Стаття 9

1. Кожний член Організації в установлених умовах надає особам, які підлягають забезпеченню, такі види допомоги:

1. медичне обслуговування та аналогічну допомогу у разі хворобливого стану;

2. грошову допомогу стосовно до випадків, зазначених у пунктах b), c) i d) статті 6.

2. Право на одержання допомоги не може бути обумовлене тривалістю трудового стажу або сплатою страхових внесків; проте відносно професійних захворювань може бути встановлено період підпадання під шкідливий вплив.

3. Допомоги виплачуються протягом усього страхового випадку; проте у разі втрати працездатності грошова допомога може не виплачуватись протягом трьох перших днів:

1. якщо на момент настання чинності цієї Конвенції законодавством члена Організації передбачено строк чекання за умови, що член Організації вносить у свою доповідь про застосування цієї конвенції, яка подається згідно зі статтею 22 статуту Міжнародної організації праці, заяву про те, що і далі існують підстави для використання цього положення; або

2. якщо є чинною заява, подана на підставі статті 2.

Стаття 10

1. Медичне обслуговування та аналогічна допомога охоплює:

1. загальну лікарську допомогу, яку надають фахівці стаціонарним та амбулаторним хворим, зокрема візити вдома;

2. зуболікарську допомогу;

3. допомогу медичних сестер удома або в лікарнях та в інших лікувальних закладах;

4. утримання в лікарнях, у будинках для тих, хто одужуює, санаторіях або інших лікувальних закладах;

5. зуболікарські, фармацевтичні та інші медичні й ортопедичні засоби, серед них протезні пристосування, їх ремонт і нормальну заміну, та окуляри;

6. допомогу фахівців іншої професії, яку в законному порядку визнано суміжною з медичною, під наглядом лікаря або дантиста;

7. коли це можливо, проведення таких видів лікування на місці роботи, як:

і) невідкладна допомога особам, що постраждали від серйозного нещасного випадку;

іі) проведення курсу лікування тих осіб, які зазнали незначних травм, що спричинили припиненя роботи.

2. Допомоги, котрі виплачуютья згідно з параграфом 1 цієї статті, надаються з використанням усіх можливих засобів, з метою збереження, відновлення або, якщо це неможливо, поліпшення здоров’я особи, яка постраждала, а також її працездатності і здатності самостійно задовольняти свої особисті потреби.

Стаття 11

1. Будь-який член Організаціїї, що забезпечує медичне обслуговування або аналогічну допомогу через загальну систему охорони здоров’я або систему медичного обслуговування всіх громадян, які працюють за наймом, може передбачити у своєму законодавстві, що така допомога надається особам, які постраждали від виробничого травматизму, на таких самих умовах, як і іншим особам, котрі мають право на неї, за умови, що правила її надання є такими, що виключаються несприятливі для заінтересованих осіб наслідки.

2. Будь-який член Організації, який забезпечує медичне обслуговування та аналогічну допомогу шляхом відшкодуванням витрат особі, яка постраждала, може передбачати у своєму законодавстві спеціальні правила відносно тих випадків, коли обсяг, тривалість або вартість надання такої допомоги перевищують розумні межі, за умови, що ці правила не супере­читимуть меті, викладеній у параграфі 2 статті 10, і будуть такими, що виключатимуться несприятливі наслідки для заінтересованих осіб.