4.2.11. Церква Будинку інвалідів у Парижі

4.2.12- Орган у стилі бароко

через панування аж до XVIII ст. куль­тури середньовічно-церковного типу.

Театр в цю епоху, не створюючи принципово нових форм і напрямів, розвиває знахідки епохи Ренесансу, причому формуються різні національ­ні театральні школи й традиції (фахів­ці вживають терміни «іспанський» чи. «італійський» театри, «театр Лопе де Вега», «театр Шекспіра», «п'єса, плаща й кинджала» тощо).

На стан музичної культури впли­нула Реформація, яка узаконила поруч з національною мовою й фольклорну традицію: відхиливши католицьку цер­ковну музику, протестанти стали спі­вати. свої духовні гімни на мелодії' на­родних пісень (гуситські пісні тощо). Водночас, складається музичний канон католицької меси з її поліфонією стро­гого стилю; ,иого нова барокова струк­тура позначиться і на православному богослужінні Східної Європи, в першу чергу України.

У світській музиці панує опера, яка набуває помпезності і стає справжнім синтезом мистецтв (костюми, декора­ції, бутафорія тощо). Уславлені в цей час оперні композитори — К. Монтевер-ді, Ж.Б. Люллі. Ж.Ф. Рамо. У 1637 р. у Венеції був відкритий перший у світі оперний театр. Поруч з оперою розви­ваються й інші вокально-інструментальні форми — кантата, інструментальний та сольний концерти. Удосконалюється культура виготовлення музичних інстру­ментів. Легендарною фігурою стає А. Страдіварі, неперевершений творець співучих скрипок, до рівня якою не під­нісся жоден майстер впродовж століть. Більш ніж півтисячі виготовлених ним скрипок, ціни на які вимірюються астро­номічними сумами, існують і сьогодні.

Народна музика набуває рис профе­сіоналізму. Наприклад, в Іспанії розцві­тає жанр романсу (відомий ще з XV от.), формується народний танець фламен-