млн. — 350 тис. років тому. У зовнішньому вигляді архантропа зберігалося багато мавпоподібних рис. Ранні архантропи виготовляли грубі кам'яні знаряддя. Основні заняття — полювання і збиральництво; форма соціальної (суспільної) організації — праобщина (інакше — первісне людське стадо). Мовне спілкування знаходилося на початковій стадії розвитку. Архантропи являють собою початковий етап процесу антропогенезу, їхній розвиток (еволюція) призвів до виникнення палеоантропів.
Пітекантроп невисокого зросту (трохи більше 1,5 метра), з прямою ходою і архаїчною будовою черепа (товсті стінки, низька лобова кістка, виступаючі надочноямкові валики, скошене підборіддя). За обсягом мозку (900–1200 см³) займав проміжне положення між людиною вмілою ( Homo habilis) і неандертальськj. людиною, людиною розумною.
Прямих доказів того, чи виготовляв пітекантроп знаряддя, немає, так як кісткові останки на острові Ява Ежен Дюбуа у 1890 роках. виявлені в перевідкладеному стані, що виключає знаходження знарядь. З іншого боку, в тих же шарах і з тією ж фауною, що і знахідки пітекантропа, зроблені знахідки архаїчних знарядь аналогічних ашельскій культурі[3]. Крім того, серед пізніших знахідок (синантроп, гейдельберзька людина, атлантроп), що належали до того ж виду Homo erectus або близьких видів (Homo heidelbergensis, Homo ergaster, Homo antecessor), знайдені знаряддя тієї ж культури, що і яванські. Тому є підстави думати, що яванські знаряддя були зроблені саме пітекантропами.
Сучасні дослідники не схильні вважати пітекантропа предком сучасної людини. По всій видимості він являє собою далеку і ізольовану популяцію Homo erectus, які в умовах Індонезії дожили до появи сучасних людей і вимерли 27 тис. років тому.
Синантроп - форма роду Homo, близька до пітекантропа, однак більш пізня й розвинена. Був виявлений у 1923 р. у Китаї, неподалік від Пекіна в печері Чжоукоудянь . Розкопки виявленого там табору найдавніших мисливців дали величезний археологічний матеріал і кісткові залишки більш ніж 40 індивідуумів - чоловіків, жінок і дітей. Синантроп, як і пітекантроп, був істотою середнього зросту і щільної статури. Жив близько 700-400 тис. років тому. Обсяг його мозку досягав 850-1220 см3; ліва частка мозку, де розташовані рухові центри правої сторони тіла, була трохи більше, у порівнянні із правою часткою. Отже, права рука в синантропа була більш розвинена, ніж ліва. Проте в будові черепа ще спостерігалося багато примітивних ознак, що зближують синантропа з людиноподібними мавпами. Зріст - 1,55-1,6 метра. Можливо він добував і вмів підтримувати вогонь, одягався, очевидно, у шкури тварин. Крім рослинної їжі, уживав м'ясо тварин. Спостерігається трудова діяльність. Знаряддя різноманітні, хоча і не мають повністю окресленої форми. Двобічно оброблених знарядь, так званих ручних рубил, мало, і вони також не є типологічно однаковими. Синантроп вже полював на олені, газелей, диких коней і навіть носорогів. Він мав постійні місця проживання в печерах.
Homo heidelbergensis («Гейдельберзька людина», названа так на честь Гейдельберзького університету) -- вимерлий вид роду Homo, який, можливо, був прямим предком як Homo neanderthalensis в Європі так і Homo sapiens. Найкращі рештки цих гомінідів датовані від 600 до 400 тис. років тому. Кам'яні знаряддя Homo heidelbergensis близькі до ашельських знарядь Homo erectus. Кісткові рештки були виявлені в Німеччині, Франції, Угорщині, Греції. Усі ці розрізнені знахідки мають одну спільну рису: мозаїчне переплетіння дуже архаїчних і більш сучасних ознак своєї морфологічної будови, що й дало підстави для виокремлення „архаїчних сапієнсів”. Згідно з сучасними уявленнями, вони належали до біологічного виду Homo heidelbergis („гейдельберзька людини”), який сформувався на теренах сучасної Африки близько 800-900 тис. років тому. За даними археології, основу життєдіяльності „гейдельберзької людини” складало загінне полювання на великих тварин, ефективність якого забезпечувалась багатьма чинниками, а саме: спільними узгодженими діями членів первісних колективів, наявністю досконалих знарядь, використанням вогню. У пошуках здобичі колективи „архаїчних сапієнсів” постійно переміщувались із місця на місце, поступово освоюючи регіони з помірним, прохолодним кліматом. Рятуючись від холоду, вони активно освоювали печери і навчились будувати штучні житлові конструкції.
Атлантроп - північноафриканський підвид Homo erectus, що жив у ранньоплейстоценову епоху близько 360 тис. р. тому. Іншими різновидами африканських Homo erectus є homo ergaster и родезійска. Знайдений під час експедицій К. Арамбурга и Р. Гоффстегтера в 1954--1955 рр. біля Терніфина в районі Орана (Алжир). На жаль, знахідки були доволі фрагментарними. Було знайдено три щелепи, що що належать трьом індивідуумам та тім'яну кістку. Знайдені щелепи характеризуються примітивною будовою: масивністю, відсутністю підборідного виступу, крупними зубами. Виходячи з даних ознак ми можемо зробити висновок, що атлантроп знаходився на тому ж рівні морфологічного розвитку, що і пітекантроп. Разом із кістками виявлені кам'яні знаряддя ашельської культури раннього палеоліту.