22

1. Гендерно-рольові стереотипи. Види гендерних стереотипів

Якими б не були людські суспільства, примітивними чи розвинутими, осілими чи кочовими, класовими чи докласовими, войовничими чи миролюбивими, багатими чи бідними, - усіх їх об’єднує незаперечний факт наявності в соціальній структурі двох найбільших категорій людей – чоловіків і жінок, а також те, що в культурі суспільства є сукупність ідей, ставлень, норм, моделей поведінки, традицій, які передаються від покоління до покоління, ціннісних уявлень про те, якими повинні бути чоловіки та жінки, які соціальні статуси посідати, які соціальні ролі відігравати.

Соціальні ролі визначаються як сукупність очікувань щодо поведінки індивіда, котрий займає певну позицію в процесі взаємодії.

Гендерні ролі зумовлені диференціації всіх членів суспільства на дві категорії – чоловіків і жінок –та передбачають очікувану від них ціннісно й нормативного визначену поведінку.

Від народження кожна людина одержує приписаний статус відповідно до статі, тобто статус дівчинки/жінки та хлопчика/чоловіка з відповідними очікуваннями щодо їхньої поведінки.

Проте гендерні соціальні ролі не слід розуміти як поділ усіх соціальних статусів, а відповідно, й ролей, на такі що їх можуть виконувати лише чоловіки або жінки.

Біологічно зумовленими, а отже, унеможливленими до виконання представником протилежної статі є лише кілька ролей: вагітної жінки, матері, годувальниці груддю, дочки, дружини, бабусі –для жінок та генетичного батька, чоловіка, сина –для чоловіків. Усі інші соціальні ролі, які мають гендерне маркування, тобто очікування щодо виконання представниками однієї з двох статей, зумовлені соціальнкультурними, а не біологічними чинниками. Іншими словами, доглядати й навчати дітей, прати, прибирати, куховарити, ткати, виконувати секретарську роботу забивати цвяхи, ремонтувати, видобувати вугілля, здійснювати наукові відкриття може будь-хто, незалежно від біологічної статі.

Однак історично від чоловіків та жінок очікували виконання більшою чи меншою мірою різних соціальних ролей в усіх суспільствах відповідно до тих ціннісно-нормативних уявлень, які формувалися й відтворювалися в процесі соціально-історичного розвитку. Завжди існував якийсь розподіл праці між статями специфічні для чоловіків і жінок види діяльності та соціальні функції, що виходили далеко за межі суто біологічних відмінностей між ними. Виконувані чоловіками і жінками соціальні ролі, безумовно, змінювалися, і в цьому легко переконатись, порівнявши їхні заняття у мисливсько-збиральницькому, аграрному, та індустріальному суспільствах. Проте основна суть гендерного розподілу праці, який прийнято називати традиційним для патріархального суспільства, більшою чи меншою мірою зберігалася завжди. Досі продовжують відтворюватись ціннісно- нормативні очікування до жінок щодо виконання ними соціальних ролей матері-виховательки, домогосподарки, доглядальниці, за новітньої доби припустимою стала й робота поза домом, бажано сумісна з внутрішьосімейними ролями, а від чоловіків – щодо виконання соціальних ролей батька-годувальника, захисника, здобувача засобів для існування, працівника поза домом, лідера й керівника. За такими стереотипами, міцно укоріненими уявленнями чоловіків прийнято оцінювати за трудовими, професійними успіхами, а жінок – насамперед за наявністю сім’ї та дітей. Певні види хобі та занять у вільний час також набули чіткого гендерного забарвлення, як от, наприклад, мисливство, рибальство, гра в шахи чи доміно – для чоловіків або вишивання, плетіння, квітникарство - для жінок.

Такі узагальнені сталі уявлення стосовно спільнот чоловіків і жінок загалом називають гендернми стереотипами.

Початок формуванню теорії стереотипізації заклали американські вчені. У 1922 р. вийшла книга Уолтера Ліппмана «Суспільна думка», що ввела до наукового обігу поняття «стереотип».

«Стереотипи, - писав У. Ліппман, - це упереджені думки, які рішуче керують усім процесом сприйняття. Вони маркують визначені об'єкти як знайомі або незнайомі, так що ледь знайомі здаються добре відомими, а незнайомі - дале­кими. Вони збуджуються знаками, що можуть варіюватися від точного індексу до невизначеної аналогії» .

Будь-яке суспільство характеризується набором стереотипів як знаків, що пізнаються, полегшують і спрощують процес соціальної комунікації. Вони - «один з інструментів, що допомагає людині орієнтуватися в подіях, які виникають повсякденно» .

Американський вчений Вайнекі, вивчаючи стереотип, помітив, що він відрізняється від інших видів знання тим, що співвідноситься не з відповідним обєктом, а переважно зі знаннями інших людей про нього.

Стереотип – знання стандартне.

Російський психолог Шихірєв відмічав, що головне в стереотипі не сама істинність, а переконаність у ній, причому відмінною рисою переконаності, що супроводжує стереотип, є її стійкість.

Гендерні стереотипи (від грецьк. stereos— твердий і typos— відбиток)—це поширені, здебільшого консервативні, надто спрощені уявлення про людей, емоційно насичені, жорстко фіксовані образи чоловіка і жінки, які спонука­ють до певного ставлення. Вони функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки і риси характеру, які відповідають поняттям "чоловіче" та "жіно­че".

Поведінку, яка узгоджується з прийнятим в суспільстві розподілом гендерних ролей, називають статевотипізованою.

Гендерні стереотипи закріплюють існу­ючі розбіжності між жінками та чоловіками, хлопчиками та дівчатками і стають перепоною до змін стану справ у сфері їхніх взаємостосунків. Зміст стереотипів у конкретному суспільстві певною мірою відображає його гендерну культуру.

Позитивний зміст гендерних стереотипів полягає у тому, що будучи звични­ми формами поведінки, сприйняття оточуючого, вони допомагають орієнтува­тися в реальних обставинах без докладання зусиль для пошуку рішень тощо.

Негативний зміст їх полягає у тому, що вони спричиняють психологічний тиск на розвиток особистості чоловіка і жінки, не дають чіткого уявлення про нові реаль­ні процеси, стримують зміни, формують несприйняття нового.

Узагальнюючи результати досліджень, за змістом виокремлюють чотири гру­пи гендерних стереотипів.

Перша група гендерних стереотипів стосується закріплення сімейних та професійних ролей відповідно до статі. Для жінок головними соціальними роля­ми є сімейні ролі (мати, господиня), для чоловіків — професійні ролі. Чоловіків оцінюють за професійними успіхами, жінок — за наявністю сім 'ї та дітей.

Друга група гендерних стереотипів пов'язана з відмінностями у змісті пра­ці. Сфера жінок — це експресивна діяльність, у якій визначальним є виконавчий та обслуговуючий характер праці. Інструментальна сфера — це сфера діяльності для чоловіків, де головним є творчість, влада, сила.

Третя група гендерних стереотипів— це стереотипи маскулінності-фемінності. Чоловікам та жінкам приписують певні психологічні якості та властивості особистості, які можуть не відповідати дійсності.

Четверта група стереотипів — це зовнішність, фізична привабливість.

Стереотипи впливають на соціальне середовище, систему цінностей, самоут­вердження й самовиявлення особистості. Вони містять у собі приховану дискри­мінацію, що панує у суспільстві. Більшість стереотипів орієнтована на патріарха­льний розподіл гендерних ролей, на утвердження домінантної ролі чоловіка і підпорядкованості йому жінки.

Загалом стереотипи в гендерній соціалізації нав'язують нормативи поведінки минулого і не спрямовані в майбутнє