Світовий досвід та українські перспективи біоенергетики
25-26 вересня 2012 р. у Києві відбулася Восьма міжнародна конференція «Енергія з біомаси», організована Інститутом технічної теплофізики НАН України та Науково-технічним центром «Біомаса». У події взяли участь 180 експертів із 14 країн світу, серед яких – Німеччина, Нідерланди, Румунія, США, Бельгія, Франція, Великобританія, Австрія, Данія, країни СНД.
Біоенергетика сьогодні набуває особливого розвитку в європейських країнах. Так, за словами Олександра Тодійчука, президента Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club», який відкривав зі своєю доповіддю одну із секцій конференції, яскравою ілюстрацією цього факту є енергетична сфера Німеччина. У цій країні обсяги біоенергетики зростають у геометричній прогресії, наздоганяючи сонячну та вітрову енергетику.
Загалом у Європейському Союзі енергія з біомаси становить до 70% енергії з усіх відновлювальних джерел. З біомаси та відходів виробляється до 15% спожитої в ЄС теплової енергії, до 4% електроенергії. Країни Євросоюзу планують подвоїти ці показники до 2020 р.
В Україні ж наразі спостерігаються зворотні тенденції – низка чинників сповільнюють розвиток біоенергетики, хоча, залежно від урожайності сільськогосподарських культур, енергія з біомаси могла би становити 13-18% від обсягу щорічно споживаних первинних видів палива.
Енергетична галузь України сьогодні управляється в ручному режимі, не реагує на сучасні виклики та загрози. 40% в енергобалансі України становить природний газ, хоча інші країни, що використовують газ, дотримуються показника 17-25%. В Україні є велика кількість відходів харчової, лісової, агропромисловості, що слугували би джерелом енергії, але біоенергетика продовжує вважатися неефективною. Ціну електроенергії з біомаси порівнюють із низькою ціною електроенергії, отриманої на атомних станціях. Але ж в останній не враховується інвестиційна складова, бо атомні станції ми отримали «у спадок», а також закладені мінімальні ціни на утилізацію атомних відходів.
Крім того, розвиток атомної енергетики поглиблює енергозалежність України. Вітчизняна енергетична сфера залежить від імпорту енергоносіїв на 60%. 40% складають, як уже згадувалося, нафта й газ, а 20% додають потреби атомної енергетики. Тоді як сьогодні від диверсифікації енергоресурсів фактично залежить економічний розвиток країни. А про екологічні загрози традиційних видів енергетики годі й говорити.
Давайте також не забувати, що альтернативні джерела енергії – це додаткові перспективи залучення інвестицій. Так, біоенергетичні об’єкти можуть бути невеликими, але їх має бути багато, а це означатиме значне зростання потреби в обладнанні, будівництві тощо.
Виходячи з необхідності та перспектив розвитку української біоенергетичної галузі, експерти провели 25 вересня установчі збори Української біоенергетичної асоціації, а розроблені протягом роботи конференції рекомендації щодо послідовного й широкого впровадження біоенергетичних проектів заплановано надати відповідним міністерства та відомствам.