Фрагмент 4
Честолюбство вмерло в його серці, і з праху його з'явилось нове почуття — він називав його каяттям у тому, що він замахнувся на життя пані де Реналь.
А насправді Жульєн був безтямно закоханий у неї. Він віднаходив незвичайне щастя, коли, зоставшись сам і не боячись, що хто-небудь порушить його спокій, міг вільно віддатись спогадам про колишні щасливі дні у Вержі або у Вер'єрі. Найдрібніші події тієї пори, яка так швидко промайнула, були для нього повиті свіжістю й невимовним зачаруванням. Ніколи не згадував він про свої паризькі успіхи,— йому було нудно думати про них. (розділ 39 «Інтрига», 2 частина)
Фрагмент 5
— Дайте мені жити моїм ідеальним життям. Всі ці ваші дрібні турботи, всі ці подробиці буденності, більш або менш образливі для мене, тільки зведуть мене з небес на землю. Кожний вмирає, як може; ось і я хочу думати про смерть по-своєму. Що мені до інших? Всі мої стосунки з іншими скоро припиняться назавжди. Благаю вас, не говоріть зі мною про всіх цих людей: досить з мене й того, що я бачуся зі слідчим і адвокатом.
«Справді,— казав він сам собі,— видно, мені судилося померти, мріючи. Такій невідомій людині як я, певній того, що не мине й двох тижнів, як її забудуть, безглуздо було б грати якусь комедію.
А проте дивно, що я навчився втішатися життям тільки тепер, коли вже бачу близький його кінець».
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання 6. Сформулюємо тему й головну думку роману, виходячи з отриманих знань.
Звіримося з авторитетною думкою А. Моруа.
Лицемірство врятувало б Жульєна і в нього знайшлися б могутні покровителі, коли б він пішов на яку-небудь політичну або релігійну угоду. Лицемірство приносить вигоду відразу або у далекому майбутньому у вигляді власності або успішної кар’єри, але воно несумісне з щастям… Це дорога Стендалю думка. І він висловлює її в усіх своїх романах. (А. Моруа)
Завдання 7. З’ясуємо, у чому полягає психологізм Стендаля.
Писхологізм- це _________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ознайомившись з фрагментами суджень двох літературознавців, С. Цвейга та Є. Сверстюка, сформулюйте сутність стендалівського психологізму.
…Стендаль умел при случае говорить правду с той же степенью совершенства, с какой обычно любил лгать… Боязливый в жизни, робеющий перед женщинами, таящийся и окапывающийся в искусно созданных блиндажах своего притворства, он, едва взяв в руки перо, преисполняется храбростью: никакие задержки ему уже не мешают, наоборот, обнаружив в себе какие бы то ни было "зажимы", он цепляется за них и вытаскивает на свет все внутренние препятствия, чтобы с величайшей тщательностью анатомировать их. С тем, что больше всего подавляло его в жизни, он как психолог справляется лучше всего. На этом пути он интуитивно, с удачливостью гения, уже в 1820 году распознал секрет многих из тех замысловатых пружин и затворов душевной механики, которые психоанализу лишь столетие спустя удалось разложить на составные элементы и реконструировать при помощи сложнейших и тончайших приемов; его врожденный и искушенный упражнением психологический опыт одним скачком опередил на целое столетие терпеливо продвигавшуюся вперед науку. И притом в распоряжении Стендаля нет иной лаборатории, кроме наблюдения над собой; устремляясь вперед, в неизвестное, он не опирается на устойчивую теорию; единственным его орудием остается всепроникающее, остро отточенное любопытство, единственною профессиональною добродетелью - бесстрашная, ничем не смущаемая решимость дойти до истины. Он наблюдает свои чувства и говорит о них свободно и открыто, и чем свободнее, тем красноречивее, чем интимнее, тем страстнее. (С. Цвейг «Три співця свого життя. Стендаль»)
Як мало хто з письменникiв, Стендаль дає сучасному читачевi iнтелектуальну насолоду точнiстю й правдивiстю психологiчної аналiзи нещадним розкриттям тих пружин людської поведiнки, що пускаються в дiю соцiяльною системою життя. Стендаль стоїть у першому рядi художникiв-реалiстiв, якi тверезо дослiджують основи й потенцiї людського єства, характеру, прагнення до свободи й повного самовияву як iндивiдуальности, так i цiлого народу. Ставши письменником, Стендаль у глибинi душi залишився тим самим, що i в п'ятнадцять рокiв, коли взявся за вивчення математики, вважаючи, що це єдина не заражена лицемiрством наука. Вiн виводив образи героїв, приречених на лицемiрство й простосовництво, вiн витворив майже точнi етичнi формули такої поведiнки, але як письменник Стендаль нiколи не показував безсовiсности й аморальности за гарною ширмою, нiколи сантиментально не зарожевлював егоїзму, легкодухости чи пристосовництва, яке усвiдомлює себе як мало не громадянську доброчеснiсть. Один з найiстотнiших урокiв Стендаля -- це наука тверезо бачити речi i явища та називати їх своїми iменами. Тенденцiя реалiзму ХХ ст. полягає у вивченнi тiєї проєкцiї, яку кидає суспiльство на характер людини, i ця тенденцiя нерозривно пов'язана з творчiстю Стендаля. ( Є. Сверстюк «Наполеонівський вершник з пером»).
Отже, психолгізм Стендаля полягає у ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________проявляється через ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ПІДІБ’ЄМО ПІДСУМКИ!
Оцініть роман реченням-судженням
Мені роман сподобався (не сподобався), бо___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________