Парниковий ефект

Людина, спалюючи велику кількість органічного палива (вугілля, нафти, газу), збільшує кількість вуглекислого газу (СО₂) у повітрі. У земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в теплиці чи парнику: він вільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. Це спричиняє розігрівання атмосфери, відоме як парниковий ефект. За останніх 120 років вміст СО₂ в повітрі збільшився на 17 %.

За розрахунками, найближчими десятиліттями через парниковий ефект середньорічна температура на Землі може підвищитись на 1,5-2 °С.

Небезпека парникового ефекту полягає в глобальному потеплінні, яке:

• призведе до танення льодовиків, рівень світового океану підвищиться на 6-10 м;

• буде затоплено близько 20% суходолу;

• спричинить зміни таких найважливіших кліматичних параметрів як кількість опадів, розміри полярних крижаних шапок;

• основні кліматичні зони в північній півкулі змістяться приблизно на 400 км;

• у середніх широтах клімат стане напівпустельним.

Озонова “діра”

Життя на Землі залежить від енергії Сонця. Надходить ця енергія на Землю у вигляді світла видимого випромінювання, а також інфрачервоного (ІЧ), або теплового, й ультрафіолетового (УФ) випромінювань. УФ-випромінювання несе найбільшу енергію і є фізіологічно активним, тобто інтенсивно діє на живу речовину.

Останнім часом відбувається зменшення вмісту озону у верхніх шарах атмосфери. Цей феномен. Цей феномен носить назву “озонова діра”.

Найбільш значна втрата озону зареєстрована над Антарктикою. Тут його вміст за останніх 50 років зменшився на 40-50%. Трохи менша “діра” характерна для Арктики. Збільшилась також поява “блукаючих дір” площею від 10 до 100 тис. км² в інших регіонах, де втрати сягають 20-40% від нормального рівня.

Фактори, які сприяють руйнуванню озонового шару:

• використання фреонів (хладонів);

• запуски ракет (поява оксидів азоту);

• знищення лісів – постчальників кисню.

Кислотні опади

Одна з найважливіших екологічних проблем – кислотні опади (дощі). Утворюються вони при промислових викидах у атмосферу оксидів сірки та азоту, які реагують з атмосферною вологою, утворюючи азотну та сірчану кислоти.

Рис. 3.2. Кислотні опади: їх причини та шкідливий вплив

Негативний вплив кислотних опадів різноманітний (див. рис. 2.2). Вони діють на ґрунти, водні екосистеми, рослини, тварини, пам’ятники архітектури, споруди та інші об’єкти.

Смог

Смог – атмосферне явище, яке наступає при спів падінні пев­них метеорологічних умов та високого ступеню забрудненості повітряного басейну. Розрізняють наступні види смогів: фотохімі­чний, лондонський, крижаний.

Фотохімічний смог виникає у ясну сонячну погоду, при низь­кий вологості, температурі +30°, повній відсутності вітру та за­брудненості повітря. При фотохімічному смозі спостерігається поява голубуватої димки чи білуватого туману та пов'язане з цим погіршення видимості.

Лондонський смог формується при вологості повітря біля 100%, температурі 0°, штильовій погоді та високій концентрації продуктів спалювання твердого та рідкого палива.

Крижаний смог характерний для міст, розташованих у високих широтах. Він утворюється при температурах нижче – 30°, повному штилі, високій вологості повітря та наявності потужних джерел за­бруднення атмосфери.

Наслідки смогу. Викликає подразнення очей, горла, задишку, спричиняє розвиток бронхіальної астми, емфіземи легень тощо. Листя на деревах в’яне, стає плямистим, жовкне. Набагато прискорюється корозія металів, руйнування мармуру, фарб, гуми, швидко псуються одяг, взуття, порушується робота транспорту.