3. Визначення суми плати за землю

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до Земельного кодексу України (ст.36) за використання землі землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості й місцеположення місцевої ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Плату за землю здійснюють з метою формування джерела коштів для фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях вищої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та інфраструктури населених пунктів.

Платниками податку та об'єктами оподаткування є:

а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

б) землекористувачі, які мають земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні або земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

б) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки земельного податку диференціюються залежно від цільового призначення земель. Всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

2) землях лісогосподарського призначення

3) землі населених пунктів;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту в межах смуг відведення), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення),

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Розрахунок земельного податку проводять за формулою

, (5)

де – площа оподатковуваної ділянки землі. Одиниця площі оподатковуваної земельної ділянки:

– у межах населеного пункту - 1 (один) метр квадратний (кв. метр);

– за межами населеного пункту - 1 (один) гектар (га);

– нормативна грошова оцінка земельних ділянок, гривень;

– ставка земельного податку у відсотках від грошової оцінки.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = [І - 10]:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації грошової оцінки землі за 2000 рік встановлено в розмірі 1,182, за 2001р. – 1,02, за 2002,2003,2004 і 2006рр. – 1, 2005р. – 1,035, 2007р. – 1,028, 2008р. – 1,152, 2009р. – 1,059, 2010р. – 1,0.

Пз_{для промислових} = *7754*(1,182*1,02*1*1*1*1*1,035*1,028*1,152*1)* =

= 0,13*7754*1,5649*0,05=78,87 (грн.)

Пз _{пасовища} = *1810*1,5649*0,001= 1,13(грн.)

Пз_{для виробн.і адм.будівель} = 350*(85,16*1,552*0,65)*(1,02*1*1*1*1*1,035*

*1,028*1,152*1)*0,01=350*133,16*1,32*0,01 = 615,2(грн.)

Пз_{для житлового фонду} = 400*133,16*1,32*0,01= 703,08(грн.)

Грошова оцінка землі в населених пунктах визначається, виходячи з базової вартості 1 кв. м землі з урахуванням коефіцієнтів. що встановлюються залежно від місця розташування і функціонального використання ділянки, а також коефіцієнтів індексації.

Сума земельного податку коригується залежно від мети використання землі. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В додатках до розрахункової роботи за встановленою ДПАУ формою наведено Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а також додаток 1 до неї "Відомості про наявні земельні ділянки".