Правда та міфи в оцінці чоловіків і жінок

Міфи	Реальність
Жінки — більш альтру­їстичні, співчутливі, завжди орієнтовані на надання до­помоги, опікувальну діяль­ність	Соціальні якості жінок та чоловіків існують не як дві полярні, окремі категорії, а як континууми, що дублюють один одного. Як чоловіки, так і жінки мо­жуть бути чуйними і мати негативні поведінкові риси. Оскільки в більшості етнокультур домінує уявлення, що слабкій статі притаманні опікувальні риси, то від­повідна поведінка заохочується з раннього дитинстві
Чоловіки — більш его­їстичні, товстошкірі, пиха­ті, нездатні до співпережи­вання.	Чоловіки здатні до співчуття та співпереживання не менше, ніж жінки. От тільки зовні вони не завжди виказують свої почуття, адже змалечку їх привчали кон­тролювати та тримати це в собі.
Тільки жінка може бути вседержителькою миру та злагоди в сім'ї, суспільстві. У чоловічій природі закла­дено войовничість	Статистика злочинів, скоєних чоловіками і жінками, засвідчує: прояви фізичної агресії у сильної статі набагато частіші, що є підставою для висновків про чоловічу войов­ничість та мілітаризм. Саме соціальне оточення часто про­вокує та схвалює чоловічу агресивність, силу та вміння постояти за себе, вважаючи їх центральною складовою мужності. За відповідних обставин жінки також можуть ви­являти брутальність, агресивність, здатні скоїти вбивство
Одна жінка — баба, дві баби — базар. Жінки—балакучі, язи­каті істоти, пліткарки, які не вміють тримати язика за зу­бами. Справжні чоловіки небагатослівні	Статевих відмінностей у рівнях вербальної актив­ності дорослих не виявлено. Відмінність простежуєть­ся лише в змісті спілкування, його експресивності. Жін­ки більше орієнтовані на передачу ставлення до події, чоловіки — на саму подію. Психологи не зафіксували статевих відмінностей в особливостях спілкування чоловіків та жінок.
Бабина дорога — від печі до порога. Хатня ро­бота, виховання дітей — прерогатива жінок. Чоло­вік у кращому разі може допомогти дружині. Домашній затишок—спра­ва рук жінки	Жодна стать не має природних схильностей до опікувальної, обслуговуючої діяльності. Статевотипізо-ваний розподіл праці характерний для патріархальних взаємин. Партнерський тип шлюбних стосунків побу­дований на взаємозамінності виконання сімейних ролей. Виконує домашню роботу не той, хто жіночої статі, а той, хто має вільний час. Морально-психологічний клі­мат сім'ї залежить від домінуючих настроїв обох—чо­ловіка та дружини. Маскулінна лінія поведінки чолові­ка в сім'ї часто обертається диктатом не тільки над жін­кою, а й дітьми.
Чоловіки прагнуть сек­су, жінки — кохання. Чоловіки частіше зра­джують, ніж жінки. Вони сексуальніші, схильні упа­дати за кожною спідницею. Жінки люблять вухами, чо­ловіки — очима	Об'єктивні психологічні та фізіологічні закономір­ності сексуального збудження, його суб'єктивний пере­біг однаковий у чоловіків та жінок. Чоловіки, на відміну від жінок, проявляють більшу терпимість до позашлюб­них та тимчасових сексуальних зв'язків. Якщо більшість чоловіків є гетеросексуальними, то з якою статтю вони зраджують? Як для чоловіків, так і для жінок секс одна­ково важливий, хоча подвійна зайнятість жінки, яка при­зводить до хронічної фізичної та психічної перевтоми, може значно притлумлювати статевий потяг
Тільки окремі жінки здатні виконувати провідні ролі у підприємництві, ви­робництві, політиці. Жін­кам краще орієнтуватися на підлеглі ролі. Чоловіки краще справляються з ке­рівними посадами і біль­ше розуміються в полі­тиці, економіці, науці.	Жінки нічим не поступаються чоловікам у профе­сійній придатності до найрізноманітніших видів діяль­ності. Серед жінок є відомі вчені, керівники фірм, під­приємств, а також міністри, прем'єри урядів, команди­ри космічних екіпажів та президенти країн — всі вони чудово справляються зі своїми обов'язками.
Жінки емоційніші, вразливіші, мають слабшу нервову систему, тому як щось — у сльози. Слабка стать частіше підвладна психічним розладам, депре­сивним та тривожним ста­нам, більш схильна до само­губств.	Поріг емоційної чутливості не має статевих меж. Куль­турологічні традиції призвичаюють чоловіків не вика­зувати емоції, приховувати сльози, носити свої пережи­вання в собі. Слабкодухі жінки — не рідкість, чимало є і слабкодухих чоловіків. Психічні розлади, що виникають через зрив вищої нервової діяльності, трапляються як серед чоловіків, так і серед жінок. Якщо деякі розлади характерніші для чоловічої статі (наприклад, розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю чи з виклично-агре­сивною поведінкою тощо), то інші частіше трапляються у жінок (наприклад, розлад зі страхом розлуки чи зале­жна особистість тощо). Ряд психічних розладів, у тому числі депресія, посттравматичний синдром трапляються як серед чоловічої, так і жіночої популяції. За показника­ми суїцидальності статеві групи відрізняються лише в рамках вікових меж. У підліткові та юнацькі роки більш схильні до самогубств жінки, у похилому віці —чоловіки

Зазвичай стереотипи можуть бути далекими від реальності, неточними, стійкими відносно нової інформації та вельми віддаленими від реальних рис і поведінки конкретного індивіда. Це уявлення, що містять також приписи й заборони стосовно того, що чоловікам та жінкам належить відчувати, проявляти та робити. Дослідники відзначають як два безперечних факти існування сильних гендерних стереотипів та їх прийняття членами тієї групи, щодо якої вони діють. Сила цих стереотипів виявляється значно більшою, аніж расових.

Гендерні стереотипи - суспільні уявлення, що найбільш повно вті­люють моделі поведінки та набір особистісних характеристик, обумов­лених «статтю».

Гендерні стереотипи - це соціальні стереотипи пове­дінки, обумовлені приналежністю до жіночої або чоловічої статі. Це розуміння того, що означає «бути чоловіком» або «бути жінкою» у сус­пільстві. Набір цих характеристик варіюється залежно від суспільної специфіки (головним чином від характеру представленої в ньому вла­ди). Ці стереотипи не є «пасивними». Вони активно втручаються в жит­тя людини, «виправляючи» її на кожному кроці.

Зміст ґендерного стереотипу може варіюватися відповідно до соціокультурної специфіки, але залишається в межах розуміння чоло­вічого/жіночого (маскулінного/фемінного).

Сучасні вчені вивчають стереотипи з декількох позицій: дослі­джують процес їхнього формування, розвитку і поширення; аналізують вплив стереотипів на структуру особистості (наприклад, зв'язок із креативними здібностями людини), розглядають різні форми історико-культурної модифікації стереотипів та ін.

Найпоширенішим стереотипом є думка про те, що чоловіки і жін­ки різко відрізняються один від одного за своїми інтелектуальними здібностями, рисами особистості, манерою поводження, способами адаптації до дорослого життя, насамперед, у силу закладеної в них генетичної програми («біодетермінізм»). Прихильники протилежної точки зору («фемінізм») вважають, що відмінності між чоловіками і жінками є результатом різного ставлення до представників чоловічої і жіночої статі з боку батьків, учителів, друзів і суспільства.

Найбільш впливовими факторами, що формують гендерні стерео­типи, дослідники вважають: мову, ігри, школу, релігію, засоби масової інформації. Американський соціолог Л. Холлінгворс докладно досліджував механізми формування стереотипу матері через засоби масової інформації (що апелюють до патріотизму жінок у зв'язку зі скороченням росту населення), державну політику (у свій час німецький кайзер пообіцяв стати хрещеним батьком усім сьомим, восьмим і дев'ятим синам у родині), законодавство (чоловік мав право розлучатися з бездітною жінкою), освіту (дівчатка вихову­ються як майбутні дружини і матері), церкву (католики, наприклад, не дозволяють використовувати протизаплідні засоби; в іудейсько-хрис­тиянській традиції наявність дітей розглядається як моральний обо­в'язок, а безплідність як кара)»

Людина не обов'язково засвоює дані моделі поведінки «добровіль­но». Соціальна психологія виділяє декілька типів засвоєння таких норм: «Заміна своєї соціальної поведінки, щоб привести її у відповід­ність до соціальних норм, навіть якщо насправді вони неприйнятні. Такий тип підпорядкування називається поступливість; тип поведінки, коли людина цілком згодна з нормами - інтерналізація. Третім типом є ідентифікація. У цьому випадку ми повторюємо дії рольових моде­лей просто тому, що хочемо бути схожими на них».

Формування мужності (маскулінності) і жіночності (фемінності) є соціально-культурним конструктом, що формується в процесі взаєм­ного спілкування та обумовлюється соціально-культурними вимогами до жінок і чоловіків. Як вважає Шон Берн, «гендер перебуває під постій­ним впливом як культурних норм, які встановлюють, що повинні ро­бити чоловіки, а що - жінки, так і соціальної інформації, яка засвідчує, наскільки велика різниця між чоловіками і жінками»

У кожному суспільстві серед моделей мужності і жіночності виді­ляється домінуюча (або «маскулінність», або «фемінність»). Тому зразки «жіночності» і «мужності» для освіти, поколінь, середовища - різні.

Свої стереотипи існують у молоді, що за своїми віковими особли­востями перебуває під впливом різних зовнішніх факторів, серед яких впливове місце займають засоби масової інформації. На думку вітчизняного дослідника В. Агєєвої, «зараз реклама нав'язує образ: бага­тий дядечко і дівчина з довгими ногами. З журналів, телевізора просто кричать: шлюбна лотерея, розкішне авто, в яке тебе посадять у 16 років; ось твої довгі ноги, і тобі більше нічого не треба. І ще бажано багато крему, яким щовечора і щоранку змазувати всю свою шкіру, щоб вона була оксамитовою. Ти - це товар, це повинні відчути. Подібні уявлення є модифікацією чоловічого міфу про щасливу жінку на землі. Чоловік узяв на себе усі битви і загальнолюдські проблеми, так вона повинна бути щаслива. Це - колосальне спрощення». На жаль, саме цей сте­реотип найбільш привабливий для сучасних дівчат.

З іншого боку, над юнаками «висить» стереотип «сильного чоло­віка» (стереотип маскулінності). Виділяючи кілька типів маскулінності, представлених у російському суспільстві, І. Тартаковська пише: «Лейт­мотивами всіх реконструйованих образів є високий рівень професіо­налізму, автономія, змагальність, матеріальна незалежність. Сукупність виділених атрибутивних якостей «справжнього чоловіка» дозволяє розглядати його як представника нового середнього класу, еліти російського суспільства. В інтимних стосунках представлення домі­нуючої мужності включає три необхідних компоненти: гетеросексуальність, гомофобію і «подвійний стандарт» у ставленні до себе й до інших, що відповідає нижчим рівням соціальної стратифікації чоло­віків і жінок». Описані дослідником стереотипи збігаються зі сте­реотипами, сформованими на вітчизняному ґрунті.

Гендерні стереотипи за Л.С. Кобелянською, директором ПРООН, розподіляються таким чином:

Цінності

Дівчина	Юнак
Сім’я	Кар’єра
Дім	Гроші як засіб самовизначення
Взаємини між людьми	Влада
Освіта	Освіта як складова кар’єри та влади

Рольова орієнтація

Дівчина	Юнак
Гендерна меншовартість	Гендернна пріоритетність у досягненнях у суспільстві та сім’ї
Домогосподарка	Заробітчанин (виконує роль «гаманця»)
Мати	Син
Трудівниця	Хазяїн
Сімейний менеджер	Людина, яка вимагає щоб її обслуговували
Служниця	Власник
	Сімейне пугало («Ось, я батькові розповім…»)

Риси особистості

Дівчина	Юнак
Слухняна	Стриманий
Відповідальна за сім’ю та людські взаємини	Впевнений у собі
Покірна	Майстровитий
Активна в усіх питаннях життя сім’ї	Безкомпромісний
Контролер	Схильний до агресивного розв’язання конфліктів
Миротвориця	Активний у сексуальних стосунках
Бездоганність	Пасивний у всіх питаннях життя сім’ї

Ґендерні ролі - це:

1)зразки поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю;

2) сукупність загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Гендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Предметом ґендерних досліджень є аналіз спільного та відмінного у світосприйнятті й соціальній поведінці чоловіків та жінок. Проте «спільне» та «відмінне» пояснюється не фізіологічними особливостями чоловічої і жіночої статі, а специфікою їхнього виховання, освіти, з розповсюдженими у кожній конкретній культурі уявленнями про те, як варто поводитися чоловікам і жінкам.

Виходячи з того, що поняття «ґендер» трактується як «соціокультурний конструкт», кожна людина, яка за біологічними показниками визначена «за статтю», від народження піддається впливу з боку соціо-культурного оточення, усієї системи суспільних «вимог і очікувань». «Вимоги й очікування» формують особистість відповідно до прийнятих у суспільстві соціокультурних норм поведінки і соціальних позицій, що звичайно приписуються особам чоловічої і жіночої статі в кожному конкретному суспільстві.

Життя людини (чоловіка і жінки) протікає в системі соціальних репрезентацій, комунікативній сфері, у якій він інтерактивно і перцеп-тивно підданий впливу культурних стереотипів, що регламентують її поведінку, відповідно до суспільного «очікування». «Термін «норматив­ний тиск», - пише Шон Берн, - описує механізм того, як людина змушена підлаштуватися під суспільні або групові очікування, щоб суспільство її не відкинуло».

Установлена суспільна норма поведінки (дії) людини, обумовлена її статевою приналежністю, є рольовим стереотипом.

Здебільшого гендерні стереотипи є суттєвим перебільшенням відмінностей між чоловіками й жінками, в чому неодноразово переконувалися дослідники, опитуючи респондентів щодо оцінки особисто їм різноманітних психологічних характеристик та поширеності цих якостей серед жінок і чоловіків загалом. Виявилося, що оцінки одних і тих же характеристик, притаманних опитаним чоловікам і жінкам, різняться несуттєво, але приписувані спільнотам чоловіків і жінок загалом – істотно.

Більшість пересічних людей вважають, що гендерні відмінності в поведінці, соціальних ролях та особистісних характеристиках спричинені біологічними відмінностями статей. Для пересічної людини гендерні відмінності є наслідком того, що закладено природою, а не створено культурою й вихованням. Подібні переконання притаманні й дослідникам - прихильникам біологічного детермінізму, які вважають, що поведінкові відмінності чоловіків і жінок виникли природно, тобто такі відмінності сприяли виживанню і внаслідок природного відбору дедалі частіше траплялися й відтворювалися серед представників певної популяції. Вочевидь у ранні періоди людської історії розподіл деяких видів праці за статтю був необхідним і дійсно біологічно зумовленим задля виживання спільноти. наприклад, через обтяженість дітьми жінки були менш мобільними й придатними для участі в полюванні, а також фізично слабшими для розчищення нових ділянок землі. Проте антропологи засвідчують, де полювання було можливим поблизу житла, жінки ставали мисливцями нарівні з чоловіками. Тим паче біологічними відмінностями важко пояснити тендерний розподіл соціальних ролей у теперішньому суспільстві, де вже давно ніхто не полює на мамонтів, а землю розорюють за допомогою сучасної техніки.