3. Органiзацiя робiт зі створення аiс На сьогодні існує безліч варіантів створення інформаційних систем.

Можна придбати набір програмного забезпечення, так зване рішення „під ключ”. Проблема тут полягає в тому, що важко знайти такі системи, які повністю б задовольняли потреби покупця.

При іншому підході можливий варіант придбання деталей програмного забезпечення і їх інтегрування. Цю інтеграцію, за наявності відповідних спеціалістів, можна зробити самим, або передати інтеграторам системи з метою зниження витрат.

Можливий також варіант, при якому розробка системи передається третій стороні знову ж таки з метою зниження витрат.

І, врешті-решт, можна побудувати інформаційну систему власними силами.

Створення ІС – це тривалий, трудомісткий та динамічний процес підготовки рішень з усіх питань, пов’язаних з реєстрацією, передаванням, обробкою та використанням даних, розробкою відповідної документації, в якій на різних стадіях і етапах, беруть участь спеціалісти різних спеціальностей та кваліфікації.

Будь-яка інформаційна система має свій життєвий цикл – сукупність стадій та етапів, які проходить ІС в своєму розвитку з часу прийняття рішення про початок удосконалення системи управління до моменту, коли вона припиняє своє існування (перестає функціонувати). Згідно з ДСТУ 2941-94 (Системи обробки інформації. Розроблення систем. Терміни і визначення) життєвий цикл інформаційної системи – це весь період існування системи від початку розроблення до закінчення її використання та утилізації комплексу засобів її автоматизації.

Життєвий цикл розробки ІС складається з таких етапів:

 ідентифікація системи, вибір і планування;

 аналіз системи;

 проектування системи;

 впровадження системи;

 підтримка системи.

Стадії і зміст робіт зі створення і впровадження аіс

На першому етапі створення інформаційної системи необхідно визначити і вибрати проект. Одночасно може бути кілька проектів, тому їх необхідно оцінити за певними критеріями. Для прийняття остаточного рішення щодо проекта керівництву необхідно мати:

 інформацію для розуміння функцій проекту;

 оцінку економічної доцільності проекту (технічну, операційну, законодавчу, політичну тощо);

 інформацію про витрати та прибутки від експлуатації ІС;

 критерії для оцінки та рейтингу проектів (наприклад, дохід від інвестицій, стратегічне вирівнювання).

Якщо проект затверджений, то необхідно перейти до другого етапу.

Аналіз системи (етап 2) передбачає одержання глибокого розуміння про діяльність організації на сучасному етапі в тих галузях, для яких нова інформаційна система буде збудована. Такі знання можна набути шляхом уточнення:

 моделі даних (використовуючи ER схеми);

 потоків даних;

 логічної послідовності обробки.

Схеми потоків даних показують рух даних через організацію або в межах інформаційної системи. Загальна ідея побудови таких схем: конкретизувати процеси (як блоки) і уточнити, як потоки даних „рухаються” між процесами. На рис.2 подану схему потоків даних, побудовану для прикладу вибору студентом курсу для вивчення ВНЗ (експеримент проводитиметься найближчим часом в Національному університеті „Львівська політехніка”).

Комбінація усіх трьох методів

 схем ER;

 схем потоків даних;

 логічної послідовності обробки

визначає (описує) інформаційну систему.

На третьому етапі (проектування системи) визначаються деталі моделей, розроблених на етапі 2, включаючи такі характеристики:

 форми та звіти;

 інтерфейси та діалоги;

 бази даних та файли;

 докладна логічна послідовність обробки (наприклад, псевдокод).

Результатом виконання робіт на цьому етапі є технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робоча документація. Всю документацію на ІС можна поділити на три види:

 за стадіями створення;

 за складовими частинами системи;

 за видами забезпечення.

Зміст документів є загальним для всіх видів інформаційної системи. У разі потреби розробник документів може доповнювати їх залежно від особливостей створюваної ІС. У документи можна включати додаткові розділи та відомості, об’єднувати і виключати розділи. На різних етапах можуть бути різні організаційно-розпорядкові документи: акти, плани-графіки, накази, протоколи. Всю документацію потрібно зібрати в організаційне забезпечення ІС.

За складовими системи документи укомплектовуються на систему, її компоненти, функції, комплекси задач (задачу), комплекс програм(програму).

На кожний комплект документів має бути складена відомість комплекту. Крім того, документація комплектується за такими видами забезпечення: функціональне, інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне, методичне, правове, лінгвістичне, ергономічне (ГОСТ 34.003-90).

Впровадження системи (етап 4) передбачає побудову діючої інформаційної системи на основі проекту, розробленого на третьому етапі:

Робота з введення в дію ІС згідно ГОСТ 34.601-90 поділяються на такі етапи:

1. Підготовка об’єкта автоматизації до введення ІС в дію.

1.1. Організаційна підготовка об’єкта до введення ІС в дію. При цьому складається графік підготовчих робіт з упровадження і план-графік проведення робіт з упровадження, а також визначається склад приймальної комісії.

1.2. Реалізація проектних рішень з організаційної структури ІС.

1.3. Забезпечення підрозділів об’єкта управління інструктивно-методичними матеріалами.

1.4. Упровадження класифікаторів.

2. Підготовка персоналу, що передбачає його навчання і перевірку здатності забезпечувати функціонування ІС.

3. Комплектація ІС поставленими виробами. Забезпечується одержання комплектуючих виробів серійного й одиничного виробництва, матеріалів і монтажних виробів. Проводиться вхідний контроль їх якості.

4. Будівельно-монтажні роботи:

 виконання робіт з будівництва спеціалізованих будівель для розміщення технічних засобів і персоналу ІС;

 спорудження кабельних каналів;

 виконання робіт з монтажу технічних засобів і ліній зв’язку тощо.

5. Пуско-налагоджувальні роботи:

 автономне налагодження технічних і програмних засобів;

 завантаження інформації в базу даних і перевірка системи її експлуатації;

 комплексне налагодження всіх засобів системи.

6. Проведення попередніх випробувань.

7. Дослідна експлуатація.

8. Проведення приймальних випробувань.

На стадії впровадження проводяться альфа- та бета-тестування. Суть альфа-тестування полягає у виявленні помилок в ІС за допомогою тисяч -тестів під час експлуатації ІС всередині підприємства. Але таке тестування все одно не в стані покрити всі сторони функціонування підприємства в умовах впровадження ІС. Помилки все одно будуть.

З метою локалізації помилок, які не виявлені під час функціонування ІС всередині підприємства, знаходять клієнтів, яким надають безкоштовно або за символічну плату ІС для практичного тестування (-тестування). У цьому випадку виловлюються помилки, які виправляються, а обидві сторони залишаються задоволеними.

На етапі підтримки системи (етап 5), або етапі супроводження і модернізації, необхідно розширити, вдосконалити і поправити функціональні характеристики системи. На цьому етапі розробки ІС проводяться такі роботи:

 виправляються помилки проекту та програмування;

 модифікується система відповідно до змін середовища;

 удосконалюється система для розв’язання нових задач чи врахування нових можливостей;

 забезпечується безпека системи від майбутніх проблем.

3.1. Стадiї та етапи розробки АIС

Процес створення АIС (рис. 2.5) являє собою сукупнiсть упорядкованих у часi, взаємозв’язаних i об’єднаних у стадiї та етапи робiт, виконання яких необхiдне i достатнє для створення системи, що вiдповiдає заданим вимогам.

Рис. 2.5. Послідовність побудови АІС

Розглянемо докладніше відповідні стадії та етапи.

1. Стадiя формування вимог до АIС.

Етапи: обстеження об’єкта i обґрунтування необхiдностi побудови системи; формування вимог користувача до неї; оформлення звiту i заявки на її розробку (тактико-технiчне завдання).

2. Стадiя розробки концепцiї АIС.

Етапи: вивчення об’єкта; виконання необхiдних науково-дослідних робіт (НДР); розробка варiантiв концепцiї АIС i вибiр того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення звiту про виконану роботу.

3. Стадiя розробки технiчного завдання.

Етапи: розробка технiчного завдання та його затвердження.

4. Стадiя ескiзного проектування.

Етапи: розробка попереднiх проектних вирiшень стосовно системи та окремих її частин.

5. Стадiя технiчного проектування.

Етапи: розробка проектних вирiшень стосовно системи та її частин; розробка документацiї АIС та її частин; розробка й оформлення документацiї на поставляння або розробку виробiв для комплектування системи; розробка завдань на проектування в сумiжних частинах проекту автоматизацiї.

6. Стадiя робочого проектування.

Етапи: розробка робочої документацiї на систему та її частини; створення або адаптацiя програм.

7. Стадiя впровадження системи в дiю.

Етапи: пiдготовка об’єкта автоматизацiї до впровадження АIС; пiдготовка персоналу; комплектування АIС (програмними i технiчними засобами, iнформацiйними виробами); будiвельно-монтажнi роботи; пусконалагоджувальнi роботи; попереднi випробування; дослiдна експлуатацiя; приймальні випробування.

8. Стадiя супроводження.

Етапи: виконання робiт згідно з гарантiйними зобов’язаннями та пiслягарантiйне обслуговування.

Залежно вiд складностi автоматизовуваних процесiв i завдань не всi стадiї є однаково обов’язковими. Iз перших трьох стадiй обов’язковою є третя, результатом виконання якої має бути затверджений документ «Технiчне завдання» (ТЗ). Розробляє його, як правило, замовник. ТЗ поділяється на 9 роздiлiв i визначає вимоги до автоматизованих функцiй i завдань та до видiв забезпечення; регламентує органiзацiю розробки, розміри витрат, термiни виконання стадiй i етапiв робiт тощо. ТЗ визначає також черговiсть розробки й упровадження системи (пусковi комплекси, черги i т.iн.). При цьому залежно вiд виду виконуваних завдань можливі доповнення та змiни змiсту роздiлiв ТЗ.

Схарактеризуємо стисло головні розділи ТЗ.

Розділ 1. Загальнi вiдомостi. Подаються повна та умовна назви роботи, замовника й об’єкта.

Розділ 2. Призначення та мета роботи. З’ясовуються призначення та мета автоматизацiї, наприклад скорочення термiнiв обробки даних, мінімізації витрат.

Роздiл 3. Характеристика предметної областi. Наводяться вiдомостi про об’єкт управлiння та процеси, які потрiбно автоматизувати, про умови виконання завдань.

Розділ 4. Основні вимоги. Цей розділ найважливіший у ТЗ. Формулюються вимоги до шуканих вирішень і системи в цiлому, до взаємозв’язкiв i взаємодiї різних комплексiв завдань одного з одним та з іншими системами; до рiвня автоматизацiї, технiчного, програмного, iнформацiйного та iнших видiв забезпечення.

У наступних роздiлах уточнюються обсяги та термiни виконання робiт, визначаються інші параметри створюваної системи.

Зауважимо, що обсяг ТЗ може змінюватися в доволі широких межах. Наприклад, у однiєї i тiєї самої фiрми-розробника ТЗ на «Багатокористувацький програмний комплекс «Клієнт-банк» становить 5 сторiнок, а на систему ОДБ — понад 40.

Результат виконання стадiї технiчного проектування являє собою документ «Технiчний проект» (ТП), який складається iз загально-системної документацiї та документiв щодо функціональної та забезпечувальної частин.

Документацiя стосовно ФЧ мiстить проектнi вирiшення з автоматизацiї функцiй та постановки завдань чи їх комплексiв, а документацiя стосовно ЗЧ — проектнi вирiшення з iнформацiйного, програмного, технiчного та iнших видів забезпечення.

На стадiї робочого проектування (РП) до найбiльш трудомiстких операцій належать розробка та відлагодження робочих програм.

Зауважимо, що в разі об’єднання стадiй технiчного та робочого проектування обсяг документацiї зменшується (приблизно на 20%).

На стадiї впровадження системи відбувається її пробна експлуатацiя, на підставі якої виправляються виявлені при цьому недоліки та помилки. Водночас визначаються обсяги виконаних робiт i встановлюється вiдповiднiсть здобутих результатiв вимогам технiчного завдання.