4.4. Міжнародні організації зі стандартизації

Національні стандарти висвітлюють особливості і рівень науково-технічного розвитку країни, в якій вони розроблені і застосовуються. Тому вимоги стандартів різних країн на одинакові матеріали і вироби часто відрізняються один від одного, що є серйозною перешкодою для розвитку міжнародної торгівлі, тобто є необхідність узгодження характеристик продукції зі стандартами тієї країни, яка купує цю продукцію.

Розвиток міжнародної торгівлі і міжнародної співпраці у всіх галузях людської діяльності об’єктивно призвело до необхідності узгодження (гармонізації) національних стандартів, розробки і широкого застосування міжнародних (регіональних міжнародних) стандартів.

“Світ в русі – міжнародні стандарти сприяють переміщенню людей, енергії, товарів та інформації” – під таким девізом відмічали 14 жовтня 1995 р. Всесвітній день стандартів. Міжнародні стандарти, забезпечують технічну сумісність, сприяють безперешкодному функціонуванню систем переміщення всіх типів.

Сучасні темпи технічного розвитку і лібералізації міжнародної торгівлі утворюють нові сприятливі можливості для розвитку міжнародної співпраці на основі застосування міжнародних стандартів.

По-перше, відкривається потенційно глобальний ринок продукції і послуг, де виробники, постачальники і оператори мереж можуть конкурувати на рівній основі.

По-друге, прийняття міжнародних стандартів для систем переміщення сприяє створенню і роботі сумісних засобів взаємодії, необхідних для швидкого і економічно ефективного постачання продукції і послуг споживачам, незважаючи на відстані.

Але ще багато потрібно зробити для вирішення проблем, з якими стикається світове співтовариство в своєму сучасному розвитку. Стандартизація сукупності систем переміщення і глобального ланцюга матеріально-технічного постачання (логістики) далеко виходить за кордони стандартизації транспортних елементів, таких, як вантажні контейнери і вантажно-розвантажувальне устаткування, щоб повністю охопити всю транспортну інфраструктуру залізних і шосейних доріг, складів, морських і повітряних портів. Гармонізація у всесвітньому масштабі всіх елементів цього ланцюга – електричних і електронних, а також механічних – принесе користь не тільки транспортникам, а й їхнім промисловим споживачам. Ця проблема може бути вирішена тільки на основі скоординованих робіт з міжнародної стандартизації в галузі технічного зв’язку та інформаційних технологій і застосовуваних не тільки в рамках глобальної мережі матеріально-технічного постачання, а також в інших галузях діяльності, де відбувається обмін інформацією. Майбутнє світове інформаційне товариство з його “інформаційними супершвидкісними магістралями” буде залежати від рівня міжнародної стандартизації, котра вже сьогодні охоплює мережі аудіо і відео інформації, для створення інформаційних технологій і використання в телекомунікаціях.

Разом з новим напрямком в роботах з міжнародної стандартизації – стандартизації технологій переміщення, не применшує роль і значення міжнародної стандартизації як організаційно-технічної основи співробітництва країн в традиційних видах діяльності: терміни і визначення, методи аналізу і випробувань, сертифікація продукції і послуг, забезпечення безпеки продукції і праці, раціональне використання енергії та природних ресурсів, охорона навколишнього середовища, управління виробництвом і якістю продукції.

Одною з найважливіших особливостей розвитку співробітництва країн в галузі стандартизації на багатосторонній основі є останнім часом помітний кількісний, структурний і функціональний ріст міжнародних організацій, що займаються питаннями стандартизації. Цьому сприяв перехід робіт в галузі міжнародної стандартизації на якісно новий етап розвитку, викликаний розширенням і поглибленням міжнародної співпраці у всіх сферах людської діяльності.

Із загального числа більш, ніж чотирьох тисяч міжнародних організацій (світових і регіональних), що діють в сучасному світі, більше 400 так чи інакше займаються питаннями стандартизації.

Безпосереднє співробітництво різних країн в галузі стандартизації почалось з 1921 р., коли була проведена перша конференція секретарів семи національних комітетів з стандартизації. Ця конференція напрацювала організаційні принципи, на їх основі в 1926 р. була створена міжнародна Федерація національних асоціацій з стандартизації – ІСА, в склад якої увійшло 20 національних організацій з стандартизації. ІСА розробила біля 180 міжнародних рекомендацій з стандартизації, але з початком Другої світової війни перестала діяти.

Після закінчення Другої світової, в жовтні 1946 р., рішенням ООН була створена Міжнародна організація з стандартизації (ISO). На засіданні генеральної асамблеї ООН був прийнятий статут ISO, який визначив статус організації, її структуру, функції основних органів і методи їх роботи.

В статуті ISO записано, що “метою організації є сприяння розвитку стандартизації в світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, а також для розширення співпраці в галузі інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності”.

Для досягнення цієї мети ISO може:

- вживати заходів для полегшення гармонізації у світовому масштабі стандартів і зв’язаних з ним галузей;

- розробляти і публікувати міжнародні стандарти за умови, що в кожному випадку стандарт буде ухвалений, якщо за нього було віддано дві третини голосів активних членів технічного комітету або підкомітету і проти – не більше чверті загального числа голосів;

- організовувати обмін інформацією про роботу своїх комітетів – членів і технічних комітетів;

- співпрацювати з іншими міжнародними організаціями, що зацікавлені в суміжних питаннях.

В ISO встановлені два види членства – комітети-члени і члени-кореспонденти. Комітетами-членами є національні організації з стандартизації.

Органами ISO є: Генеральна Асамблея, Рада, Комітети Ради, технічні комітети і Центральний секретаріат. Вищим органом ISO є Генеральна Асамблея.

В період між сесіями Генеральної Асамблеї роботою організації керує Рада, на чолі якої стоїть президент ISO. Рада складається з 18 членів–представників національних організацій з стандартизації, що вибираються на 3 роки. Для розгляду і підготовки рішень з питань, що цікавлять всю організацію загалом, Рада утворює постійні і тимчасові комітети.

На даному етапі працюють такі комітети:

STACO – Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації;

PLACO – Технічне бюро;

CASCO – Комітет з оцінки відповідності;

INFCO – Комітет з науково- технічної інформації;

DEVCO – Комітет з надання допомоги кранам, що розвиваються;

COPOLCO – Комітет з захисту інтересів споживачів;

REMCO – Комітет з стандартних зразків.

Для прикладу наведем напрямки діяльності двох Комітетів Ради ISO.

Комітет з оцінки відповідності CASCO:

- вивчає способи оцінки відповідності продукції і систем якості стандартам;

- готує настанови з випробувань, інспекції та сертифікації продукції, процесів, служб, а також з оцінки випробувальних лабораторій, інспекційних організацій, організацій з сертифікації систем якості;

- сприяє взаємному визнанню національних і регіональних систем якості, а також використанню міжнародних;

- сприяє взаємному визнанню національних і регіональних систем якості, а також використанню міжнародних стандартів на випробування, інспекцію, сертифікацію систем якост

CASCO проводить роботу з створення настанов ISO в галузі гармонізації національних систем сертифікації, створення методологічної бази для розробки і акредитації національних систем сертифікації з взаємного визнання результатів випробувань. Крім того, CASCO періодично проводить аналіз всіх діючих національних, регіональних і міжнародних систем сертифікації з метою вчасного прийняття заходів з організації міжнародних систем сертифікації продукції на відповідність стандартам ISO.

Результати роботи CASCO мають велике значення для країн, де утворюються національні системи сертифікації. За останні декілька років CASCO разом з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC) підготував цілий ряд настанов зосновних аспектів сертифікації. Ці документи отримали широке визнання в країнах – членах ISO та IEC. В ряді країн вони покладені в основу систем сертифікації.

Комітет з захисту інтересів споживачів (COPOLCO)

Він утворений в 1977 р. з метою стандартизації в галузі інформації споживача, тобто забезпечення зв’язку між ISO і міжнародними організаціями. Що займаються питаннями, які цікавлять споживачів.

В завдання COPOLCO входить вивчення таких питань:

- шляхи сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від стандартизації продукції, а також заходи, які потрібно застосувати для більш ширшої участі споживачів в національній і міжнародній стандартизації;

- розробка з точки зору стандартизації рекомендацій, що направлені на забезпечення інформацією споживачів, захист їх інтересів, а також програм їх навчання питанням стандартизації;

- узагальнення досвіду участі споживачів в роботах з стандартизації, застосуванню стандартів на споживчі товари; з інших питань національної і міжнародної стандартизації, що цікавлять споживача;

- підтримання зв’язку з іншими органами ISO, діяльність яких дотична до інтересів споживачів.

Результатом діяльності COPOLCO є періодичне видання списків національних і міжнародних стандартів, що цікавлять організації споживачів, а також підготовка настанов з питань споживчих товарів, наприклад:

Настанова 12 “Порівняльні випробування споживчих товарів”;

Настанова 14 “Інформація про товари для споживачів”;

Настанова 36 “Розробка стандартних методів вимірювання експлуатаційних характеристик споживчих товарів”.

Основним видом діяльності ISO є розробка міжнародних стандартів. Тому головним структурним підрозділом – робочими органами цієї організації є: технічні комітети, підкомітети, робочі групи. Взагалі нараховується біля 2500 робочих органів ISO.

Робочі комітети ISO ведуть роботу з міжнародної стандартизації в певній галузі, наприклад ISO/ТК 10 “Технічні креслення”, ISO/ТК 22 “Автомобілі”, ISO/ТК 37 “Термінологія”.

Якщо робота, що проводиться технічним комітетом, охоплює широке коло питань, тоді в рамках технічних комітетів створюють підкомітети. Наприклад, в ISO/ТК 20 “Авіаційні і космічні літальні апарати” входять десять підкомітетів.

Сьогодні практично нема такої галузі, в якій не були б розроблені стандарти ISO.

Із загальної кількості стандартів, розроблених ISO (більше 7500) в різних галузях техніки, вони розподіляються наступним чином:

- машинобудування – 29,5% ;

- хімія – 3,4%;

- неметалічні вироби – 12,2%;

- руди і метали – 9,1%;

- інформаційна техніка – 8,8%;

- сільське господарство – 8,5%;

- будівництво – 3%;

- спецтехніка – 3%;

- охорона здоров’я і медицина – 3,3%;

- основоположні стандарти – 3,3%;

- навколишнє середовище – 3%;

- пакування і транспортування товарів – 1,8% та інші.

У переліку відсутні стандарти в галузі електротехніки, електроніки і зв’язку, так як розробкою стандартів цих галузях займається IEC у відповідності з діючим договором між ISO і IEC.

В останні роки у всіх країнах велику увагу приділяють питанню утворення на підприємствах систем якості. В ряді країн (США, Франція, Великобританія та інші.) були розроблені і затверджені національні стандарти, що містять рекомендації з утворення таких систем. З метою розробки однакового підходу до вирішення питання якості продукції був утворений ISO/ТК 176 “Управління якістю і забезпення якості”, його завданням є стандартизація і гармонізація основоположних принципів систем забезпечення якості. На основі узагальнення національного досвіду в цій галузі ISO/ТК 176 були розроблені і в 1987 р. вперше опубліковані стандарти ISO серії 9000.

Необхідно відмітити, що міжнародні стандарти ISO не є обов’язковими, кожна країна може застосовувати їх цілком, окремими розділами або взагалі не застосовувати.

Однак в умовах конкуренції на світовому ринку виробники продукції, що намагаються підтримувати високу конкурентоздатність продукції, вимушені застосовувати стандарти ISO і інших міжнародних організацій. Тому при розробці міжнародних стандартів йде серйозна боротьба між окремими країнами, окремими світовими виробниками відповіднної продукції за формулювання вимог, які закладаються в ці стандарти.