Тема 8. Оплата праці на видавничому підприємстві

8.1. Тарифна система оплати праці

8.2. Безтарифна модель праці

8.3. Сутність, функції та принципи заробітної плати

8.4. Форми і системи заробітної плати

8.5. Формування фонду заробітної плати на підприємстві

8.6. Державне регулювання оплати праці

8.1. Тарифна система оплати праці

Різноманітність якісних ознак, що характеризують окремі види праці промислово-виробничого й управлінського персоналу, зумовлює необхідність диференціації рівня заробітної плати з урахуванням не лише кількісної визначеності, а й якісних характеристик праці. Останнє здійснюється за допомогою тарифної системи, яка забезпечує диференціацію рівня оплати праці за її якісними ознаками.

Тарифікація праці у широкому розумінні — це визначення величини заробітної плати залежно від кваліфікації працівника, складності виконання чи шкідливості роботи.

Тарифна система є важливою складовою організації праці та державного регулювання заробітної плати. Показники тарифної системи використовуються для визначення диференційованого рівня заробітної плати, планової роботи, оперативного планування, аналізу стану використання робочої сили з метою раціональної організації виробництва і праці на окремих виробничих дільницях, у цехах, на підприємстві та в економіці в цілому.

Тарифна система - це сукупність нормативних матеріалів, за якими здійснюється державне планування і регулювання диференціації рівня заробітної плати окремих категорій промислово-виробничого й управлінського персоналу в різних галузях економіки, на підприємствах і виробничих дільницях залежно від якісних характеристик праці: складності виконуваних робіт, народногосподарського значення галузі, інтенсивності, умов виконання та інших якісних характеристик праці.

Як інструмент реалізації принципу розподілу матеріальних благ за кількістю і якістю праці тарифна система встановлює єдині принципи в оцінці кількості та якості праці, забезпечує особисту матеріальну заінтересованість промислово-виробничого та управлінського персоналу в зростанні виробництва, підвищенні продуктивності і кваліфікації.

Тарифна система складається з таких елементів: тарифікації робіт, тарифікації працівників, тарифної сітки, тарифної ставки й тарифно-кваліфікаційного довідника.

Під тарифікацією робіт розуміють віднесення окремих видів робіт до тієї чи іншої групи складності залежно від вимог, які ставляться до їх виконавців з точки зору спеціальної підготовки цих виконавців та наявності в них необхідних професійних знань, досвіду і навичок.

Тарифікація робіт здійснюється й оформляється документально технологами і нормувальниками праці з участю майстрів цехів чи дільниць на основі прийнятої на підприємстві системи тарифних розрядів, тарифно-кваліфікаційного довідника та додаткових кваліфікаційних характеристик робіт, не передбачених довідником.

Тарифікація робітників - це визначення рівня їх кваліфікації та присвоєння їм відповідного тарифного розряду. Вона проводиться безпосередньо на підприємствах, в організаціях та установах усіх галузей економіки. Основою тарифікації робітників є тарифні сітки та діючі тарифно-кваліфікаційні довідники.

Присвоєння та зміна кваліфікаційних розрядів здійснюється створеними на підприємстві спеціальними кваліфікаційними комісіями за письмовою заявою робітника, поданням керівника виробничого підрозділу, у якому робітник працює, та вказівкою керівника підприємства.

Присвоєнню чи підвищенню робітникові кваліфікаційного розряду передує перевірка його теоретичних і практичних знань у межах вимог тарифно-кваліфікаційної характеристики відповідного розряду довідника. Підвищення або присвоєння розряду робітникові оформляється відповідним документом, виписку з якого роблять у трудовій та розрахунковій книжках.

Під час присвоєння робітникові тарифного розряду оцінюється рівень його знань, умінь, досвіду і навичок з даної професії та спеціальності, здатність до виконання роботи відповідної складності.

Від присвоєного робітникові тарифного розряду залежить рівень його заробітної плати; в умовах погодинної системи оплати праці величина заробітної плати прямо залежить від присвоєного робітникові тарифного розряду та від кількості відпрацьованого часу.

Тарифна сітка. Для визначення співвідношення в рівнях заробітної плати робітників, які виконують роботи, що мають різні якісні характеристики, використовують тарифні сітки.

Тарифна сітка - це сукупність розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими здійснюється диференціація заробітної плати промислово-виробничого й управлінського персоналу залежно від якісних характеристик виконуваної ними роботи. За її допомогою визначають відношення тарифних ставок робітників другого, третього і послідовно наступних тарифних розрядів до тарифної ставки першого розряду.

Тарифним розрядом називається показник, який характеризує складність виконуваної роботи і рівень кваліфікації робітника. Кількість тарифних розрядів залежить від наявності видів робіт, їх різноманітності, складності та умов виконання, особливостей виробництва й організації праці.

Тарифні коефіцієнти характеризують відношення тарифних ставок того чи іншого тарифного розряду до тарифної ставки першого розряду, розмір якої взято за одиницю. Величина тарифного коефіцієнта показує, у скільки разів робота, віднесена до того чи іншого тарифного розряду, складніша від робіт, що тарифікуються першим розрядом. Отже, тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів рівень оплати робіт (робітників), віднесених доданого конкретного тарифного розряду, перевищує рівень оплати найпростіших робіт, віднесених до першого тарифного розряду, або рівень оплати праці некваліфікованих робітників, яким присвоєно перший тарифний розряд.

Тарифна сітка визначає величину середнього тарифного розряду, середній тарифний коефіцієнт, діапазон тарифних коефіцієнтів і міжрозрядні інтервальні відхилення тарифних коефіцієнтів.

Середній тарифний розряд по групі робіт обчислюється як середня величина, зважена за трудомісткістю робіт; по групі робітників - як середня величина, зважена за чисельністю робітників за такими формулами:

а) середній тарифний розряд по групі робіт:

= ;

б) середній тарифний розряд по групі робітників:

_. = ;

де _. - середні тарифні розряди відповідно по групі робіт та по групі робітників;

T - тарифний розряд даної групи i-х робіт;

М - трудомісткість групи робіт, віднесена до i -го тарифного розряду тарифної сітки, нормо-годин;

T - тарифний розряд даної групи i -х робітників;

Ч - чисельність групи робітників, яким присвоєно i -й розряд, осіб.

Визначення середнього тарифного коефіцієнта. У тому разі, коли на підприємстві застосовується єдина тарифна сітка й відомі тарифні розряди робіт і робітників, а отже, і їхні тарифні коефіцієнти, середній тарифний коефіцієнт групи робітників визначається як середня арифметична величина із тарифних коефіцієнтів, зважена за числом робітників у кожному розряді, а середній коефіцієнт робіт - як середня величина з тарифних коефіцієнтів, зважена за трудомісткістю робіт (у нормо-годинах) кожного розряду за такими формулами:

а) середній тарифний коефіцієнт по групі робітників:

= ;

б) середній тарифний коефіцієнт по групі робіт:

= ;

де - середній тарифний коефіцієнт по групі робітників (робіт);

- тарифний коефіцієнт i-го тарифного розряду тарифної сітки;

- кількість робітників, яким присвоєно i -й розряд, осіб;

- трудомісткість групи робіт, віднесених до i -го тарифного роз­ряду тарифної сітки, нормо-годин.

Диференціація тарифних коефіцієнтів характеризується діапазоном тарифної сітки та міжрозрядними відхиленнями. Діапазон тарифної сітки - це інтервал між тарифним коефіцієнтом першого розряду і тарифним коефіцієнтом останнього розряду тарифної сітки.

Тарифна ставка являє собою величину оплати праці робітника, який виконує роботу відповідного тарифного розряду, за одиницю відпрацьованого робочого часу. За допомогою тарифних ставок здійснюється диференціація та регулювання рівня заробітної плати і посадових окладів залежно від якісних характеристик виконуваної роботи та кваліфікації працівника.

Залежно від характеру роботи та діючої в окремих галузях економіки системи обліку праці і виробітку виділяють годинні, денні (змінні) тарифні ставки. Для окремих категорій промислово-виробничого й управлінського персоналу замість годинних і денних тарифних ставок оплати праці застосовуються місячні тарифні ставки (посадові оклади).

Система посадових окладів упроваджується з метою оплати праці робітників-погодинників, зайнятих на допоміжних роботах, праця яких за своїм змістом не відрізняється від праці службовців чи спеціалістів.

Наприклад, на машинобудівному підприємстві, де денна норма виробітку не визначається, користуються годинними тарифними ставками з оплати праці робітників, а в металургійній галузі - денними тарифними ставками.

Місячні тарифні ставки (посадові оклади) установлюються для робітників, зайнятих підтриманням в певному стані різних виробничих споруд, забезпеченням безпеки руху, обслуговуванням енергетичних та інших установок загального користування тощо.

Вихідною базою обчислення тарифних ставок з оплати праці робітників різного рівня кваліфікації є ставка першого тарифного розряду, яка встановлюється з урахуванням необхідності державної гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати.

Обчислення середньої тарифної ставки. У тому разі, коли відомі тарифні ставки з оплати праці робітників (робіт), середня їх тарифна ставка визначається як середня арифметична величина з тарифних ставок, зважених за чисельністю групи робітників, які мають однакові тарифні ставки, за формулою:

= ;

Аналогічний розрахунок середньої тарифної ставки може бути здійснений на основі даних про трудомісткість робіт, які оплачуються за різними тарифними ставками. У цьому розрахунку замість чисельності робітників у наведеній формулі використовуються дані про трудомісткість робіт (у нормо-годинах), які оплачуються по i -й тарифній ставці, і формула визначення середньої тарифної ставки набирає вигляду:

= ;

де - середня тарифна ставка з оплати праці групи робітників (робіт);

- тарифна ставка відповідно i -го тарифного розряду тарифної сітки.

У тому разі, коли тарифні ставки робітників (робіт) невідомі, але відомі їх середній тарифний коефіцієнт і тарифна ставка першого розряду, середню тарифну ставку обчислюють за формулою:

= х ,

де - середня тарифна ставка оплати праці групи робітників (робіт);

- тарифна ставка оплати праці першого тарифного розряду даної групи робітників (робіт), грн.;

- середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).

Для того щоб не допустити розбіжності в оцінці складності різних робіт, які виконуються на підприємствах різних галузей виробництва, упроваджуються єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - це нормативний документ, призначений для тарифікації робіт і присвоєння кваліфікаційних розрядів виробничому й управлінському персоналу підприємств, установ та організацій. Він являє собою зведення кваліфікаційних характеристик робіт кожного розряду та вимог, які ставить дана робота до професійних знань і трудових навичок робітника.

Тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для здійснення тарифікації робіт (віднесення робіт до певних розрядів тарифної сітки залежно від складності виконання їх) і визначення кваліфікаційних розрядів робітникам та управлінському персоналу.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики, які містяться в довіднику, складаються з трьох розділів. У першому розділі наводяться тарифно-кваліфікаційні ознаки тих робіт, які повинен виконувати робітник даної кваліфікації, зазначається рівень самостійності робітника при їх виконанні.

У другому розділі вказується, що повинен знати робітник відповідної професії і кваліфікації про своє обладнання, фізичні властивості оброблюваних матеріалів, технологію і послідовність процесу оброблення, про властивості обробних та вимірювальних інструментів, про раціональний режим роботи обладнання, а також про вимоги щодо вибору режиму обладнання тощо.

У третьому розділі наводяться приклади робіт, типових для кожного розряду, що сприяє швидкому і точному визначенню, до якого розряду необхідно віднести ту чи іншу роботу. Третій розділ має важливе значення також для визначення розрядів робітникам.