2Джерела міжнародно-правового регулювання праці

Джерела міжнародно-правового регулювання праці включають досить різноманітні і різнорідні елементи, першвсього акти ООН і МОП, що діють у всесвітньому масштабі, і акти, прийняті регіональними організаціями держав [3] .

Головний внесок нормативних актів ООН в міжнародно-правове регулювання праці полягає в тому, що вони сформулювали каталог основних прав людини, які повинні міститися в законодавстві будь-якої країни, яка претендує на те, щоб її вважали цивілізованою. Ці права, безперечно, належать до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права стосовно ч. 4 ст. 15 Конституції РФ.

У числі проголошених ООН основних прав людини - комплекс трудових прав, закріплених головним чином в 2 актах: у Загальній декларації прав людини і в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

Ці акти відрізняються по юридичній силі. Загальна декларація прав людини схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. у вигляді резолюції. Вона не має обов'язкового характеру. Це в більшій мірі програмний, політичний документ. Але його авторитет і моральна сила великі. Саме він заклав наріжний камінь у міжнародний захист прав і свобод людини.

У Загальній декларації прав людини виділено та сформульованопакет основних невід'ємних і невідчужуваних трудових прав людини:

право на працю;

право на вільний вибір роботи; право на захист від безробіття;

право на справедливі і сприятливі умови праці; право на рівну оплату за рівну працю без будь-якої дискримінації;

п раво на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і при необхідності іншими засобами соціального забезпечення;

право створювати профспілки і вступати до професійних спілок для захисту своїх інтересів;

право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права схвалений Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 р. За своєю юридичною природою це багатосторонній міжнародний договір (конвенція), ратифікований величезною більшістю держав - членів ООН, у тому числі СРСР. Він обов'язковий для Російської Федерації як правонаступниці СРСР.

Серед соціальних та економічних прав, проголошених і закріплених у цьому акті, трудові права займають значне місце. У число основних трудових прав включені: право напрацю; справедливі і сприятливі умови праці, включаючи справедливу заробітну плату без дискримінації; задовільні умови існування для працівників та їхніх сімей; безпечні і здорові умови праці; однакові для всіх можливості просування по роботі виключно на основі трудового стажу та рівня кваліфікації; право на відпочинок; на профспілкову організацію; страйк; особливу охорону праці та інтересів жінок-матерів, дітей і підлітків.

У своїй сукупності Конвенції і Рекомендації створюють Міжнародний кодекс праці. Міжнародний кодекс праці розділений на 12 книг за тематичним принци­пом. Книги поділені на глави та розділи, кожний з яких складається з двох частин: I)зобов’язання країн, які ратифікували дану Конвенцію;2)рекомендації країнам, що вміщені в нормах МОП.

Міжнародний кодекс праці охоплює такі питання: тривалість робочого часу; охорона материнства; соціальне забезпечення; нічна праця жінок; охорона праці підлітків; міграція у пошуках роботи; інспекція праці; ліквідація примусової праці; право працівників створювати свої професійні організації; рівна оплата жіночої праці; взаємовідносини між трудящими і адміністрацією; охорона праці моряків, рибаків.Кодекс регулює також питання оплачуваних відпусток, безробіття, мінімальних ставок зарплати, виробничого травматизму і професійних захворювань.Джерелом трудового права міжнародного походження є також двосторонні і багатосторонні договори, що мають за мету регулювання певних питань в галузі трудового права.Так, в 1994р. між країнами СНД з участю України була підписана Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов’язків. Так, 9 січня 1995р. у Тбілісі було підписано Угоду між урядом України і урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення.Основними з усіх Конвенцій, прийнятих МОП, вважаються: -№87 "Про свободу асоціації і захист права на організацію (1948р.); -№98 "Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів"(1949р.); -№29 "Про примусову або обов’язкову працю” (1930р.); -Ні1 "Про дискримінацію в області праці і занять" (1958р.); -№100 "Про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівноцінності праці" (1951р.); -№і22 "Про політику в області зайнятості"(1964р.).107. оновні права людини в галузі праці.Україна Законом від 17 липня 1997р. ратифікувала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини (1950р.).Відповідно до ст.2 Конвенції жодна людина не може бути примушена до примусової чи обов’язкової праці.Для забезпечення виконання положень зазначеної Конвенції на підставі ст.19 цієї Конвенції створений Європейський суд з прав людини, рішення якого являються для учасників Конвенції обов'язковими.Крім того, в Україні діють також норми багатосторонніх угод. До таких договорів належать Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншими пошкодженнями здоров’я, пов'язаними з виконанням ними трудових обов'язків, підписана Урядом Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіка Казахстан, Киргизької, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, України 9 вересня 1994р.Відповідно до ст.1 Угоди, - вона поширюється на підприємства, установи, організації сторін незалежно від їх форми власності. Виплати по відшкодуванню шкоди провадяться працівникам, що працювали на підприємстві, а у разі їх смерті - особам, що мають право на відшкодування шкоди, якщо вони є громадянами і мають постійне місце проживання на території будь-якої зі сторін.Відповідно до ст.5 Угоди, - документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї зі сторін за установленою формою приймаються іншими сторонами без легалізації.Серед двосторонніх угод, укладених Україною з іншими державами, слід відмітити Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, працюючих за кордоном своїх держав" від 14 січня 1993р.Відповідно до ст.1 Угоди, - чинність поширюється на працівників, котрі являються громадянами чи постійно проживають на території однієї держави-учасниці і здійснюють свою трудову діяльність за умовами найма на території іншої держави.Ст.4 Угоди передбачає, - виїзд і перебування працівника, який здійснює трудову діяльність на території держави працевлаштування, регулюється законодавством цієї держави.Трудовий стаж набутий у зв’язку з трудовою діяльністю на території обох держав, взаємно визнається ними.Сторони Угоди визнають дипломи, посвідчення та інші державні документи про рівень кваліфікації, видані відповідними компетентними органами без легалізації. .Міжнародні норми у сфері зайнятості та працевлаштування.Відносини щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування в України регулюються Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991р., постановами Кабінету Міністрів України, соціально-партнерськими угодами і колективними договорами.Важливу роль відіграють акти Міжнародної Організації Праці, які встановлюють стандарти у сфері зайнятості та працевлаштування: - Конвенція МОП №2 "Про безробіття" (1919р.); - Конвенція МОП №34 "Про платні бюро найму" (1933р.); - Конвенція МОП №44 "Про допомогу особам, які є безробітними з незалежних від них обставин" (1934р.); - Конвенція МОП №88 "Про організацію служби зайнятості" (1948р.);  - Конвенція МОП №1б8 "Про сприяння зайнятості та захист від безробіття"(1988р.); - Конвенція МОП №81 "Про приватні агентства зайнятості" (1997р.).6 грудня 199бр. Верховна Рада України ратифікувала Угоду між Урядом України та Урядом Чеської Республіки "Про взаємне працевлаштування гро­мадян України і громадян Чеської Республіки" від 21 березня 1996р.Відповідно до ст. Х Угоди II чинність поширюється на громадян України і громадян Чеської Республіки, які постійно проживають на територіях  своїх держав, а працюють на території іншої держави.Ст.3 Угоди передбачає, що працевлаштування громадян буде здійснюватись:  - через органи працевлаштування обох держав на підставі трудових договорів, укладених у письмовій формі між громадянином однієї з держав, що домовляються і роботодавцем, місцеперебування якого-інша держава, учасник Угоди; - на підставі контрактів між суб’єктами господарської діяльності обох держав.Ст.6 Угоди встановлює, що для виконання роботи громадянину однієї держави на території іншої необхідний дозвіл на працевлаштування на території якої буде виконуватися робота.Ст.7 Угоди визначає, що трудові та правові відносини громадян, які уклали трудові договори через органи працевлаштування, регулюються нормами держави, на території якої громадяни виконують роботу.

3

Міжнародна організація праці (Іпіегпаііопаі ЬаЬоиг Ог§апі-заііоп) — одна з найстарших і найбільших міжнародних органі­зацій. Вона створена у 1919 р. у складі Ліги Націй за ініціативою і активною участю західної соціал-демократії для сприяння соціаль­ному прогресу, встановлення і підтримання соціальної злагоди. З 1946 р. МОП діє як спеціалізована установа Організації Об'єдна­них Націй.

У преамбулі Конституції МОП (квітень 1919р.) відображено ос­новні чотири мотиви створення МОП: гуманістичний мотив по­лягає в неприйнятності існування експлуатації, соціальної неспра­ведливості, важких умов праці та життя робітників; внутрішньо­політичний мотив — без поліпшення умов життя і праці боротьба працівників за свої права може набрати революційних форм, що порушить мир і гармонію у світі; економічний мотив — соціальні реформи впливають на конкурентоспроможність національних економік, що обумовлює можливості поліпшення становища тру­дящих у їх країнах; зовнішньополітичний мотив — "Загального і тривалого миру можна досягти тільки на основі соціальної спра­ведливості"1.

МОП нині налічує більше 180 країн-членів, сприяє дотриман­ню прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів світу через запровадження та контроль за дотриманням міжнародних стандартів праці, технічне співробітництво. МОП здійснює наукові дослідження і поширює інформацію, готує кад­ри для створення умов забезпечення потреб якомога більшої кількості людей світу у харчуванні, житлі, здоров'ї, освіті, куль­турі, гідній праці.

Головні цілі МОП відповідно до її статуту можна визначити так: захист інтересів та прав трудящих шляхом регламентації робочо­го часу; боротьба з безробіттям; встановлення гарантії заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю; захист працівників від професійних захворювань та травматизму на виробництві; регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення тощо.

Для досягнення поставлених цілей МОП виконує такі основні завдання:

•         Розробка міжнародної політики та програм вирішення со­ ціально-трудових проблем.

•         Створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій та рекомендацій задля здійснення цієї політики.

•         Технічне співробітництво — допомога країнам-учасницям у вирішенні соціально-трудових проблем.

•         Захист прав людини та боротьба з бідністю за покращання життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення.

•         Розробка програм покращання умов праці та виробничого се­ редовища, техніки безпеки та гігієни праці, охорона та відновлен­ ня довкілля.

•         Розробка заходів щодо захисту найвразливіших груп праців­ ників (жінок, молоді, людей похилого віку, працівників-емігран- тів)тощо.

Зазначені вище завдання були й залишаються головними у ді­яльності МОП, а також є одночасно і методами її роботи, зокрема щодо розробки міжнародних трудових норм.

МОП має досить складну та розгалужену структуру (рис .1).

 

 

Рис..1. Структура Міжнародної організації праці

 Міжнародна конференція праці (МКП), або Генеральна конфе­ренція, є вищим органом МОП, робота котрого визначається спе­ціальним Регламентом. МКП збирається щорічно в Женеві зазви­чай на початку червня. Кожна держава на Конференції представле­на двома делегатами від уряду та по одному від трудящих та підприємців з правом вирішального голосу. До складу делегацій також входять радники, у великих делегаціях у кількості 40—50 чоловік. Всі делегати користуються рівними правами та голосують відповід­но до своїх переконань та незалежно один від одного. Різні точки зору не завдають перешкод прийняттю рішень, оскільки ті прийма­ються переважно значною більшістю голосів або консенсусом.

МКП визначає загальний напрямок діяльності МОП, тут обго­ворюються соціальні проблеми у сфері праці, розробляються та за­тверджуються міжнародні норми праці у вигляді конвенцій та рекомендацій, приймаються резолюції щодо окремих питань діяль­ності МОП, заслуховується звіт про діяльність Організації за ми­нулий рік та затверджуються бюджет і програма на наступні два роки, раз на три роки обирається адміністративна рада. Робота ви­щого органу МОП складається із щоденних пленарних засідань та паралельної роботи різноманітних комітетів.

Галузеві комітети створені поза Конференцією для обговорен­ня на міжнародному рівні соціально-трудових проблем окремих

найважливіших галузей економіки. Комітети є постійними орга­нами, однак збираються на засідання нерегулярно, не частіше ніж раз на декілька років.

Регіональні конференції скликаються для підтримання постій­ного зв'язку МОП із різним районами світу та вивчення соціально-економічних змін, які там відбуваються. Конференції скликаються за необхідністю та можливістю для обговорення питань, важливих для конкретного регіону. Рішення конференцій спрямовуються у МОП, урядам, об'єднанням трудящих та підприємців країн окре­мого регіону.

Адміністративна рада є виконавчим органом МОП, який спря­мовує її роботу в період між конференціями, впроваджує її рішен­ня, визначає порядок денний конференції та інших нарад, спря­мовує діяльність МБП та різноманітних комітетів тощо. Адмініст­ративна рада має тристоронній склад: 28 представників урядів, 14 трудящих та 14 підприємців. Адміністративна рада збирається три рази на рік. На кожній її сесії на розгляд виноситься близько двадцяти питань.

Міжнародне бюро праці (МБП) — це постійний секретаріат та одночасно дослідний центр із соціальних питань і світовий довід­ково-інформаційний центр МОП, штаб-квартира якого знаходить­ся в Женеві (Швейцарія). До головних функцій МБП відносять: здійснення різноманітних обстежень у сфері соціально-трудових відносин за дорученням Адміністративної ради та Генеральних кон­ференцій, контроль за дотриманням ратифікованих конвенцій, підготовка матеріалів для генеральних конференцій, видання та поширення публікацій з питань праці. Очолює МБП Генеральний директор, який призначається Адміністративною радою раз на 5 років. Організаційно МБП складається із ряду департаментів та має декілька бюро і представників у різних країнах. МБП було створе­но два науково-навчальних заклади з підвищення кваліфікації: Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень у Женеві та Міжнародний навчальний центр у Турині (Італія).

Важливу роль в розвитку МОП зіграло прийняття в 1944 р. Між­народною конференцією праці у Філадельфії Декларації про ді­яльність МОП. Вона отримала назву Філадельфійської декларації та власне разом зі статутом визначила основні цілі та завдання Організації, які залишаються актуальними та нагальними і доте­пер. Ця Декларація, окресливши магістральні шляхи не лише

діяльності МОП, а й світової соціальної політики загалом на другу половину XX ст., і нині залишається керівним документом в ро­боті Організації.

Декларація відкривається підтвердженням фундаментальних принципів МОП та проголошує, що "праця не є товаром", "свобода слова та свобода об'єднання є необхідними умовами постійного про­гресу" та що "злидні будь-де є загрозою для загального добробу­ту". Далі обґрунтовується положення, що стійкий мир може бути встановлено лише на основі соціальної справедливості, тобто впер­ше завданням міжнародної організації було в такому широкому ро­зумінні проголошено принцип рівності.

Філадельфійська декларація МОП також закликала уряди за­провадити гарантовану мінімальну заробітну плату, досягти повної зайнятості, сприяти реалізації програм соціального забезпечення, покращанню умов праці та життєвого рівня населення, забезпечен­ню можливостей навчання й просування на вищі посади праців­ників, забезпеченню рівних можливостей отримання загальної та професійної освіти.

Завершується Декларація твердженням, що викладені в ній принципи "повністю можуть бути застосовані всіма народами", а їх поширення на все ще "залежні народи... є завданням всього ци­вілізованого світу". Ця заява сприяла тому, що перед отриманням незалежності країнами "третього світу" Декларацію назвали "хар­тією залежних народів".

Визначені Декларацією цілі та завдання є головними у діяль­ності МОП протягом усього періоду, однак сучасні умови визнача­ють необхідність виявлення пріоритетів її діяльності. До головних з них можна віднести такі: підтримка процесу демократизації для сприяння розвитку трипартизму, діалогу між партнерами в кож­ній державі; продовження боротьби з бідністю, передусім через збільшення зайнятості, в тому числі шляхом перепідготовки робо­чої сили; захист трудових та громадянських прав трудящих у всіх його формах