
- •Структура семінарського заняття
- •План семінарського заняття
- •1. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. І таємний протокол до нього та їх роль у розв'язанні Другої світової війни.
- •2. „Визвольний похід” Червоної Армії на західноукраїнські землі.
- •2.1 Початок радянізації західних областей України.
- •3. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої Червоної Армії літо-осінь 1941 р.
- •4. План «Ост».
- •Нацистський «новий порядок».
- •4.2 Голокост.
- •4.3 Рух опору
- •5. Вигнання фашистів з України.
- •5.1 Остаточне звільнення України
- •5.2 Втрати України. Джерела та ціна перемоги.
4. План «Ост».
Окупувавши Україну, фашисти встановили на її території режим кривавого терору у вигляді сумнозвісного «нового порядку». Мета нацистів зводилася до насильницького пограбування завойованих територій, максимального очищення їх від корінного населення та запровадження для решти системи жорстокої позаекономічної експлуатації. У планах німецької колонізації визначалося: «Україна — найплодючіша область Європи. її завдання - постачати продукти харчування та сировину новій Європі. А жити на українській землі повинні тільки люди німецької арійської крові».
Відповідно до цього, новоявлені колоністи прагнули витравити національну свідомість українців, а тому вдалися до розчленування України як історично-географічної та політичної цілісності. Як відомо, Закарпаття ще у березні 1939 р. було передано німецькій союзниці — Угорщині. Буковина, Ізмаїльщина та «Трансністрія» - Одеська, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей були приєднані до іншої союзниці Німеччини - Румунії. Галицькі області - Дрогобицька, Львівська, Станіславська та Тернопільська, як «дистрикт Галичина» були включені до Генерал-губернаторства, створеного на території окупованої Польщі. З більшої частини українських земель було утворено т. зв. Рейхскомісаріат Україна зі столицею у Рівному. Донбас і Слобожанщина передавались у під порядкування фронтового військового командування. Всі частини розділеної України були ізольовані одна від одної, спілкування між ними заборонялося.
На чолі Рейхскомісаріату Гітлер поставив безжального і жорстокого Е.Коха, україно-ненависницька політика котрого не знала меж. «Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл зі мною, - заявляв цей фанатичний расист, — я звелю його негайно розстріляти». На нараді окупаційних чиновників у Рівному він так сформулював цілі Німеччини щодо України: «Мета нашої роботи — примусити українців працювати на Німеччину, а не ощасливити цей народ. Україна повинна постачати те, чого немає у Німеччини. Цю роботу слід проводити, не рахуючись із втратами». Подібне твердження відповідало ідеологічним засадам міністра окупованих східних територій А.Розенберга, який заявляв: «Розмноження слов'ян небажане... Освіта небезпечна. Цілком достатньо, якщо вони навчаться рахувати до 100... Кожна освічена людина — це наш майбутній ворог...» Свою «турботу» про українців висловлював і сам фюрер: «Знання сигналів дорожнього руху їм буде достатньо... Під свободою українці розуміють, що вони будуть митися тільки один раз на місяць замість двох разів». Ми панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.
...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн. тонн зерна, і ми повинні це зробити. Ще відвертішим був рейхсляйтер генерал-губернаторства X. Франк,
який цинічно заявив:
«Після нашої перемоги я відправлю українців хоч на фарш.»
Запитання до документів. Які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом в Україні?