4. План «Ост».

Окупувавши Україну, фашисти встановили на її те­риторії режим кривавого терору у вигляді сумнозвіс­ного «нового порядку». Мета нацистів зводилася до насильницького пограбування завойованих територій, максимального очищення їх від корінного населення та запровадження для решти системи жорстокої поза­економічної експлуатації. У планах німецької колоні­зації визначалося: «Україна — найплодючіша область Європи. її завдання - постачати продукти харчуван­ня та сировину новій Європі. А жити на українській землі повинні тільки люди німецької арійської крові».

Відповідно до цього, новоявлені колоністи прагнули витравити національну свідомість українців, а тому вда­лися до розчленування України як історично-геогра­фічної та політичної цілісності. Як відомо, Закарпаття ще у березні 1939 р. було передано німецькій союз­ниці — Угорщині. Буковина, Ізмаїльщина та «Трансністрія» - Одеська, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей були приєднані до іншої союзниці Німеччини - Румунії. Галицькі об­ласті - Дрогобицька, Львівська, Станіславська та Тер­нопільська, як «дистрикт Галичина» були включені до Генерал-губернаторства, створеного на території оку­пованої Польщі. З більшої частини українських зе­мель було утворено т. зв. Рейхскомісаріат Україна зі столицею у Рівному. Донбас і Слобожанщина переда­вались у під порядкування фронтового військового ко­мандування. Всі частини розділеної України були ізольовані одна від одної, спілкування між ними забо­ронялося.

На чолі Рейхскомісаріату Гітлер поставив безжаль­ного і жорстокого Е.Коха, україно-ненависницька полі­тика котрого не знала меж. «Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл зі мною, - заявляв цей фана­тичний расист, — я звелю його негайно розстріляти». На нараді окупаційних чиновників у Рівному він так сформулював цілі Німеччини щодо України: «Мета нашої роботи — примусити українців працювати на Німеччину, а не ощасливити цей народ. Україна по­винна постачати те, чого немає у Німеччини. Цю робо­ту слід проводити, не рахуючись із втратами». Подібне твердження відповідало ідеологічним засадам міністра окупованих східних територій А.Розенберга, який за­являв: «Розмноження слов'ян небажане... Освіта не­безпечна. Цілком достатньо, якщо вони навчаться ра­хувати до 100... Кожна освічена людина — це наш майбутній ворог...» Свою «турботу» про українців ви­словлював і сам фюрер: «Знання сигналів дорожнього руху їм буде достатньо... Під свободою українці розу­міють, що вони будуть митися тільки один раз на місяць замість двох разів». Ми панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біоло­гічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втра­ти. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн. тонн зерна, і ми повинні це зробити. Ще відвертішим був рейхсляйтер генерал-губернаторства X. Франк,

який цинічно заявив:

«Після нашої перемоги я відправлю українців хоч на фарш.»

Запитання до документів. Які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом в Україні?