3) Витримка (1 кл.) - активність (2 кл.) - сміливість (3 кл).

Особливості мислення.

1) з початком навчання в структурі мислення зростає значущість абстрактних компонентів порівняно з конкретно-образними проявами;

2) особливості засвоєння понять:

а) предметні поняття: знання істотних ознак (визначення функціональних ознак; визначення істотних ознак; узагальнення);

б) поняття відношень: наприклад, «більше-менше» (практичний пошук відношення, як правило, з допомогою наочності; узагальнення; застосування результатів узагальнення для різних випадків у практиці);

3) операції мислення: аналіз, синтез, конкретизація, систематизація тощо (аналіз і синтез поєднуються з допомогою порівняння; діти легше знаходять відмінності між невідомими предметами, між відомими - навпаки, спільне; часто замінюють сутність понять звичайним переліком ряду фактів).

2. Криза 7 років, новоутворення та соціальна ситуація розвитку.

Соціальна ситуація розвитку асоціюється з виникненням новоутворення «усвідомлення ролі школяра» та необхідністю долати комплекс труднощів, які перешкоджають успішній адаптації до навчального процесу:

1. вимоги шкільного режиму, значення якого усвідомлюється через 1,5-2 роки навчання;

2. нерозуміння специфічної ролі вчителя (порівняно з вихователем дошкільного закладу), призначення якого полягає у виробленні вмінь самонавчання і самовиховання;

3. недостатній досвід спілкування з ровесниками, різновіковими групами дітей і дорослими, особливо в ситуації незадоволення сімейним рівноправним спілкуванням;

4. перенасичення першими враженнями від шкільного життя, які неминуче призводять до втоми;

5. зміна захопливих шкільних ситуацій важкими і часто одноманітними навчальними буднями.

Пік інтересу до шкільного навчання припадає на 5-6-й роки життя, після чого настає тривалий спад, який потенційно може тривати впродовж усього періоду навчання в 1-4 класах.

Основні новоутворення в молодшому шкільному віці:

І) довільність процесів психіки, що означає наявність самоконтролю як здатності до саморегуляції;

2. внутрішній план дій (можливість перспективного планування власного буття, «дії в собі»);

3. рефлексія - усвідомлення дитиною того, як її сприймають інші (якою дитина є насправді, якою дитина бачить себе, якою вона здасться іншому). Якщо дитина набуває рефлексії, то стає підлітком (В.В. Давидов). У молодшому шкільному віці значущою є рефлексія розумової сфери, у старшому шкільному - моральної сфери.

Криза 7 років пов’язана із соціальною ситуацією розвитку. Це криза саморегуляції, що нагадує кризу 1 року. Дитина починає регулювати своє поводження правилами. Раніше покладливий, він раптом починає висувати претензії на увагу до себе, поводження стає вигадливим.

З одного боку, у неї з'являється демонстративна наївність, що дратує, тому що інтуїтивно сприймається навколишніми як нещирість. З іншої, здається зайво дорослим: пред'являє до навколишньої норми. Для дитини розпадається єдність афекту й інтелекту, і цей період характеризується перебільшеними формами поводження. Дитина не володіє своїми почуттями (не може стримувати, але й не вміє управляти ними). Справа в тому, що, втративши одні форми поводження, він не із ще інших. Базальна потреба - повага. Любою молодший школяр висловлює претензію на повагу, на відношення до нього як до дорослого, на визнання його суверенітету. Якщо потреба в повазі не буде задоволена, то неможливо буде будувати відносини із цією людиною на основі розуміння ("Я відкритий для розуміння, якщо впевнений, що мене поважають").

Діти вчаться задовольняти свої фізичні й духовні потреби способами, прийнятними для них самих і тих, з ким вони спілкуються. Утруднення в засвоєнні нових норм і правил поведінки можуть викликати невиправдані самообмеження й сверхнеобходимый самоконтроль. Е.Еріксон говорить, що діти в цей час "прагнуть швидше знайти такі форми поводження, які допомогли б їм увести свої бажання й інтереси в соціально" прийнятні

рамки". Він виразив суть конфлікту формулою "ініціатива проти почуття провини". Заохочення самостійності дітей сприяє розвитку їхнього інтелекту й ініціативи. Якщо ж проявам незалежності часто супроводжують невдачі або дітей зайво строго карають за якісь провини, це може привести до того, що почуття провини візьме гору над прагненням до самостійності й відповідальності.

Індивідуальні особливості учнів пов’язані

1) з оптимальним розумовим розвитком (висока розумова активність - постановка запитань «Для чого?» і «Чому?», які адресовані дорослим);

2) з випереджаючим розумовим розвитком - вундеркінди (раннє подолання егоцентризму, високий ступінь здатності до саморегуляції);

3) із затримкою розумового розвитку (не можуть зосередитися на процесі пізнання); основні причини: високий егоцентризм мислення, перенесені хвороби, сенсорні дефекти; педагогічна занедбаність (недостатній словниковий запас, невміння спілкуватися, низькі або деформовані пізнавальні інтереси) як наслідки збідненого спілкування або його дефіциту, несприятливого сімейного мікроклімату.

3. Психологічна перебудова, пов’язана зі вступом до школи; навчання як провідна діяльність цього віку.

Психологічна готовність до школи включає якості особистості дитини, що допомагають їй ввійти в колектив класу, знайти своє місце в ньому, включитися в загальну діяльність. Це - суспільні мотиви поводження, тобто засвоєні дитиною правила поведінки стосовно інших людей та вміння встановлювати й підтримувати стосунки з однолітками, які формуються ще в спільній діяльності дошкільників.

Основне місце в підготовці дитини до школи займає організація гри й продуктивних видів діяльності. Саме в цих видах діяльності вперше виникають суспільні мотиви поведінки, складається ієрархія мотивів, формуються й удосконалюються дії сприйняття й мислення, розвиваються соціальні навички взаємин. Звичайно, це відбувається не стихійно, а при постійному керівництві діяльністю дітей з боку дорослих, які передають молодому поколінню досвід суспільного поводження, повідомляють необхідні знання й виробляють необхідні навички. Деякі якості можуть бути сформовані тільки в процесі систематичного навчання дошкільників на заняттях - це елементарні вміння в області навчальної діяльності, достатній рівень продуктивності пізнавальних процесів.

У психологічній підготовці дітей до школи чималу роль грає одержання узагальнених і систематизованих знань. Уміння орієнтуватися в специфічних культурних областях дійсності (у кількісних відносинах речей, у звуковій матерії мови) допомагають опанувати певними навичками на цій широкій основі в дітей виробляються ті елементи теоретичного підходу до дійсності, які дадуть їм можливість свідомо засвоювати різноманітні знання.

Суб'єктивно готовність до школи наростає разом з неминучістю першого вересня йти в школу. У випадку здорового, нормального ставлення близьких до цієї події, дитина з нетерпінням готується до цієї події.

Особлива проблема – адаптація до школи. Ситуація невизначеності завжди хвилює. А перед школою кожна дитина відчуває надзвичайне хвилювання. Вона вступає в життя в нових, у порівнянні з дитячим садком, умовах. Може трапитися й так, що дитина в молодших класах буде підкорятися більшості всупереч власному бажанню. Тому треба допомогти дитині в цей важкий для неї період життя знайти себе, навчити відповідати за свої вчинки.

Можливість керувати своєю поведінкою тісно пов'язана з рівнем розвитку здатності контролювати свої вчинки зусиллям волі. Це виражається в умінні слухати, розуміти й точно виконувати вказівки дорослого, діяти у відповідності із правилами, використати зразок, зосереджувати й утримувати увагу на певній діяльності протягом тривалого часу.

Вольова готовність до школи дозволить дитині включитися в загальну діяльність, прийняти систему шкільних вимог, виконувати нові для нього правила.

Мотиваційна готовність до школи - це бажання ходити в школу, здобувати нові знання, бажання зайняти позицію школяра. Інтерес дітей до світу дорослих, прагнення бути схожим на них, інтерес до нових видів діяльності, установлення й збереження позитивних взаємин з дорослими в родині й школі, самолюбство, самоствердження – все це можливі варіанти мотивації навчання, що породжують у дітях прагнення займатися навчальною працею.

Одна з найбільш значимих потреб у даному віці – пізнавальна. Рівень її розвитку - один з показників психологічної готовності до школи. Пізнавальна потреба означає привабливість самого змісту знань, інтерес до процесу пізнання.

Пізнавальний інтерес можна порівняти з багаттям: для горіння постійно необхідне паливо – нові враження, знання, уміння. Без "палива" багаття починає гаснути. У дошкільний період пізнавальну потребу дітей багато в чому стимулюють і задовольняють батьки. У дітей, що не одержали необхідного їм спілкування з батьками й іншими близькими дорослими, ця потреба залишається нерозвиненою.

Соціально-психологічна готовність до школи означає наявність таких якостей, які допомагають першокласникові будувати відносини з однокласниками, вчитися працювати колективно. Уміння спілкуватися з однолітками допоможе йому в спільній роботі на уроці. Не всі діти до цього готові. Батькам необхідно спостерігати чи вміє їхня дитина в процесі гри домовлятися з іншими дітьми, чи узгоджує свої дії із правилами гри, а може він ігнорує партнера по грі...

Навчальна діяльність – діяльність колективна, а тому її успішне засвоєння стає можливим при наявності дружнього й ділового спілкування між її учасниками, при вмінні скооперуватися, об'єднати зусилля для досягнення загальної мети.

Незважаючи на важливість кожного з названих критеріїв психологічної готовності, самосвідомість дитини є особливою. Вона пов'язана з відношенням до самого себе, до своїх можливостей і здатностей, до своєї діяльності та її результатів. Л.Виготський відзначав, що з переходом у новий віковий період відбуваються серйозні зміни щодо ставлення дитини до себе. Вона "відкриває" свої переживання. Самооцінка стає більш об'єктивною. З'являється тенденція до обґрунтування своїх оцінок. Це важливо для наступного формування вміння оцінювати свою діяльність і результати свого навчання. Завищена оцінка своїх можливостей, необ'єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, невірне сприйняття оцінок учителя можуть ускладнити адаптацію дитини до школи. Важко сказати, які з перерахованих факторів психологічної готовності до школи є більше істотними, а які другорядними.

Ступінь сформованості кожного з них у різних дітей не однакова. Але відсутність або низький рівень розвитку хоча б однієї з необхідних психологічних якостей може привести до складностей і конфліктів.

Динаміка навчання як провідної діяльності.

Провідна діяльність: від рольової гри з елементами навчання - до навчальної діяльності з елементами ігрової. Спосіб регуляції навчальної діяльності: пізнавальна потреба. Якщо навчальна діяльність не буде провідною, то вона не виконає свого соціального призначення.

Лінії навчальної діяльності:

діяльність учителя (спрямовуюча, виховна, контролююча, формуюча, партнерська);

діяльність учня (пізнавально-пошукова, під керівництвом учителя та самостійна, необхідна, партнерська).

Учитель для учнів молодшого шкільного віку - це авторитетна особа, зразок для наслідування ще до вступу в школу.

Оволодіти навчальною діяльністю означає вміння самостійно працювати, тобто навчитися вчитися, самовдосконалюватися.

Питання для самоперевірки

1. Надайте характеристику розвитку психічних процесів молодшого школяра.

2. В чому полягають особливості емоційно-вольової сфери в молодшому шкільному віці.

3. З чим пов’язана криза 7 років та які вона має ознаки.

4. Назвіть психологічні зміни, пов’язані з початком шкільного навчання.