1.2. Освітлення перукарень.

Для правильного визначення кольору та відтінку волосся при його фарбуванні, точного виконання стрижок і укладок перукарю необхідне якісне сильне та рівномірне освітлення.

Найкращим вважається природне освітлення, яке рекоменду¬ють використовувати з максимальною ефективністю.

Забезпечити необхідне освітлення протягом усього часу роботи перукарні, особливо в осінньо-зимовий період, природним шляхом неможливо. Тому виникає потреба у штучному світлі, близькому до природного. Його забезпечують люмінесцентні світильники із розсіювачами або плафонами з матового скла (рис. 1.2).

На робочих місцях, окрім загального освітлення на залу, перед-бачають місцеве освітлення. Як джерело світла використовують лампи розжарювання, галогенні лампи в колбі з молочного скла, які не мають осліплюючого ефекту.

Застосовуються пристрої місцевого освітлення на гнучких кронштейнах, що дає змогу змінити напрямок світлового потоку, та з арматурою, яка забезпечує захисний куг не менше 30°.

Для запобігання зоровому дискомфорту і для захисту від пря¬мого сонячного проміння на вікнах установлюють сонцезахисні пристосування (козирки, жалюзі, штори).

Рис. 1.2. Освітлення салону

1.3. Робоче місце перукаря

Робочі місця перукаря (рис. 1.3) обладнують різними за конст-рукцією туалетними столиками або полицями, настінними дзерка¬лами різної форми, перукарськими кріслами. Розмір дзеркала має бути не менше 60x100 см.

Для розміщення інструментів, препаратів, білизни використовуються тумбочки, візки, шух¬ляди в столиках.

Рис. 1.3 Робоче місце перукаря.

У перукарнях установлюють крісла з ручками, підставками для ніг; вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті (рис. 1.4).

Для дітей передбачаються спе¬ціальні крісла або накладні сидіння до звичайних крісел.

Розміщення робочих місць має узгоджуватися з загальним дизай-нерським рішенням; крісла можуть розташовуватися поодинці чи групу-ватися уздовж стін або в центрі залу.

Вважається, що відстань від стіни до крісла має бути не менше 70 см, відстань між осями крісел сусідніх робочих місць — 1,8 м, а між пара-лельними рядами місць — не менше 3-х метрів. Загальна норма на робо¬че місце — від 4,5 кв. м.

У перукарських за¬лах дозволяється вико¬ристання пересувних сушарок для волосся. Мийки можуть бути вмонтовані в поверхню робочих столиків або бути автономними зі стільцями спеціальної конструкції.

Рис. 1 4. Перукарське крісло

1.4. Санітарно-технічне обладнання

У робочих приміщеннях перукарень за допомогою систем опа¬лення, вентиляції, кондиціювання підтримують температуру повітря 18-20°С. Системи вентиляції регулюють також склад повітря, рівень вологи і газоподібних речовин, що входять до складу препаратів, застосованих для обробки волосся, а також вилучають із приміщення надмірне тепло.

Відповідно до санітарних норм усі перукарні з кількістю робо¬чих місць від трьох до десяти необхідно обладнати припливною вентиляцією, від десяти до двадцяти — припливно-витяжною, а для перукарень з великою кількістю робочих місць бажано передбачати кондиціювання повітря та повітряно-теплову завісу головного вхо¬ду в приміщення.

У перукарнях, де розміщено до трьох робочих місць, допуска¬ється природна вентиляція через кватирки і фрамуги.

За відсутності централізованого гарячого водопостачання в пе-рукарні обов'язково встановлюють електричні проточні нагрівачі або інші нагрівально-опалювальні прилади.

Розділ ІІ. Історія розвитку перукарень.