Мережевозалежні та мережевонезалежні рівні

Функції усіх рівнів моделі OSI можуть бути віднесені до однієї з двох груп: або до функцій, що залежать від конкретної технічної реалізації мережі, або до функцій, орієнтованих на роботу з додатками [1  4, 8].

Три нижніх рівні фізичний, канальний і мережевий є мережевозалежними. Тобто протоколи цих рівнів тісно пов’язані з технічною реалізацією мережі і використовуваним комунікаційним обладнанням. Наприклад, перехід з обладнання Ethernet обладнання FDDI означає повну зміну протоколів фізичного і канального рівнів в усіх вузлах мережі.

Три верхніх рівні прикладний, представницький і сеансовий орієнтовані на додатки і мало залежать від технічних особливостей побудови мережі. На протоколи цих рівнів не впливають зміни у топології мережі, заміна обладнання або перехід на іншу мережеву технологію. Так, перехід від Ethernet на високошвидкісну технологію l00VG-AnyLAN не потребує ніяких змін у програмних засобах, що реалізовують функції прикладного, представницького та сеансового рівнів.

Транспортний рівень є проміжним, він приховує всі деталі функціонування нижніх рівнів від верхніх. Це дозволяє розробляти додатки, що не залежать від технічних засобів безпосереднього транспортування повідомлень.

Комп’ютер зі встановленою операційною системо взаємодіє з іншим комп’ютером за допомогою протоколів усіх семи рівнів. Цю взаємодію комп’ютери здійснюють через різні комунікаційні пристрої: концентратори (хаби), модеми, мости, комутатори (свічі), маршрутизатори, мультиплексори. В залежності від типу комунікаційний пристрій може працювати або тільки на фізичному рівні (повторювач), або на фізичному і канальному (міст), або на фізичному, канальному і мережевому, іноді захоплюючи і транспортний рівень (маршрутизатор). У таблиці 3.1 наведено відповідність функцій різних комунікаційних пристроїв рівням моделі OSI.

Модель OSI дуже важлива, але вона лише одна з багатьох моделей комунікацій. Ці моделі та пов’язані з ними стеки протоколів можуть відрізнятися кількістю рівнів, їх функціями, форматами повідомлень, службами, що підтримується на верхніх рівнях, та іншими параметрами.

Таблиця 3.1  Відповідність функцій мережевих пристроїв рівням моделі OSI

Мережевий пристій	Працює на рівнях моделі OSI	З’єднує
Повторювач, концентратор	1	Фізичні сегменти
Міст, комутатор	1, 2	Логічні сегменти
Маршрутизатор	1, 2, 3 і частково 4	Мережі, підмережі
Шлюз	1  7	Міжнародні мережі

3.4 Поняття відкритої системи

Модель OSI (Open System Interconnection), описує взаємозв’язки відкритих систем. В широкому значенні відкритою може бути будь-яка система  (комп’ютер, обчислювальна мережа, операційна система, програмний пакет, інші апаратні і  програмні продукти), яка побудована відповідно до відкритих специфікацій. Під терміном “специфікація” в обчислювальній техніці розуміють формалізований опис апаратних або програмних компонентів, способів їх функціонування, взаємодії з іншими компонентами, умов експлуатації, обмежень і особливих характеристик. Під відкритими специфікаціями розуміються опубліковані, загальнодоступні специфікації, відповідні стандартам і прийняті в результаті досягнення згоди після всебічного обговорення всіма зацікавленими сторонами [1].

Використання при розробці систем відкритих специфікацій дозволяє третім сторонам розробляти для цих систем різні апаратні або програмні засоби розширення і модифікації, а також створювати програмно-апаратні комплекси з продуктів різних виробників. Чим більше відкритих специфікацій використано при розробці системи, тим більше відкритою є ця система.

Модель OSI стосується лише одного аспекту відкритості  відкритості засобів взаємодії пристроїв, що складають обчислювальну мережу. Тут під відкритою системою розуміється мережевий пристрій, готовий взаємодіяти з іншими мережевими пристроями з використанням стандартних правил, що визначають формат, зміст і значення повідомлень, які надсилаються та приймаються.

Якщо дві мережі побудовані з дотриманням принципів відкритості  це дає такі переваги:

• можливість побудови мережі з апаратних і програмних засобів різних виробників, що дотримуються одного і того ж стандарту;

• можливість легкої заміни окремих компонентів мережі іншими, більш досконалими, що дозволяє мережі розвиватися з мінімальними витратами;

• можливість легкого сполучення однієї мережі з іншою;

• простота освоєння і обслуговування мережі.

Яскравим прикладом відкритої системи є міжнародна мережа Internet. Вона розвивалась у повній відповідності до вимог, що висуваються до відкритих систем. У розробці її стандартів брали участь тисячі фахівців-користувачів цієї мережі з різних університетів, наукових організацій і фірм-виробників обчислювальної апаратури і програмного забезпечення, що працюють в різних країнах. Сама назва стандартів, що визначають роботу мережі Internet Request For Comments (RFC), (у перекладі  “запит на коментарі”), показує відкритий характер стандартів, що приймаються. Як наслідок  мережа Internet зуміла об’єднати в собі саме різноманітне обладнання і програмне забезпечення величезної кількості мереж, розкиданих по всьому світу.