
- •Не 1.1. Вступ до курсу теов. Мета та завдання курсу теов.
- •1.1.1. Мета та завдання курсу теов
- •1.1.2. Структура промисловості та загальні питання її розвитку
- •1.1.3. Форми організації промислового виробництва.
- •1.1.4. Нтр в промисловості.
- •Науково-технічний потенціал України: сучасний стан та особливості територіальної організації
- •2. Промисловість україни і форми її територіальної організації
- •3.3. Організація виробництва
2. Промисловість україни і форми її територіальної організації
Промисловість України — найважливіша галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва й товарів споживання (заводи, фабрики, шахти, електростанції, комбінати тощо). Промисловість створює основну частину національного доходу і валового суспільного продукту. Вона виробляє понад 41% обсягу випуску продукції галузей економіки (в основних цінах) і налічує 9105 промислових підприємств (об’єднань), що перебували на самостійному балансі. Від розвитку промисловості значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення. Внаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації й кооперування відбувається її галузева диференціація й формується галузева структура, що показує склад галузей, кількісні та якісні співвідношення і зв’язки між ними.
Галузь промисловості — це сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.
Для характеристики галузевої структури промисловості використовують різні показники: кількісні, структурні, а також виробничі зв’язки. Кількісні показники визначаються питомою вагою галузей у загальному обсязі виробленої продукції, загальною чисельністю робітників і вартістю основних виробничих фондів. Структурні зміни в промисловості — це зрушення у питомій вазі галузей та темпах їх розвитку. Для характеристики виробничих зв’язків (міжгалузевих і внутрігалузевих) використовуються показники частки продукції галузі, яка надходить на подальше промислове перероблення до інших галузей, і частки внутрігалузевого споживання продукції.
За характером виробництва і предметів праці промисловість буває видобувна і обробна. Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку і збагачення залізних марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі.
Обробна промисловість — це сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали. Відповідно до прийнятої класифікації до промисловості України належать 18 укрупнених галузей: електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікробіологічна; борошномельно-круп’яна і комбікормова; поліграфічна. Структура основних галузей промисловості України та її динаміка протягом 1985—1997 рр. наведена в таблиці 3.
Таблиця 3
ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ у 1985-1997 рр., % (обсяг виробленої продукції у поточних цінах)*
Галузі промисловості |
1985 |
1990 |
1997 |
Зміни за 1985—1997 |
Вся промисловість |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
|
У тому числі: електроенергетика |
3,2 |
3,2 |
12,6 |
9,4 |
паливна промисловість |
7,2 |
5,7 |
11,1 |
3,9 |
чорна металургія |
12,6 |
11,0 |
22,7 |
10,1 |
хімічна і нафтохімічна |
6,1 |
6,0 |
6,6 |
0,5 |
машинобудування і металообробка |
28,4 |
30,7 |
15,8 |
– 12,6 |
лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість |
2,8 |
2,9 |
2,0 |
– 0,8 |
будівельних матеріалів |
3,6 |
3,4 |
3,3 |
– 0,3 |
легка |
11,6 |
10,8 |
1,8 |
– 9,8 |
харчова |
18,7 |
18,6 |
16,9 |
– 1,8 |
*Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 95.
Структура промисловості України може бути представлена в генералізованому вигляді: за міжгалузевими комплексами, серед яких виділяють паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісопромисловий, будівельний, соціальний, агропромисловий. Провідне місце займають міжгалузеві комплекси, які спеціалізуються на виробництві сировини, палива, енергії (паливно-енергетичний і металургійний).
За особливостями виробництва товарів і надання послуг в Україні можна виділити такі типи виробничих спеціалізацій областей: 1) промислово-сільськогосподарсько-транспортно-рекреаційна (АРК); 2) промислово-сільськогосподарсько-транспортна (Івано-Франківська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська області); 3) промислово-транспортна (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька області); 4) сільськогосподарсько-промислово-транспортна (Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська області); 5) промислово-транспортно-сільськогосподарська (Київська, Харківська області); 6) транспортно-сільськогосподарсько-промислова (Черкаська область); 7) промислово-сільськогосподарська (Хмельницька область); 8) транспортно-промислово-сільськогосподарська (Одеська область); 9) сільськогосподарсько-транспортно-промислова (Закарпатська, Кіровоградська і Херсонська області). Різко диференційованим є індекс виробництва промислової продукції на душу населення (зокрема, показник Вінницької області у 4,5 раза перевищує відповідний показник Закарпатської області).
Важливою особливістю територіальної організації промисловості України є формування її територіальної структури. Основними її елементами виступають: промислові райони, вузли, центри і пункти.
Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації (Донбас, Придніпров’я та ін.). В Україні виділяються також галузеві промислові райони, які утворюються поєднанням і виробничими взаємозв’язками підприємств однієї або кількох галузей промисловості. В Україні чітко визначились вугільно-металургійний, металургійний, залізорудний, нафтогазоносний та інші райони.
Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується. Підприємства промислового вузла об’єднані між собою економічними і виробничими зв’язками, єдиною виробничою і соціальною інфраструктурою. Це забезпечує в межах промислового вузла ефективне використання економічних і природних ресурсів. В Україні формуються понад 70 промислових вузлів. Найбільшими є Донецько-Макіївський, Київський, Запорізький, Харківський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський.
Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю. В Україні з 447 міст переважно промислові функції мали понад 240 (за даними 1996 р.).
Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.